Ухвала КАС ВС № 990/383/25

УХВАЛА 18 травня 2026 року м. Київ справа №990/383/25 адміністративне провадження №П/990/383/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів: Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Яковенка М.М., за участі секретаря судового засідання Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко Ольги Борисівни про забезпечення позову у справі №990/383/25 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025 та стягнення моральної шкоди, У С Т А Н О В И В: 13 серпня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана представником - адвокатом Суховим Юрієм Миколайовичем до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині, яка стосується ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , пункт 2 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"; стягнення з Президента України на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошової суми у розмірі 400000 гривень 00 копійок у якості відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2025 року відкрив провадження в адміністративній справі №990/383/25 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 в частині та стягнення моральної шкоди. 14 травня 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко Ольги Борисівни надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить: 1) зупинити дію Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині, яка стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - пункт 2 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до набрання законної сили судовим рішенням у справі. 2) зупинити дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (пункт 2 Додатку) в частині застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує наступним. Подання заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії Указу №81/2025 та Рішення РНБО в частині застосування санкцій щодо ОСОБА_1 (пункт 2 Додатку), як стверджує представник позивача - адвокат Іващенко Ольга Борисівна, зумовлено наявністю у матеріалах справи наданих позивачем належних та допустимих доказів, які свідчать про очевидність ознак протиправності ухваленого стосовно нього рішення про запровадження обмежувальних заходів. На обґрунтування заяви представник позивача - адвокат Іващенко Ольга Борисівна зазначає, що оскільки рішення про застосування санкцій щодо ОСОБА_1 прийнято за відсутності будь-яких юридичних та фактичних підстав, та містить наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача. Крім того, представник позивача - адвокат Іващенко Ольга Борисівна зазначає, що відповідно до частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Президента України. Водночас, КАС України не містить застережень щодо можливості зупинення дії повністю або частково актів РНБО. У судовому засіданні 18 травня 2026 року представники позивача підтримали зазначену заяву та просили її задовольнити. Представник відповідача та представники Кабінету Міністрів України проти заяви про забезпечення позову заперечували та просили відмовити у її задоволенні. Представник Ради національної безпеки і оборони України у судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи РНБО було повідомлено завчасно та належним чином. Представник Державної казначейської служби України подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та просив здійснювати подальший розгляд без його участі. Ознайомившись із змістом вказаної заяви позивача про забезпечення позову, Суд приходить до наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України). Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Пунктом 5 частини третьої цієї ж статті установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить зупинити дію Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 (пункт 2 додатку), який є актом Президента України у розумінні ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції», п. 1 ч. 3 ст. 151 КАС України, та забезпечення позову шляхом зупинення дії якого не допускається. Також заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії окремих пунктів Додатку до рішення РНБО від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке уведено в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025. Відповідно до статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання. Отже, Президент України є головою РНБО та вводить своїми указами в дію рішення, ухвалені РНБО. Таке формулювання як «введення в дію» та, більш того, необхідність видання із цього приводу спеціального акта - указу Президента, означає, по-перше, що без таких дій Президента України рішення РНБО саме собою чинності не набирає; по-друге, що Президент України має дискрецію у питанні введення чи не введення такого рішення в дію, видання чи не видання відповідного указу. Уводячи в дію рішення РНБО про санкції, Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення санкцій. Тільки після введення в дію рішення РНБО указом Президента України воно стає обов`язковим до виконання. Таким чином, настання передбачених рішенням РНБО наслідків у вигляді застосування санкцій нерозривно пов`язано з уведенням його в дію відповідним указом Президента України. З урахуванням викладеного, Суд констатує, що забезпечення позову у спосіб, який обрав представник позивача, фактично призведе до зупинення дії й Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025, яким уведено в дію рішення РНБО від 12 лютого 2025 року, що не допускається виходячи з вимог пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України. Суд також зазначає, що рішення РНБО не є самостійним предметом оскарження у цій справі, а його зупинення фактично призведе до встановлення заборони для невизначеного кола осіб учиняти дії, що випливають з Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025, що також не допускається відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України. З огляду на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зводиться до зупинення акта Президента України та встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з такого рішення, що, як захід забезпечення позову не передбачений, то заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина п`ята статті 154 КАС України). Керуючись статтями 150, 151, 154, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Іващенко Ольгою Борисівною, про забезпечення позову відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... В.П. Юрченко І.Л. Желтобрюх Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк М.М. Яковенко , Судді Верховного Суду