Постанова 4805 № 935/740/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/740/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О. Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 935/740/25 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василенко Р.О. у місті Коростишеві, в с т а н о в и в: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти для утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третьої частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що із 27 жовтня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей: доньку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_4 . Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2010 року у справі № 2-852, шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки було змінено на « ОСОБА_6 ». Рішенням цього ж суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2-844 стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн ( по 350 грн на кожну дитину), на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2010 року і до досягнення повноліття старшою донькою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Такий розмір аліментів є недостатнім для забезпечення гармонійного та всебічного розвитку дітей. На даний час діти потребують значних витрат, які вона не має можливості самостійно забезпечити за власні кошти та за кошти присуджених аліментів. Зокрема, старша донька ОСОБА_7 навчається у Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка на 1-му курсі на платній основі, вона потребує значних витрат для забезпечення нормального навчання та розвитку. Молодший син ОСОБА_8 є дитиною-інвалідом підгрупи «А», весь тягар його утримання, лікування та реабілітації лежить на ній. Загальні витрати на дітей жодним чином не покриваються розміром аліментів, які стягуються із відповідача за попереднім рішенням суду. Звертає увагу на те, що несплата аліментів стала підставою для позбавлення батьківських прав відповідача рішенням суду від 04 травня 2017 року у справі № 280/300/14. Також стверджувала, що зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку відповідача, враховуючи, що останній працює і має стабільний дохід, забезпечить можливість утримувати дітей та надавати їм усе необхідне для нормального росту і розвитку. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року позов задоволено повністю. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Виконавчий лист № 2-844, виданий в цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відкликано та після закінчення його виконання станом на день набрання законної сили рішенням суду, повернути до суду, що його видав. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (постанова ВС від 20.06.2019 у справі № 632/580/17). ОСОБА_1 не додано до позовної заяви доказів тієї обставини, що вона зверталась до державного виконавця із заявою про перерахунок розміру аліментів та стягнення аліментів у розмірі, не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, проте в задоволенні такої заяви їй державним виконавцем відмовлено. А згідно практики Верховного суду, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанова від 12.01.2022 справа № 545/3115/19). Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач інших дітей та утриманців немає, є здоровою, працездатною людиною. Крім того, діти проживають з матір`ю, а батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно до частини 2 статті 182 СК України. Також суд першої інстанції врахував те, що згідно частини третьої статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів визначений рішенням суду змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що батьки несуть однакову відповідальність за створення умов для розвитку дітей. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, враховуючи таке. Встановлено, що сторони по справі є батьками двох дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ( а.с. 7-8). Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2010 року у справі № 2-844, ухвалено стягувати із ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_9 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 700 грн (по 350 грн на кожну дитину), щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2010 року і до повноліття дочки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11). Також, рішенням цього суду від 23 грудня 2010 року та додатковим рішенням названого суду від 18 квітня 2011 року шлюб між сторонами розірвано, дітей залишено на виховання з матір`ю, змінено прізвище « ОСОБА_9 » на дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 9-10). Встановлено, що син сторін ОСОБА_8 , є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 14). Зі змісту копії довідки, виданої директором Житомирського фахового коледжу культури та мистецтв імені Івана Огієнка Житомирської обласної ради від 14.03.2025 № 62, видно, що ОСОБА_3 навчається в Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка на 1 курсі, форма навчання - контракт (а.с.20). Положення статей 51 Конституції України та 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачають, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У зазначеній нормі права законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів. Як вбачається із матеріалів справи, одержувач аліментів ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2010 у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн (по 350 грн на кожну дитину), щомісячно, до досягнення ними повноліття. Отже, одержувач аліментів скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу. При цьому, внаслідок зміни способу стягнення аліментів буде збільшений і розмір стягуваних аліментів. У частині 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Обов`язок утримувати дітей - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Крім того, колегія суддів зауважує, що аліменти які стягувались за рішенням суду у 2010 році у розмірі 700 грн з відповідача, є недостатніми для утримання двох дітей сторін, які проживають з матір`ю. Доказів незадовільного майнового стану, того, що відповідач не може сплачувати 1/3 частку від доходу, має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків, відповідач не надав, і таких не встановлено судом апеляційної інстанції. Аналізуючи зазначені вище норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, правові висновки Верховного Суду, досліджені докази, необхідність фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дітей, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розмір аліментів є вірним, оскільки враховано стан здоров`я і вік дітей, матеріальне становище, стан здоров`я позивачки і платника аліментів. Такий розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства та відповідає інтересам дітей сторін у справі, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та достойного рівня їх матеріального забезпечення. Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення. За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді