LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4810433/43/20

від 09.12.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішенн…

Головуючий суду 1 інстанції - Суського О.І. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 433/43/20 Провадження № 22-ц/810/782/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2020 року, ухваленого у складі судді Суського О.І. в залі судових засідань Троїцького районного суду Луганської області в смт. Троїцьке у справі за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 18.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого, відповідачці банк надав кредит у розмірі 2100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вважає, що підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно п. 3.2, 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між банком і відповідачкою кредитний договір. У порушення норм ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим станом на 31.08.2019 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 13158,17 грн, яка складається з: 1970,01 грн заборгованість за кредитом; 10085,39 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина), 602,77 грн штраф (процентна складова). Просив суд зазначену заборгованість стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні не надійшло підтвердження укладення кредитного договору між сторонами по справі, тобто докази існування між ними взаємних прав та обов`язків, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України, така процедура укладення даного договору не передбачає підписання позичальником стандартних Умов та правил надання банківських послуг, а факт ознайомлення з ними засвідчується відповідними записами та підписом в заяві. Позичальник користувалася грошовими коштами, частково виконувала умови кредитного договору, а отже визнала свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Сторони, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останніх не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Так, колегія суддів зауважує, що 03.03.2010 року ОСОБА_2 одружилася із ОСОБА_3 , про що свідчить штамп у паспорті, який остання 14.10.2010 року отримала із зміненим дошлюбним прізвищем на ОСОБА_1 . Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Водночас відповідачем було підписано заяву про те, що вона погодилась з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг. Також у заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифами були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді. Останній надано платіжну картку № НОМЕР_1 . Крім того колегією суддів встановлено, що 28.03.2007 року відповідачка отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з встановленим лімітом та підписала довідку про умови кредитування, в якій містяться тарифи банку у т.ч. базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) та яка складає 36% річних. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України). Згідно зі ст. ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір та узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. За доводами позовної заяви відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим станом на 31.08.2019 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 13158,17 грн, яка складається з: 1970,01 грн заборгованість за кредитом; 10085,39 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина), 602,77 грн штраф (процентна складова). Відповідно довідки за підписаним сторонами кредитним договором б/н від 18.07.2006 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії - 07/13. Отже, за умовами укладеного сторонами договору кінцевий строк повернення кредиту сторонами визначено 31.07.2013 року ( строк дії кредитної картки). З наданої банком виписки по картковим рахункам відкритим ОСОБА_1 , відповідачка після отримання картки активно здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку у відповідні періоди, так і для придбання товарів та часткового погашення заборгованість по кредиту. Колегія суддів, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості у порівнянні з наданою позивачем інформацією щодо руху коштів за рахунками, вважає, що позивачем доведена наявність заборгованості за кредитним договором укладеним з відповідачкою за тілом кредиту в сумі 1970,01 грн. Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Саме на таке порушення посилається позивач у позовній заяві та аргументує підстави для стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а строк виконання такого зобов`язання, який не встановлено, починається з моменту пред`явлення відповідної вимоги, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за тілом кредиту в сумі 1970,01 грн. Щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами колегія суддів зазначає. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з відповідачки заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 31.08.2019 року в сумі 10085,39 грн. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом та після 31.07.2013 року ( строк дії кредитної картки) позивач не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами. Оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося з 31.07.2013 року, то вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.08.2013 року по 31.08.2019 року не підлягає задоволенню. Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що оскільки позивачем відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування, та враховуючи встановлений договором розмір відсоткової ставки 36 %, доказів належного виконання зобов`язання по сплаті кредиту відповідачем надано не було, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3000,95грн. Щодо стягнення пені, комісії та штрафів, то колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована у с. Новознам`янка, Луганської області, територія якого, відповідно до затвердженого КМУ переліку населених пунктів віднесена до переліку населених пунктів, де проводилась АТО, а тому ОСОБА_1 є суб`єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669, відповідно до п.2 якого на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, не підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищевикладеного, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених вимог позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1815 грн 35 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376,381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором б/н від 18.07.2006 року в сумі 4970,96 грн, а саме за тілом кредиту в сумі 1970 грн01 коп. та за процентами в сумі 3000 грн 95 коп., а також судовий збір в сумі 1815 грн35 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді: В.А. Коновалова В.М. Луганська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»