Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/8555/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6617/25 Справа № 214/8555/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 214/8555/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Універсал Банк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міст Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року, яка постановлена суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсними банківських транзакцій та повернення грошових коштів за нововиявленими обставинми. В обґрунтування заяви заявником зазначено, що ухвалене 18 грудня 2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/8555/23 судове рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки в ході розгляду пов`язаної справи № 214/471/24 з`явились нові важливі обставини, зокрема представник банку у судових засіданнях 15 січня 2025 року та 18 лютого 2025 року підтвердив, що банк не має доказів того, що саме ОСОБА_1 проводив оскаржувані платіжні операції та що банк не має судового рішення про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, що дала змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, суд ухвалюючи 18 грудня 2023 року рішення проігнорував, що оскаржувані платіжні операції проводились без їх аутентифікації позивачем, тобто ОСОБА_1 , що кредитні кошти та кредитна картка належать банку, що звертатись в поліцію стосовно викраденої кредитної картки та кредитних коштів з неї має саме банк, що банк не повідомляв ОСОБА_1 про ризики використання небезпечної технології PayPass, тощо. На підставі навеедного вище заявник просив суд переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати судове рішення, ухвалене 18 грудня 2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/8555/23. Ухвалою Саксаганського районного суду міст Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продоження розгляду посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеним заявником обставинам, які є нововиявленими. Апелянт зазначає, що обставини повідомлені представником відповідача в судових засіданнях 15 січня 2025 року та 18 лютого 2025 року у справі 214/471/23 існували, але не були відомі позивачу, тому вказані обставини є нововиявлени, оскільки не були встановлені судом і не були відомі позивачу. Зазначає, що нововиявленими обставинами є те, що представник АТ «Універсал Банк» у судових засіданнях 15 січня 2025 року та 18 лютого 2025 року підтвердив, що банк не має доказів того, що саме ОСОБА_1 проводив оскаржувані платіжні операції та що банк не має судового рішення про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, що дала змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, суд ухвалюючи 18 грудня 2023 року рішення проігнорував, що оскаржувані платіжні операції проводились без їх аутентифікації позивачем, тобто ОСОБА_1 , що кредитні кошти та кредитна картка належать банку, що звертатись в поліцію стосовно викраденої кредитної картки та кредитних коштів з неї має саме банк, що банк не повідомляв ОСОБА_1 про ризики використання небезпечної технології PayPass. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував вимоги заявника про розгляд його заяви в провадженні з викликом сторін та свідків, проігнорував правові позиції Європейського суду з прав людини та правові позиції Верховного Суду. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст.423 ЦПК України, зважаючи на відсутність однієї із обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотні для справи обставини, які могли б вплинути на результат розгляду справи, та судове рішення, що набрало законної сили. При цьому суд зазначив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 18 червня 2024 року Верховним Судом було відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою саме на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, а відтак вказане судове рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, за встановлених обставин не може бути на даний час об`єктом перегляду саме за нововиявленими обставинами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно із частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 2 статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частиною 4 статті 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду. Практикою Європейського суду з прав людини визначені такі критерії для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає в тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х; див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)). Процедура перегляду остаточного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» №2 (Popov v. Moldova №2), №19960/04, п.46). Однак, суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції. Саме національні суди оцінюють факти та надані їм докази (див. рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain) [ВП], № 30544/96, п.28, ECHR 1999-I). Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено судам, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертоїстатті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами. Крім того, судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинамиу разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другоюстатті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Такі висновки наведені у п.25, п.26, п.27, п.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 127/10129/17. В справі, що переглядається, ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину, посилався на те, що ухвалене 18 грудня 2023 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/8555/23 судове рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки в ході розгляду пов`язаної справи № 214/471/24 з`явились нові важливі обставини, зокрема представник банку у судових засіданнях 15 січня 2025 року та 18 лютого 2025 року підтвердив, що банк не має доказів того, що саме ОСОБА_1 проводив оскаржувані платіжні операції та що банк не має судового рішення про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, що дала змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, суд ухвалюючи 18 грудня 2023 року рішення проігнорував, що оскаржувані платіжні операції проводились без їх аутентифікації позивачем, тобто ОСОБА_1 , що кредитні кошти та кредитна картка належать банку, що звертатись в поліцію стосовно викраденої кредитної картки та кредитних коштів з неї має саме банк, що банк не повідомляв ОСОБА_1 про ризики використання небезпечної технології PayPass, тощо Разом з тим, зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, у розумінні вищенаведених роз`яснень та положень ст. 423 ЦПК України, оскільки зводяться до переоцінки доказів, тому суд першої інстанції дійшов обрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, суд першої істанції вірно зазначив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 18 червня 2024 року Верховним Судом було відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою саме на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, а відтак вказане судове рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, за встановлених обставин не може бути на даний час об`єктом перегляду саме за нововиявленими обставинами. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379,381,382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міст Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року. Головуючий: Судді: