Постанова 4854 № 540/2180/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2180/21 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Дата і місце ухвалення: 24.06.2021., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в частині відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2021 року з розрахунку 56 відсотків суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.03.2021 р. № 1891/03-16 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно з довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 56% суддівської винагороди у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та здійснити виплати з урахуванням раніше сплачених сум з 01.01.2021 року. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 16 січня 2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці відповідно довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 14.01.2021 №105. Проте, рішенням відповідача від 05.03.2021 №1891/03-16 відмовлено в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Вважає бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Зазначає, що з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, а тому виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Окремо позивач звертає увагу, що має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 56% суддівської винагороди у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.03.2021 р. № 1891/03-16 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно з довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області від 14.01.2021 р. № 105 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 52% суддівської винагороди у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та здійснити виплати з урахуванням раніше сплачених сум з 01.01.2021 року. В решті позову - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції підчас прийняття оскаржуваного рішення помилково не було враховано, що розміри суддівської винагороди не змінювалися у порівнянні з минулими роками, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача за довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області від 14.01.2021 р. №

105. Крім того, апелянт ГУ ПФУ в Херсонській області, звертає увагу колегії суддів на те, що ст. 137 Закону №1402 передбачено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується саме до стажу судді та може бути врахований при здійсненні перерахунку, а за таких умов відповідачем правильно визначено розмір щомісячного грошового утримання - 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням суддівського стажу позивача - 16 років 11 місяців 17 днів. Позивач, також, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання позивача у розмірі 52% суддівської винагороди у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року з урахуванням раніше сплачених сум, з 01.01.2021 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 52% суддівської винагороди у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області № 105 від 14 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та здійснити виплати з урахуванням раніше сплачених сум з 01.01.2021 року. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції підчас прийняття оскаржуваного рішення не було враховано, що питання щодо наявності у позивача суддівського стажу та його розміру було предметом розгляду у справі №540/840/19. Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №540/840/19 встановлено, що вислуга років позивача, яка дає йому право на отримання і розрахунок належних виплат становить 23 роки 03 місяці 25 днів, саме цей висновок став підставою для задоволення позову у зазначеній справі і підставою для виплати ОСОБА_1 органами ПФУ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди до 01.01.2012 року. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , суддя Херсонського міського суду Херсонської області у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 06.10.2016 року і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII. 14.01.2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області видано на ім`я ОСОБА_1 довідку за № 105, якою визначено розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року. 16.01.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки. Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.03.2021 № 1891/03-16 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно вищезазначеної довідки. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з 01.01.2021 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що за висновком Вищої ради правосуддя, загальний стаж роботи позивача становить 21 рік та 4 місяці, що дає йому право на звільнення з посади судді у відставку, про що додатково зазначено в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду в справі №540/1414/20 від 02.12.2020 року. Таким чином, оскільки ГУ ПФУ в Херсонській області не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення від 05.03.2021 №1891/03-16, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 52% суддівської винагороди. Колегія суддів суду апеляційної інстанції повністю погоджується з вказаними висновкам суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402). За унормуванням пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Суддя, який вийшов у відставку, згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI). За положеннями частини третьої статті 142 Закону України №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) окреслено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. За змістом частини першої статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Як вбачається з матеріалів справи, у 2020 році відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі довідки ТУ ДСА в Херсонській області від 27.02.2020 № 346/02. Згідно вказаної довідки ТУ ДСА в Херсонській області від 27.02.2020 № 346/02 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці станом на 18.02.2020 складала 94590,00 грн (оклад - 63060,00 грн, надбавка за вислугу років 50% - 31530,00 грн), а згідно довідки від 14.01.2021 № 105 така винагорода станом на 01.01.2021 складає 104049,00 грн (оклад - 69366,00, надбавка за вислугу років 50% - 34683,00 грн). Таким чином, з 01.01.2021 року у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За таких обставин, колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, стосовно відсутності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача за довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області від 14.01.2021 р. № 105 у зв`язку з незмінюваністю розмирів суддівської винагороди та погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.03.2021 р. № 1891/03-16 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області від 14.01.2021 р. №

105. Щодо вимог позивача та доводів його апеляційної скарги про здійснення перерахунку його довічного грошового утримання позивача у розмірі 56% суддівської винагороди з урахуванням загального стажу роботи колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, висновком Вищої ради правосуддя, встановлено, що загальний стаж роботи позивача, який дає йому право на звільнення з посади судді у відставку становить 21 рік та 4 місяці. Верховний суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, неодноразово вказував, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 52% (50% за 20 років роботи на посаді судді та 2% за повний рік роботи понад 20 років). З урахуванням встановленого вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 52% суддівської винагороди. При цьому колегія суддів, відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, щодо неврахування судом першої інстанції обставин встановлених Херсонським окружним адміністративним судом в рішенні від 31.05.2019 року у справі №540/840/19 щодо наявності у позивача вислуги років у розмірі 23 роки 03 місяці 25 днів, оскільки розмір стажу позивача було визначено саме висновком Вищої ради правосуддя, вказаний стаж є незмінним та становить 21 рік та 4 місяці. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 31 березня 2020 року колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук