Постанова 4808 № 344/19619/21

Справа № 344/19619/21 Провадження № 22-ц/4808/887/23 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2023 року під головуванням судді Антоняка Т.М. у м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є дочкою відповідача і рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.11.2014 у справі № 344/16827/14-ц вирішено стягувати з останнього аліменти на її утримання та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.11.2014 і до досягнення дітьми повноліття. Вона досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач припинив сплату аліментів на підставі вищевказаного рішення суду та у добровільному порядку жодних коштів з 20.01.2020 не надавав. Крім того, в нього наявна заборгованість зі сплати аліментів за наведеним рішенням суду. Водночас, вона є особою з інвалідністю II групи, причина - інвалідність з дитинства. На даний час вона проживає зі своєю матір`ю - ОСОБА_4 та перебуває на її утриманні. На утриманні матері перебуває також і її неповнолітній брат - ОСОБА_3 , а також малолітній брат - ОСОБА_5 . Її матір на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого позбавлена повноцінної можливості забезпечувати для неї хоча б мінімальний прожитковий мінімум. Також їй призначена державна соціальна допомога у розмірі 1 712 грн на місяць, а з 01 липня 2021 року - у розмірі 1 854 грн на місяць. З вересня 2021 вона працює на посаді менеджера в ТОВ «БЕТОН-ВЕЙ», отримуючи мінімальну заробітну плату 6 000 грн (до виплати 4 830,00 грн). Отже, її сукупний дохід на місяць складає 6 684 грн. Однак, враховуючи її стан здоров`я, а також потребу в постійному безперервному лікуванні дороговартісними ліками, на які вона витрачає близько 4 000 грн в місяць, вона не має можливості забезпечувати себе харчуванням, одягом, предметами гігієни та іншими необхідними речами хоча б на рівні мінімального прожиткового мінімуму. У свою чергу відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, на його утриманні не перебуває інших непрацездатних осіб, аліментів на утримання її неповнолітнього брата ОСОБА_3 останній, всупереч наявному в нього обов`язку, не сплачує. На скільки їй відомо та як їй повідомляв відповідач, він працює водієм-далекобійником в Республіці Польща, має стабільний високий заробіток, а отже має можливість та обов`язком здійснювати її утримання. Крім того, вказує, що шансів на її одужання немає, відповідно до висновку МСЕК їй протипоказана важка фізична праця, надмірні психоемоційні навантаження, протипоказана робота з рухомими механізмами, на висоті. На даний час вона працює, однак дана робота пов`язана з психоемоційним навантаженням та негативно впливає на стан її здоров`я, проте у зв`язку з недостатністю коштів вона змушена працювати. Посилаючись на викладене, просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 01.12.2021. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в сумі 2 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 06.12.2021 і на період її непрацездатності до 31.03.2022. В решті вимог позову відмовлено. Вирішено допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання доньки у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908 грн судового збору. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що не може бути застосована до позивачки така умова на забезпечення повнолітньої дитини як непрацездатність і потреба матеріальної допомоги, оскільки остання є працездатною і працює на посаді менеджера товаристві, де отримує заробітну плату в розмірі 6 000,00 грн. Окрім того, їй держава призначила та виплачує державну соціальну допомогу у розмірі 1 854 грн на місяць, а станом на момент розгляду даної справи вона отримувала від держави державну соціальну допомогу у розмірі 2 100 грн на місяць. Як наслідок сукупний дохід позивачки становить більше 8 000,00 грн, що свідчить про те, що вона є матеріально та фінансово забезпеченою особою та має можливість самостійно забезпечувати свої потреби. Вважає, що позивачка приховує реальний розмір заробітної плати, яку вона отримує в роботодавця, оскільки при подачі даної позовної заяви не надала суду довідку з місця роботи про розмір реальної заробітної плати, яку вона отримує. Вказує, що доходи відповідача є нестабільними та носять короткочасний характер, оскільки станом на сьогоднішній день він є офіційно безробітним, а основний його дохід полягає у недовготривалому виїзді за кордон на заробітки в Республіку Польща. Період перебування на заробітках в Республіці Польща складає від 5 до 6 місяців на рік. За кордоном відповідач працює різноробочим, де отримує невелику заробітну плату, яка після оплати податків, оренди житла, побутових послуг та інших послуг є незначною. Інших доходів на території України та за кордоном у нього немає. Він має заборгованість перед AT «A-Банк», яка виникла внаслідок кредитування. Твердження позивачки про те, що відповідач працює водієм-далекобійником в Республіці