Ухвала КАС ВС № 9901/342/21

УХВАЛА 31 серпня 2021 року Київ справа №9901/342/21 адміністративне провадження №П/9901/342/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколов В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану його адвокатом Ангеліном Іваном Ігоровичем, УСТАНОВИВ: 30 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, в якій він просив суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 203/2021 від 21 травня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині пункту 661 додатку № 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року, яким застосовано персональні спеціальні і економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чеченської Республіки. Одночасно зі зверненням до суду з позовною заявою ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення позову, в якому просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи окремого положення Указу Президента України №203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині пункту 13 графи "Вид обмежувального заходу" пункту 661 додатку №1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким до ОСОБА_1 застосовано "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України)". Вирішуючи порушене питання щодо забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 стверджує, що однією з форм застосованих до позивача санкцій є примусове видворення за межі України. Як вбачається на даний час, особи, яких було внесено до списку фізичних осіб, щодо яких було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), протягом декількох днів були затримані працівниками правоохоронних органів та органів ДМС та видворені за межі України. Отже, існує ризик того, що до моменту набрання чинності рішенням суду у даній справі про можливе задоволення позову, щодо позивача буде завершена процедура його депортації. Крім усього іншого, заявник зазначає, що у випадку, якщо окремі положення оспорюваного рішення не будуть зупинені, існує ризик того, що позивач у примусовому порядку буде переданий до Російської Федерації в порядку процедури реадмісії, це призведе до утруднення відновлення його прав та законних інтересів, оскільки остаточне поновлення його прав та ефективний захист його інтересів у такому випадку не обмежуватиметься лише констатацією незаконності оскаржуваного рішення та відновлення законності його перебування на території України, а потребуватиме додаткових заходів у вигляді необхідності повернення до України, де він має тісні сімейні та ділові зв`язки.? У такому випадку процедура повернення може бути ускладненою та тривалою, оскільки це буде пов`язано з відповідними процедурами та значними необґрунтованими фінансовими витратами. За змістом статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Водночас частиною третьою статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Зважаючи на таке нормативне регулювання питання забезпечення позову, суд позбавлений процесуальних повноважень зупиняти, зокрема, укази Президента України. Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, він просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи дії Указу Президента України від 21 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині. За таких обставин, підстави для забезпечення позову відсутні, тому в задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити. За приписами частини п`ятої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. З огляду на викладене, керуючись статтями 150, 151, 154, 256, 266, 295 КАС України, суд, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої його адвокатом Ангеліном Іваном Ігоровичем. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття. СуддіМ.В. Білак О.А. Губська А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова В.М. Соколов