Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2996/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2996/22 пров. № А/857/15724/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - суддя (судді) в суді першої інстанції Скраль Т.В., час ухвалення рішення 10:02:20, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 18 жовтня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 травня 2021 року за № Ф-4497-50 за період 2017-2020 років на суму 24754,84 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що розрахунок податкового боргу (недоїмки), здійснений відповідачем, є невірним, оскільки в період з 16 серпня 2017 року по 30 березня 2018 року вона, як адвокат, не здійснювала професійну діяльність, в зв`язку з чим, на підставі її заяви, право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено відповіднодо п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а з 30 березня 2018 року на підставі її заяви, право на заняття адвокатською діяльністю було відновлено. Вказує, що як самозайнята особа-адвокат, вона не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, тому у неї відсутній обов`язок сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення. Крім того, діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулює ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець відповідно до вимог законодавства. Зазначає, що вона також була зареєстрована як ФОП на спрощеній системі з 27 грудня 2017 року по 11 вересня 2020 року за КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права, проте діяльності не здійснювала. За таких обставин вважає, за період з 27 грудня 2017 року по 11 вересня 2020 року оподаткування її діяльності має відбуватись як фізичної особи-підприємця. Вказує, що фізичні особи-підприємці, які набули статус пенсіонера за віком або за вислугою років, або особи з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняються від сплати за себе єдиного соціального внеску з наступного місяця після набуття такого статусу. Зазначає, що вона має статус інваліда з дитинства 3 групи з 01 вересня 1999 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Богунським УСЗ м. Житомира (пенсійна справа № 122975), у зв`язку з чим отримує пенсію з цього періоду. Таким чином, вважає, що у ГУ ДПС у Закарпатській області відсутні правові підстави для нарахування ЄСВ за період з 2017 по 2020 роки. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС України в Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф- 4497-50 від 14 травня 2021 року на суму 24 754,84 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у Закарпатській області обліковує ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця та особу, яка проводить незалежну професійну діяльність, що встановлено зі змісту інтегрованої картки платника. Із оскаржуваної вимоги неможливо встановити відносно кого винесена така вимога. Представник відповідача в судовому засіданні ствердив, що така стосується ОСОБА_1 , яка особи, що провадить незалежну професійну діяльність, тобто адвоката. Із встановлених обставин справи слідує, що фактично відповідач мав нарахувати позивачу ЄСВ тільки з січня по серпень 2017 року та з вересня 2020 року. Оскільки ОСОБА_1 , як фізична особа підприємець, станом на 2017-2020 роки була особою з інвалідністю ІІІ групи та отримувала пенсію по інвалідності, то остання у розумінні положень Закону звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 24754,84 грн, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Закарпатській області за № Ф-4497-50 від 14 травня 2021 року, тому така підлягає скасуванню. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що станом на 31 січня 2021 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 24754,84 грн, по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», тому Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4497-50 від 14 травня 2021 року .Вказує, що нарахування єдиного соціального внеску позивачу за здійснення ним підприємницької діяльності не здійснювалось, борг по єдиному внеску обліковується за позивачем як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та здійснює підприємницьку діяльність незалежно від отриманих доходів. Вважає, що оскільки наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів, тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована правомірно. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що, якщо адвокат одночасно перебуває на обліку в ДПС і як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, і як ФОП, то він сплачує ЄСВ лише один раз як ФОП та подає звітність з ЄСВ лише як ФОП. Вказує, що має статус інваліда з дитинства 3 групи з 01 вересня 1999 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Богунським УСЗ м. Житомира, в зв`язку з чим отримує пенсію з цього періоду, тому у ГУ ДПС у Закарпатській області відсутні правові підстави для нарахування ЄСВ за спірний період. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 06 листопада 2000 року є інвалідом з дитинства III групи та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 6 зворот). 10 січня 2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення № 12 Житомирської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29 жовтня 1999 року надано право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом № 270 (а.с. 5). З 16 серпня 2017 року по 30 березня 2018 року право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено, згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з 30 березня 2018 року поновлено на підставі заяви адвоката (а.с. 5 зворот). ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27 грудня 2017 року по 11 вересня 2020 року, перебувала на спрощеній системі як ФОП за КВЕД: Діяльність у сфері права. 14 травня 2021 року ГУ ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4497-50, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити 24754,84 грн заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с. 4). 08 липня 2022 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області розглянуто звернення від 10 травня 2022 року та листом № 7361/6/07-16-1302-13 надано відповідь, в якій зазначено, що станом на 08 липня 2022 року відомості щодо припинення дії свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 до органів ДПС не надходили. На підставі показників інтегрованої картки платника за кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), у платника - ОСОБА_1 виникла заборгованість за періоди: 2017 рік - 8 448,00 грн, 2018 рік - 9 828,72 грн, 2020 рік - 6 478,12 гривень. Головним управлінням ДПС у Закарпатській області на підставі вимог ст.25 Закону №2 464, у відповідності до вимог Інструкції № 449 та на підставі облікових даних картки особового рахунку сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки): від 14 травня 2021 року № Ф-4497-50 - на суму 27754,84 грн. (в т.ч. за періоди: 2017 рік - 8448,00 грн, 2018 рік - 9828,72 грн, 2020 рік - 6478,12 гривень). Вказану вимогу направлено засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення) на адресу, наявну на дату формування вимог у базі даних інформаційних ресурсів органів ДПС, а саме: АДРЕСА_1 , та повернуто адресату за закінченням терміну зберігання, (а.с. 7-9). 03 серпня 2022 року Державна податкова служба України розглянула скаргу адвоката Кудіної М.Г. щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-4497-50 від 14 травня 2021 року, та прийняла рішення про залишення скарги без розгляду № 8432/6/99-00-06-02-01-06, оскільки скаргу подано з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання (а.с.11). 15 вересня 2022 року на виконання вимог ухвали суду, (а.с. 26-27), надано розрахунок ЄСВ по вимозі № Ф-4497-50 від 14 травня 2021 року, в якому зазначено, що 02 травня 2018 року проведено нарахування єдиного внеску як адвокату ОСОБА_1 за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн; за I-IV квартали 2018 року 9828,72 грн; за III-ІV квартал 2020 року - 6478,12 грн. Загальний розмір заборгованості по ЄСВ становить 24754,84 грн, по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб -підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність». Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон України № 2464-VI) (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктами 2 і 6 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI визначено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон України № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-V щодо нарахування єдиного внеску його платниками. Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VІ (у редакції Закону України № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VІ (у редакції Закону України № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону України № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Відповідно до частин 2 - 4, 8, 12 статті 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції статті 9 Закону, яка діє з 01 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів зазначає, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Як було зазначено вище, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Приписи частини 2 статті 5 Закону визначають, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної податкової служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 «Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Порядок №1162), який в силу пункту 3 розділу І останнього поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Приписи пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1162 визначають, що платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Тобто, положеннями Порядку № 1162 не передбачено для контролюючого органу можливості самостійного взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою. При цьому, зі змісту пункту 4 розділу VI Порядку № 1162 слідує, що якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». Якщо така фізична особа подала до контролюючого органу заяву для взяття на облік відповідно до Порядку № 1588, до Реєстру страхувальників вноситься дата взяття на облік платника єдиного внеску, яка відповідає даті взяття на облік як платника податків. Тобто, закріплене цим пунктом право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно у разі подання цією особою відповідної заяви. Судом першої інстанції встановлено, що позивач була зареєстрована як ФОП на спрощеній системі з 27 грудня 2017 року по 11 вересня 2020 року року за КВЕД: Діяльність у сфері права, проте діяльності не здійснювала. Крім того, є інвалідом ІІІ групи з дитинства та пояснила у судовому засіданні, що відповідач прийняв у неї заяву про реєстрацію як ФОП, не дивлячись, що вона була зареєстрована як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Із матеріалів справи слідує, що ГУ ДПС у Закарпатській області обліковує ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця та особу, яка проводить незалежну професійну діяльність, що встановлено зі змісту інтегрованої картки платника (а.с. 32-35). Згідно з оскаржуваною вимогою від 14 травня 2021 року № Ф-4497-50 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що станом на 31 січня 2021 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 24754,84 грн, проте, із вказаної вимоги, неможливо встановити відносно кого винесена така вимога. Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що оскаржувана вимога стосується ОСОБА_1 , яка особи, що провадить незалежну професійну діяльність, тобто адвоката. Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України ( ч.1. ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI). П.1. ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України, ч. 5, 6 статті 31 Закону № 5076-VI. Із матеріалів справи слідує, що з 16 серпня 2017 року по 30 березня 2018 року право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено, згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з 30 березня 2018 року поновлено на підставі заяви адвоката, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.5 зворот). З огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що з 16 серпня 2017 року по 30 березня 2018 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску за цей період у неї як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення. Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17. Крім того, позивач також перебувала на спрощеній системі з 27 грудня 2017 року по 11 вересня 2020 року як ФОП за КВЕД: Діяльність у сфері права. Вказане свідчить, що позивач майже одночасно була зареєстрована і як самозайнята особа, і як ФОП із КВЕД: Діяльність у сфері права. Із матеріалів справи слідує, що за цей період відповідач нарахував позивачу ЄСВ: за цілий 2017 рік у розмірі 8448,00 грн та цілий 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. Колегія суддів зазначає, статус фізичної особи-підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України). Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статті 65 ПК України). При цьому, відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений. Адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності. Відповідно до положень частини четвертої пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою Зміни та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. Пунктом 4 розділу VI Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, закріплено право контролюючого органу брати на облік платників єдиного внеску, якщо при здійсненні своїх функцій на підставі відповідних державних реєстрів установлено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не перебуває на такому обліку. Разом з тим, як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19 закріплене цим пунктом право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви. У контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно нараховано єдиний соціальний внесок ОСОБА_1 за періоди з 16 серпня 2017 року по 11 вересня 2020 року. фактично відповідач мав нарахувати позивачці ЄСВ тільки з січня по серпень 2017 року та з вересня 2020 року. При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Проте, з огляду на викладене та положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній при вирішенні справи та ухваленні судового рішення не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача, оскільки здійснення обрахунку єдиного соціального внеску не є можливим за встановлених обставин справи. З урахуванням наведеного, вирішуючи питання щодо наявності у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця пільг із сплати єдиного внеску за спірний період, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI було передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З 01 січня 2018 року норма частини 4 статті 4 Закону викладена у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, за якою особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проаналізувавши винаведені норми у редакціях, що діяли протягом 2017-2020 років, колегія суддів зазначає, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов`язкових умов: - є пенсіонерами за віком або інвалідами; після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, Законом встановлені дві чітко сформульовані обов`язкові вимоги за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску: особа є пенсіонером за віком або інвалідом; особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, оскільки ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, станом на 2017-2020 роки була особою з інвалідністю ІІІ групи та отримувала пенсію по інвалідності, то остання у розумінні положень Закону звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь. Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що між позивачем і відповідачем укладався договір про добровільну участь ФОП ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 24754,84 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-4497-50 від 14 травня 2021 року, тому таку слід скасувати. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 260/2996/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року.