Польща, не відповідає дійсності, оскільки останній ніколи не працював на вантажних автомобілях і не працює на них до сьогоднішнього дня. Окрім того, відповідач не має можливості повноцінно працювати, так як має проблеми із здоров`ям. Судом першої інстанції вказані обставини досліджено не було. Під час розгляду справи суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на утриманні відповідача фактично знаходиться його мати, оскільки він здійснює за нею догляд. Реальні витрати на лікування, придбання ліків для матері та її утримання є значно більшими, а ніж розмір її пенсії. Відповідач сплачує аліменти на утримання свого сина (рідного брата позивачки), який продовжує навчання за кордоном. На даний час він повністю оплатив розмір вказаних аліментів та не має жодної заборгованості перед сином. Як наслідок відповідач не має можливості матеріально і фінансово забезпечувати позивачку. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не врахував вище зазначених фактів (обставин), а саме стан здоров`я відповідача, його матеріальне становище, наявність інших утриманців. Також суд першої інстанції під безпідставно дійшов висновку про те, що позивачка потребує витрат на лікування, а отримані доходи не забезпечують її потреб, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами твердження, а надані нею квитанції не підтверджують факт придбання саме позивачкою ліків, які у них зазначені, та взагалі з них не можливо встановити суб`єкта їх придбання і їх вміст та зміст, оскільки вони складені на іноземній мові. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Представник ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині встановлення терміну стягнення аліментів. Зазначає, що ОСОБА_1 є особою з II групою інвалідності з дитинства. Щорічно на підтвердження наявності групи інвалідності вона проходить огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого інвалідність встановлюється на строк до дати чергового переогляду. Звернення з позовною заявою відбулося до часу чергового переогляду ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що судовий розгляд тривав після такої дати, в процесі розгляду справи долучено нову довідку до акта огляду МСЕК, якою ОСОБА_1 продовжено термін встановлення інвалідності до 01.04.2023 із необхідністю проходження чергового переогляду 23.03.2023. На момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі ОСОБА_1 вкотре продовжено строк встановлення інвалідності - до 22.03.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК, копія якої міститься у матеріалах справи. Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою подані докази, вказавши, що інвалідність позивачу встановлено до 01.04.2022. Вказує, що позивачці, яка є інвалідом з дитинства та не має шансів на одужання, відповідно, строк встановлення інвалідності щорічно продовжується медико-соціальною експертною комісією. Зазначення у резолютивній частині рішення суду строку встановлення інвалідності ОСОБА_1 зумовлює необхідність їй щорічно вчиняти додаткові дії задля продовження терміну стягнення аліментів з батька, що у даній ситуації є зайвим обтяженням для особи. Більше того, зазначений у рішенні строк встановлення інвалідності не відповідає реальним обставинам справи та наданим доказам, породжує додаткові судові спори. Вважає, що зазначення у резолютивній частині рішення суду конкретного періоду встановлення непрацездатності (інвалідності) є зайвим, оскільки системний аналіз доказової бази свідчить про регулярність проведення огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 та систематичне продовження строку інвалідності особі у зв`язку із загальним захворюванням з дитинства. Просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача аліментів на період непрацездатності ОСОБА_1 до 31.03.2022 та ухвалити нове рішення, яким стягнення аліментів з відповідача проводити на період встановлення непрацездатності ОСОБА_1 . Сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце і час розгляду справи. Від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з їх неявкою, не вбачає. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, враховуючи таке. Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом РАГС Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 140465 від 26.01.2002 (а.с. 7). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.11.2014, по справі № 344/16827/14-ц, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.11.2014 р. і до досягнення дітьми повноліття, про що судом було видано виконавчий лист (а.с. 15). ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття. Відповідно, сплату аліментів на підставі виконавчого листа, виданого на виконання вищезазначеного рішення суду, на її утримання, припинено. Відповідно до копії банківської квитанції від 21.01.2022 ОСОБА_2 сплачено на депозитний рахунок органу ДВС кошти в сумі 42 038 грн згідно виконавчого провадження АСВП 680325585 (а.