Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/921/21

Справа № 348/921/21 Провадження № 22-ц/4808/1189/21 Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 26 травня 2021 року під головуванням судді Грещука Р.П. у м. Надвірна, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивувала тим, що 02 листопада 2002 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів громадянського стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа зроблено відповідний актовий запис за №36. Від шлюбу з відповідачем у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом з нею. Однак тривалий час подружнє життя не складалося. Між ними виникали непорозуміння і конфлікти. На даний час вона разом з неповнолітніми дітьми від шлюбу змушена була залишити чоловіка і переїхати на постійне проживання в будинок свої батьків у с. Пасічна Надвірнянського району, де проживає з квітня 2021 року. Відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей від шлюбу, зокрема з квітня місяця 2021 року взагалі її не надає. При таких обставинах вона змушена звернутися до суду з даним позовом про стягнення з нього аліментів на дітей, від нашого шлюбу в примусовому порядку. На її прохання добровільно врегулювати даний спір вони не взмозі. Підприємницькою діяльністю вона не займається, доходів від підсобного господарства не має і ніде не працює, так як зайнята вихованням та доглядом двох неповнолітніх дітей. Просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. на кожну дитину щомісячно, з моменту подачі заяви до суду до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Надвірнянського районного суду від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1900 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 28.04.2021 року і проводиться щомісячно до повноліття дітей. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1520 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908 грн судового збору. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнутих з нього аліментів і вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають цим обставинам. Судом недостатньо враховано його матеріальне становище. Апелянт стверджує, що він дійсно працює в ГОВ « Готельний комплекс «Русь»» та отримує заробітну плату в розмірі 8 615,34 грн. З урахуванням відрахувань на військовий збір, на ПДФО, чистими він отримує близько 7 000 грн. Крім того він працює в м. Києві, винаймає житло за яке сплачує по 4 000 грн щомісячно, тому в нього залишається недостатня кількість коштів на прожиття. Отже аліменти в розмірі по 1900 грн на кожну дитину платити він не має змоги. Судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 перебувала понад 3 місяці за кордоном на роботі, отримала чималі кошти, тому вона не знаходиться в скрутному матеріальному становищі та сім`я не є малозабезпеченою, як вказав суд в своєму рішенні. Також позивачем не надано конкретних доказів про її особистий дохід, крім одного акту обстеження матеріально-побутових умов проживання позивачки, на яку послався суд при ухваленні рішення. Суд не звернув уваги на те, що в указаному акті обстеження лише зі слів заявниці ОСОБА_1 записано, що вона знаходиться у складному матеріальному становищі, що унеможливлює побачити її реальний фінансовий стан. В даний час значних коштів на навчання донька не потребує. Вона проживає з матір`ю, а навчання проходять в режимі онлайн. Крім того, донька отримує стипендію. Апелянт вважає, що є незрозуміла визначена сума аліментів, яку з нього стягнуто на утримання неповнолітніх дітей по 1900 грн. щомісячно на кожну дитину, оскільки з 1 січня 2021 року мінімальний розмір аліментів це 50% прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 18 років який становить 1 197,50 грн. Оскільки позивачка не довела свої позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання їхніх неповнолітніх дітей в сумі по 1 900 грн щомісячно на кожну дитину, а судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, суд послався на недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому вважає, що стягнення з нього аліментів на неповнолітніх дітей в твердій сумі в розмірі по 1900 грн щомісячно підлягає зміні. Тому згідний виплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі по 1 200 грн. щомісячно на кожну дитину до досягненнями ними повноліття. Просить змінити рішення суду в частині стягнення з нього аліментів, яким зменшити розмір стягнення аліментів і стягувати з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі по 1 200 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття, в іншій частині рішення суду залишити без змін. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою та вважає її безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Вважає, що ОСОБА_7 отримує значні кошти, щоб сплачувати аліменти в розмірі 1 900 грн на кожну дитину щомісячно. Відповідачу достовірно відомо, що вона перебуває в скрутному матеріальному становищі, оскільки не має постійного місця роботи і користується тимчасовими заробітками. Разом з тим ціни на продукти харчування, одяг дітей та інші речі вкрай необхідні для них і потреби постійно зростають. Відповідач в лютому 2021 року перерахував на утримання дітей 500 грн, а в березні 2021 року 1000 грн. Починаючи з квітня 2021 року, відповідач жодного разу не поцікавився життям дітей та не надсилав ніяких коштів на їх утримання. Також слід врахувати той факт, що всі домашні речі та інше майно, зароблено за час спільного проживання з 2002 року по даний час залишилося відповідачу. Також відповідач не вказує про доходи, які він отримує в результаті оброблення земельної ділянки для ведення товарного виробництва площею 3,0356 га, яку він раніше здавав в оренду. На даний час старшій дочці ОСОБА_8 вже виповнилося 17 років і вона потребує на своє утримання вже значних коштів. А тому не можна погодитись з відповідачем, що вона себе може повністю забезпечити за рахунок стипендії. ОСОБА_1 вважає, що відповідач зобов`язаний і має можливість належним чином утримувати своїх дітей. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно частин другої та четвертої статті 274 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, який зареєстрований 02.11.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №36. За час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками записані сторони по даній справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.8, 9). Позивач з квітня місяця 2021 року проживає окремо з відповідачем, а саме в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Пасічнянської сільської ради за №983 від 23.04.2021 року (а.с.10). На даний час неповнолітні діти проживають з ОСОБА_1 і знаходяться на її утриманні та вихованні, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеним депутатом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 23.04.2021 року. Крім того, з даного акту вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в складному матеріальному становищі, оскільки ніде не працює, трудової книжки немає. Її батьки, в будинку яких вона проживає, також не працюють (а.с.11). Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, частин 7, 8 ст.8 СК України в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст.ст.2, 8 Закону України «Про охорону дитинства» завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні. Відповідно зі ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Згідно ст.ст.180, 181 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01 січня 2021 року становить 1921 гривня, а для дітей віком від 6 до 18 років 2395 гривень. З врахуванням всіх обставин справи, встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей відповідного віку, матеріального становища дітей, а також матеріального стану платника аліментів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував, що відповідач є фізично здоровим та працездатним, інших утриманців він не має, вірно врахував величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та дійшов висновку про часткове задоволення позову і обґрунтовано визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 1900 грн. на кожну дитину щомісячно. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач може працювати та утримувати своїх дітей, сплачуючи аліменти в розмірі, достатньому для їх нормального фізичного та духовного розвитку. Доказів його перебування у скрутному матеріальному становищі або поганого стану здоров`я, який перешкоджає йому заробляти кошти для прожиття, відповідач суду не надавав. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оскільки, відповідач має постійний дохід, що і не заперечується ним, тому посилання в апеляційній скарзі на неспроможність на даний час сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судом першої інстанції, не приймаються до уваги та не є підставою для його зменшення апеляційним судом. Визначений судом розмір аліментів є необхідним для забезпечення дітей належними умовами для їх фізичного, розумового, морального та соціального розвитку. Доводам апелянта про те, що судом не взято до уваги його заробіток є невірними, оскільки суд першої інстанції дав належну правову оцінку, визначаючи розмір аліментів з урахуванням його матеріального становища і суд апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями. За вказаних обставин та з врахуванням того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, апеляційний суд погоджується з тим, що відповідач, який є молодою, працездатною особою, має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання своїх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення ними повноліття у розмірі по 1 900 грн щомісячно на кожну дитину. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на нього . Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Надвірнянського районного суду від 26 травня 2021 року залишити без зміни. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.А. Девляшевський В.Д. Фединяк