Постанова 4818 № 623/4122/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 31 серпня 2021 року м. Харків справа № 623/4122/19 провадження № 22-ц/818/2892/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., учасники справи: позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року в складі судді Герцова О.М., у с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі - Ізюмське КПТМ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило стягнути з відповідачів заборгованість з постачання теплової енергії в розмірі 20529, 86 грн та 1921 грн судового збору. Позов мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з несплатою вартості послуг утворилась заборгованість за період з червня 2018 року по вересень 2019 року, яка становить 20529, 86 грн. 25 листопада 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали відзиви, в якому просили позов залишити без задоволення. Відзиви мотивовано тим, що позивачем не надано доказів надання послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 . Доказів, що опалювальні пристрої в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , обладнано приладами-розподілювачами -теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) відповідають розрахунковій матеріали справи не містять. Посилались на відсутність документів, згідно з якими здійснюється контроль за теплоносієм, що ставить під сумнів якість та обсяги надання послуг з опалення відповідачам. Також зазначали про відсутність копій ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання послуг централізованого опалення. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року позов Ізюмського КПТМ залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не є власниками квартири АДРЕСА_2 , а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні, оскільки саме на власника квартири покладено обов`язок з утримання житла та сплати комунальних послуг. 24 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку Ізюмське КПТМ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення на користь позивача судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що у спірний період відповідачі користувались за згодою власника житловим приміщенням та отримували послуги з теплопостачання, а отже були споживачами централізованого опалення (теплопостачання). Також посилалось на існування договірних відносин між сторонами, а саме Договору про надання послуг з централізованого опалення від 19 січня 2016 року, укладеного із ОСОБА_1 07 червня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідачі не є власниками (співвласниками) квартири АДРЕСА_2 . Доказів, що вони користуються об`єктом нерухомого майна та отримують житлово-комунальні послуги для власних потреб позивачем надано не було. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Ізюмського КПТМ на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними в ній матеріалами з підстав, передбачених частиною першою статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Ізюмської міської ради «Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді територіальної громади м. Ізюм Харківської області» від 31 травня 2013 року № 1864 Ізюмське КПТМ є виробником комунальної послуги з централізованого опалення. Відповідно до копії акту, складеного 22 жовтня 2018 року представниками Ізюмського КПТМ та житлово -експлуатаційної організації КЖРЕБ -1 житловий будинок АДРЕСА_3 підключено до системи централізованого опалення (а. с. 11, т. 1). 19 січня 2016 року між Ізюмським КПТМ та ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . ( а. с. 17 т. 1). За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_5 - з 10 серпня 1982 року, ОСОБА_2 - з 21 жовтня 1989 року, ОСОБА_3 - з 05 травня 1990 року ( а. с. 20, т. 1). Згідно з довідкою Ізюмського КПТМ за адресою: АДРЕСА_1 , на споживача ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , відкрито абонентський рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 19, т. 1). За період з червня 2018 року до вересня 2019 року виникла заборгованість за користування послугами з теплопостачання за вказаною адресою, яка складає суму в розмірі 20529,86 грн. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1875-IV) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною другою статті 32 Закону № 1875-IV передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України № 2633-IV від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання також виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до статтей 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору (стаття 64 ЖК України). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пунктів 1, 5, 8 частини першої, пунктів 1, 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з пунктів 1, 3, 6 частини другої статті 21 Закону №1875-IV виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. При цьому факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні статей 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином. Так, стаття 18 Закону №1875-IV передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту - претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акту-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Вказані вимоги також викладені в чинній редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII. Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 року № 630 (далі - Правила) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відповідно до пункту 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, який був чинним у період за який просить стягнути заборгованість позивач, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. За пунктом 12 Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства У країни № 169 від 26 липня 2019 року, який набрав чинності 17 вересня 2019 року, після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення). Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Матеріали справи не містять доказів відключення квартири відповідачів від мереж централізованого теплопостачання у встановленому законом порядку, а також ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати. Отже, встановивши, що відповідачі належним чином не виконували своїх обов`язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за період з червня 2018 року по вересень 2019 року утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 20529,86 грн, розмір якої не спростовано відповідачами, наявні підстав для задоволення позову та стягнення зазначеної заборгованості в солідарному порядку. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший, четвертий частини першої статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову. Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони є неналежними відповідачами, оскільки не є власниками квартири, спростовуються матеріалами справи, згідно з якими вказані особи зареєстровані у квартирі, а отже є користувачем наданих послуг та зобов`язані оплатити їх вартість. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви -1921грн (а. с. 1, 2, т. 1), апеляційної скарги -3405 грн (а. с. 115, т. 1). Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (далі Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зважаючи на те, що позовну заяву подано в 2019 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року. Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік») розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час станом на 01 січня 2019 року становив 1921 грн. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.1.1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої цієї статті становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Враховуючи викладене, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2881,50 грн, саме ця сума має бути врахована при вирішені питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов та апеляційну скаргу задоволено, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено солідарне стягнення судових витрат, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Ізюмського КПТМ підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 4802,50 грн, а саме - по 1600,83 грн з кожного відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (місцезнаходження юридичної особи 64300, Харківська область, місто Ізюм, проспект Незалежності, будинок № 33, ідентифікаційний код юридичної особи 32284148) заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 20529,86 грн (двадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн 86 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (місцезнаходження юридичної особи 64300, Харківська область, місто Ізюм, проспект Незалежності, будинок № 33, ідентифікаційний код юридичної особи 32284148) 4802,50 грн ( чотири тисячі вісімсот дві грн 50 коп.) судового збору, а саме - по 1600,83 грн ( одна тисяча шістсот грн 83 коп.) з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 31 серпня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака О.М. Хорошевський