Постанова 4856 № 120/159/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/159/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 07 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на протиправність рішення відповідача, яким перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 56% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90 % до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В обгрунтуванні апеляційного скарги зазначено, що підстав для застосування 90 відтоків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010, який в частині регулювання щомісячного грошового утримання втратив чинність. На даний час, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відповідно до ч. 3 ст.142 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу. У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321 про складові суддівської винагороди. Однак рішенням від 04.03.2020 № 905050133150 відповідач відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі №120/3118/20-а визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 04.03.2020 №905050133150. Зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. На виконання рішення суду від 01.09.2020 року, управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321 починаючи з 19.02.2020 року. Однак при перерахунку хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 23.06.2020 № 04-35/0446, проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 56 % стала норма ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Позивач, вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання яка складає 90% суддівської винагороди не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування його стажу роботи на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2005 році. Вважаючи рішення відповідача від 13.10.2020 року за № 905050133150 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 56 %, зауваживши, що застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст.142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, тому що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Водночас, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд вважає, що належним та повним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321, оскільки по-перше такий обов`язок покладено на відповідача рішенням суду від 01.09.2020 по справі № 120/3118/20-а, а по-друге, на момент розгляду цієї справи та прийняття рішення обов`язок із врахування довідки від територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321 відповідачем виконано належним чином, а спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI). Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною 1 статті 142 Закону України №1402-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, у частині 2 цієї правової норми закріплено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини третьої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 цієї ж правової норми унормовано, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. За приписами частини 3 статті 135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Поряд з цим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 цього розділу визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI (пункт 23). Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 цього розділу встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Суд наголосив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону України №1402-VIII. Водночас, такий Закон передбачає проведення відповідного розрахунку, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача та суду першої інстанції на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці має бути здійснений, виходячи з 90 % від суддівської винагороди працюючого судді. Частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Даною нормою визначено іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті, з яких виходив позивач. Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась . Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів. Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року наголошує, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, з огляду на те, що такий перерахунок ставить суддів, які вийшли у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною. Зокрема, згідно висновку Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Із пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року слідує, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Так, з матеріалів справи з`ясовано, що стаж позивача на посаді судді складає 25 роки 04 місяців, 26 днів. Таким чином, стаж позивача понад 20 років складає повних додаткових 5 років. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді (50% + 10 % за п"ять додаткових років) виходячи з розміру грошового утримання судді, визначеного у довідці ТУ ДСА в Вінницькій області від 19.02.2020 № 04-35/0321. При цьому колегія суддів зауважує, що судом не розглядаються питання щодо зарахування будь-якого іншого стажу позивача на момент призначення спірних виплат, оскільки такі не є предметом розгляду у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області обов`язку здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 з розрахунку 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді, оскільки під час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 60% суддівської винагороди. Відповідно до п.2 ч.1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із 60% суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.