с. 42). Постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ворох В.П. від 24.01.2022 ВП №680325585 закінчено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 344/16827/14-ц, виданого 04.10.2021 Івано-Франківським міським судом (а.с. 41). ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, причина - інвалідність з дитинства (а.с. 11, 12). Відповідно до довідок до актів МСЕК від 04.03.2020, від 23.03.2022 та від 22.03.2023 повнолітній ОСОБА_1 інвалідність встановлено на строк відповідно до квітня 2022 року, до 01.04.2023 та до 01.04.2024 (а.с. 12, 56, 97). Згідно довідки ТОВ «БЕТОН-ВЕЙ» від 09.02.2022 № НФБУ-000002, ОСОБА_1 з 25.08.2021 працює у Товаристві на посаді економіста. Дохід за період з 25.08.2021 по 31.01.2022 склав 32 678,57 грн. (а.с. 59). Також, позивач зазначає про призначену їй державну соціальну допомогу у розмірі 1 712 грн на місяць, а з 01 липня 2021 року - у розмірі 1 854 грн на місяць. Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Статтею 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У відповідності до ст. 200, 201 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є інвалідом ІІ групи, потребує витрат на лікування, при цьому отримувані нею доходи не можуть забезпечити її повноцінне лікування, тобто вонапотребує матеріальної допомоги за рахунок стягнення аліментів з відповідача на її утримання. При визначенні розміру аліментів суд урахував, що обов`язок утримувати повнолітніх дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та майнове становище відповідача, інші встановлені судом обставини, що мають значення для вирішення справи, і правильно виснував про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 2 000 грн щомісячно, оскільки саме такий розмір аліментів буде виправданий дійсними потребами, обумовлений фактичними обставинами справи та сприятиме меті зобов`язання щодо утримання. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що стягнення слід розпочати від дня пред`явлення цього позову і на період непрацездатності позивачки. Визначаючи період стягнення аліментів, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться подані стороною позивачки письмові докази, про те, що повнолітній ОСОБА_1 останню інвалідність продовжено і встановлено на строк з 01.04.2023 до 01.04.2024. Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими. За встановлених судом обставин щодо стану здоров`я позивачки, якій затверджено індивідуальну програму реабілітації інваліда, не заслуговують на увагу посилання апелянта ОСОБА_2 на безпідставність висновку суду першої інстанції про потребу позивачки у здійсненні витрат на лікування та незабезпечення таких її потреб. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , що судом першої інстанції не досліджено доходів відповідача, не приймаються до уваги, оскільки ним будь-яких доказів на підтвердження джерел та розміру своїх доходів не надано. Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими підтверджується його дійсний майновий стан, неспроможними є доводи його апеляційної скарги про те, що його майновий стан не дозволяє йому здійснювати утримання його непрацездатної повнолітньої дочки та не є підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів. Не заслуговують на увагу посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції не взяв до обставини знаходження на його утриманні матері, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів потреби та здійснення такого утримання. Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що є зайвим зазначення у резолютивній частині рішення суду конкретного періоду встановлення непрацездатності (інвалідності), оскільки згідно вимог ч.6 ст. 265 ЦПК України не допускається ухвалення умовного рішення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене та положення ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов переконання, що оскаржуване судове рішенняслід змінити в частині періоду стягнення аліментів та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в сумі 2 000 (дві тисячі) грн на період встановленої їй інвалідності, щомісячно і проводити з 06.12.2021 до 01.04.2024. В решті рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують його законності та обґрунтованості вцій частині. Підстав для його скасування в іншій частині з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено. Тому в іншій частині рішення слід залишити без змін. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати щодо сплати судового збору, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на нього. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2023 року змінитив частині періоду стягнення аліментів. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в сумі 2 000 (дві тисячі) грн на період встановленої їй інвалідності, щомісячно і проводити з 06.12.2021 до 01.04.2024. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 серпня 2023 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин