Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3865/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3865/20 пров. № А/857/11860/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Пліша М.А., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, прийняте суддею Скраль Т.В., в м.Ужгород, о 08 годині 46 хвилині, повний текст складено 17 травня 2021 року, у справі № 260/3865/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 25.11.2020 (дата звернення до суду); зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області припинити нарахування будь-яких податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. 22 квітня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, замінено первісного відповідача на правонаступника Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694). В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що в період з листопада 2019 року по листопад 2020 року отримав три вимоги від ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а саме: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-4156-50; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 № Ф-1352-50; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 № Ф-11137-13. Нарахування недоїмки з ЄСВ викликано виключно наявністю у відповідача цілком недостовірних і непідтверджених даних про наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця, що не відповідає дійсності. Позивач неодноразово звертався із скаргами до ДПС України та до ГУ ДПС України у Закарпатській області з вимогами скасувати недоїмку та припинити йому нарахування боргу по сплаті ЄСВ. Факт відсутності правових підстав для такого нарахування неодноразово визнавався ДПС України шляхом скасування та відкликання протиправних вимог відповідача. Однак, станом на сьогодні відповідач продовжує протиправно нараховувати позивачу борг із сплати ЄСВ, що змушує позивача звернутись до суду з цим позовом, оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання відповідач відмовляється. З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався з скаргою до ДПС України з проханням привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про нього та припинити будь-які нарахування йому як фізичній особі-підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, листом від 11.03.2020 ДПС України повідомила позивача, що станом на сьогодні нею вживаються заходи, щодо вирішення питань порушених у скарзі. Проте, в подальшому будь-яка інша відповідь по суті звернення позивача так і не була надіслана. Натомість, 17 листопада 2020 року позивачу стало відомо про те, що жодні заходи щодо захисту порушених прав позивача не були вжиті, оскільки позивач отримав нову вимогу від 11.11.2020 № Ф-11137-13 про сплату ЄСВ, відтак скарга позивача фактично була проігнорована, навіть не зважаючи на визнання ДПС України такої обґрунтованою. Враховуючи вищенаведене єдиним можливим правомірним способом поведінки відповідача є виконання вимоги ДПС України, а саме - приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 та як наслідок припинення будь-яких нарахувань ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця відповідно до висновків рішення суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, з підстав помилкового застосування норм матеріального правата неповного з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримується в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація. Тобто, сама відсутність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є доказом припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Крім цього, зазначено, що позивачем не надано, а судом першої інстанції не здобуто жодних доказів, які б свідчили про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , а інформація щодо припинення підприємницької діяльності позивача від державного реєстратора не надходила, відтак, ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Представником позивача подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області просить залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-4156-50 від 13.11.2019 про те, що станом на 31.10.2019 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску становить 26 539,26 грн, (а.с. 15). 21.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-4156-50 (а.с.16-20). 24.11.2019 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-4156-50 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. З метою приведення у відповідність облікових даних зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області звернутися до державного реєстратора та ГУ ПФ для отримання архівного витягу/інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 , який згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів зареєстрований як фізична особа підприємець до 01.07.2004, але не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, (а.с. 21-23). 03.02.2020 позивач звернувся до ДПС України із скаргою, відповідно до якої просить зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області негайно виконати рішення Державної податкової служби України від 24.12.2019 № 14393/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, а саме: привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 та припинити будь-які нарахування ОСОБА_1 як фізичній особі- підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 43-44). 06.02.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-1352-50 про те, що станом на 31 січня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 2 754,18 грн (а.с. 24). 06.03.2020 позивач звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 № Ф-1352-50 (а.с. 25-31). 11.03.2020 ДПС України розглянула скаргу ОСОБА_1 від 03.02.2020 щодо низки питань та повідомила, що на сьогодні вживаються заходи щодо вирішення питань, порушених у скарзі (а.с. 45). 09.04.2020 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 № Ф-1352-50 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. З метою приведення у відповідність облікових даних зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області звернутися до державного реєстратора та ГУ ПФ для отримання архівного витягу/інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 , який згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів зареєстрований як фізична особа підприємець до 01.07.2004, але не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 32-34). 11.11.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-11137-13 про те, що станом на 31 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6 295,30 грн, (а.с. 35). 20.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-11137-13, (а.с. 36-42). 11.12.2020 ДПС України рішенням про результати розгляду скарги скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 № Ф-11137-13 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегровану картку платника (а.с. 88-89). Враховуючи те, що ГУ ДПС у Закарпатській області безпідставно не виконувались рішення ДПС України, та не приведено у відповідність із даними рішеннями облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника, тобто допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту та відновлення свої порушених прав. Задодольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не вживалось будь-яких дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки для включеним до ЄДР як ФОП, а статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд, відтак, перебування позивача на обліку в контролюючому органі як підприємця не ґрунтується на законі, оскільки відсутні належні та допустимі докази наявності в нього цього статусу. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 4 ч. 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 встановлено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом. Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV). Цей Закон згідно з пунктом 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення, набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (ч. 1 ст. 3). Пункт 2 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону № 755-IV передбачав, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Крім цього, Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання від 01.07.2010 № 2390-VI (набрав чинності 10.02.2011, далі Закон № 2390-VI) внесено зміни до Закону №755-IV. Згідно з розділом II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачено, що: - процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2); - усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3); - свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункт 4); - спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців. Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 7); - після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8); - порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (пункт 9). Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI наказом Міністерства юстиції України № 575/5 від 12.04.2012 Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Положення №575/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин). Це Положення визначало порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - комісії). Пунктами 1.2 розділу І Загальні положення та 2.4 розділу Порядок утворення комісій Положення № 575/5 визначено, що комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб`єкти); до складу комісії входять працівники реєстраційних служб головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та територіальних органів Державної податкової служби України, територіальних органів державної статистики, територіальних органів Пенсійного фонду України. Завданням комісії було проведення інвентаризації невключених суб`єктів. До повноважень комісії входило: прийняття від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; складання узагальненої інформації про невключених суб`єктів; передання узагальненої інформації про невключених суб`єктів виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Положення № 575/5). Як передбачали пункти 4.1, 4.2, 4.10 розділу ІV Положення № 575/5 прийом від уповноважених органів аналітичної інформації здійснюється комісією до 03 травня 2012 року; аналітична інформація про проведення інвентаризації щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, приймається комісією у паперовій та електронній (у форматі Microsoft Excel) формах, наведених у додатках 1 та 2, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках; комісія завершує свою діяльність після отримання від державних реєстраторів звіту про завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру невключених суб`єктів. 25.03.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законів України, щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру № 1155-VII, відповідно до якого виключила пункти 2-4 і 7-9 розділу II ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання. Наказ № 575/5 від 12.04.2012 Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до Закону № 1155-VII втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 935/5 від 16.06.2014. Отже, з наведеного слідує, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19. Згідно з ст. 4 Закону № 755-IV державна реєстрація базується, зокрема, на принципах обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР. Станом на 14.11.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 46) відомостей по критеріях пошуку ОСОБА_1 , записи, які б підтверджували реєстрацію позивача суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01.07.2004 чи як ФОП після цієї дати, відсутні. Також, у відповіді Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 листопада 2019 року зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та реєстраційної справи у паперовій формі на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не знайдено (а.с. 96-97). Слід зазначити, що ДПС України визнає та вважає, що ОСОБА_3 не має статусу ФОП, а тому скасовує всі вимоги про сплату ЄСВ, прийняті ГУ ДПС у Закарпатській області щодо нього як підприємця (а.с. 21-23, 32-34, 88-89). Одночасно, у кожному з цих рішень ДПС України вказує ГУ ДПС у Закарпатській області на необхідність привести у відповідність облікові дані платника податків з врахуванням встановлених при розгляді скарг обставин, а саме того, що ОСОБА_1 не зареєстрований як ФОП відповідно до даних ЄДР. Однак, не зважаючи на рішення Державної податкової служби України Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не було вчинено такі дії. Таким чином, встановлені обставини справи підтверджують відсутність у позивача статусу ФОП, а, відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, з урахуванням рішень ДПС України про результати розгляду скарг та має вчинити дії щодо приведення у відповідність облікових даних позивача у інформаційній системі органу доходів і зборів та інтегрованої картки платник. Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17 зазначив, що у справах, в яких встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування Товариству пені, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача у відповідних правовідносинах є зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відповідно до висновків рішення суду. Щодо відомостей з бази даних ІС Податковий блок, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований підприємцем Ужгородською районною державною адміністрацією 21 серпня 2002 року, номер державної реєстрації: 0011701 (а.с.73) як платник ЄСВ та не знятий з обліку, слід вказати наступне. Як встановлено під час розгляду справи, позивачем не вживалось будь-яких дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки для включеним до ЄДР (почав функціонувати 01.07.2004) як ФОП. Крім цього, уповноважені державою органи (в тому числі місцева обласна ДПС) під час проведення впродовж 2011-2014 років (період, коли ці органи мали відповідне завдання та повноваження) інвентаризації суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, не знайшли підстав для включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця до ЄДР. Отже, враховуючи зазначенні обставини та вищенаведені законодавчі норми колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача на обліку в контролюючому органі як підприємця не ґрунтується на законі, оскільки відсутні належні та допустимі докази наявності в нього цього статусу. Апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, що вимоги про зобов`язання відповідача припинити нарахування ОСОБА_1 ЄСВ, є вимогою на майбутнє, а доказів про те, що ГУ ДПС у Закарпатській області після приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків щодо ОСОБА_1 буде нараховувати йому ЄСВ як платнику зі статусом підприємця, позивачем не надано. Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, у справі № 260/3865/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді М. А. Пліш В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 06.09.21