Постанова Полтавський апеляційний суд № 623/4122/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 623/4122/19 Номер провадження 88-ц/814/5/23 Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хіль Л.М. суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І., при секретарі Бродській В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року по справі за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до суду із вказаним позовом. Позов мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з несплатою вартості послуг утворилась заборгованість за період з червня 2018 року по вересень 2019 року, яка становить 20529, 86 грн. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року позов Ізюмського КПТМ залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не є власниками квартири АДРЕСА_2 , а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні, оскільки саме на власника квартири покладено обов`язок з утримання житла та сплати комунальних послуг. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його в апеляційному порядку оскаржило Ізюмське КПТМ, просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення на користь позивача судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги в цій частині. Постановою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задоволено. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову. Позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 20529,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж 4802,50 грн судового збору, а саме - по 1600,83 грн з кожного. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року. Заяву обґрунтовував ти, що 12 грудня 2021 року він звернувся до позивача із запитом на інформацію, за змістом якого є прохання зазначити правові підстави для обробки конфіденційної його інформації . 20 грудня 2021 року позивач повідомив йому про факти, які на думку позивача є підставами для обробки конфіденційної інформації про його особу. Вказував, що законодавчих норм, які дозволяють втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, позивачем не наведено. Вважає, що позивач в порушення Конституції України та чинного законодавства України втрутився у його конституційне право на приватне сімейне життя, шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, тобто позивачем порушено вимоги Основного закону, що нівелює можливість використання інформації як доказів по справі Ураховуючи викладене, прохав задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року. скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж відмовити у повному обсязі. Учасники справи повідомлялись про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки. З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши матеріали справи у межах доводів заяви, апеляційний суд приходить до таких висновків. Статтею 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Отже, враховуючи вимоги законодавства, апеляційний суд виходить з того, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Таким чином, розглядаючи питання про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, суд має встановити чи існували на час ухвалення судового рішення істотні обставини, які залишилися невідомими особі, яка подала заяву, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення. Практикою Європейського суду з прав людини визначені такі критерії для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає в тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43). Процедура перегляду остаточного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» №2 (Popov v. Moldova №2), №19960/04, п.46). Однак, суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції. Предметом позову у розглянутій справі є вимога про стягнення заборговансті за постачання теплової енергії. Як убачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2018 року представниками Ізюмського КПТМ та житлово-експлуатаційної організації КЖРЕБ -1 житловий будинок АДРЕСА_3 підключено до системи централізованого опалення (а. с. 11, т. 1). 19 січня 2016 року між Ізюмським КПТМ та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . ( а. с. 17 т. 1). За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4 - з 10 серпня 1982 року, ОСОБА_2 - з 21 жовтня 1989 року, ОСОБА_3 - з 05 травня 1990 року ( а. с. 20, т. 1). Згідно з довідкою Ізюмського КПТМ за адресою: АДРЕСА_1 , на споживача ОСОБА_4 та членів його сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , відкрито абонентський рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 19, т. 1). За період з червня 2018 року до вересня 2019 року виникла заборгованість за користування послугами з теплопостачання за вказаною адресою, яка складає суму у розмірі 20529,86 грн. Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Укладення та виконання правочину як підстава для обробки персональних даних фактично базується на основі згоди особи. Це підтверджується тим, що як і згода в її класичному розумінні, правочин згідно з цивільним законодавством повинен відповідати низці вимог, які викладені в статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 3 якої «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі». Так, вільність волевиявлення фактично відповідає принципу добровільності, і передбачає право особи вирішувати вчиняти правочин чи ні. Відповідність внутрішній волі, хоч і не в повній мірі, але все ж охоплює принцип поінформованості, оскільки передбачає, що учасник правочину перед здійсненням волевиявлення повною мірою усвідомлює його правові наслідки. Укладення правочину як підстава обробки персональних даних, необхідних для виконання правочину, також передбачає, що перед вчиненням правочину суб`єкту надаватиметься передбачена статтею 12 інформація у такому ж вигляді, як і у випадку надання окремої згоди. Різниця між правочином та згодою, як окремою підставою для обробки персональних даних лише в тому, що сам по собі договір (незалежно від змісту його положень) є підставою для обробки даних особи, незалежно від надання чи ненадання окремої згоди. Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» збирання, реєстрація та накопичення персональних даних і є вже складовою обробки даних. З договору про надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 від 19 січня 2016 року укладеного між Ізюмським КПТМ та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 особисто надано свої анкетні дані та підписано вказаний договір ( а. с. 17 т. 1). На підтвердження цього заявником до заяви додано відповідь Ізюмського КПТМ щодо запиту на отримання публічної інформації №01 від 12 грудня 2021 року. Таким чином, уклавши договір про надання послуг з централізованого опалення, вказавши свої паспортні дані, адресу, ОСОБА_4 надав свою згоду на обробку своїх персональних даних. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні ст.423 ЦПК України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити за недоведеністю. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 429 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року - відмовити. Постанову Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Л.М. Хіль Судді: О.А. Лобов Л.І. Пилипчук