Ухвала КАС ВС № 804/395/16

УХВАЛА 30 серпня 2021 року м. Київ справа №804/395/16 адміністративне провадження №К/9901/29702/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року №2242к про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»); поновити його на публічній службі в органах прокуратури Дніпропетровської області відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 грудня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, в позові відмовлено. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 липня 2020 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Протокольною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року задоволено клопотання відповідача про перейменування сторони та замінено найменування відповідача - прокуратури Дніпропетровської області, на чинне найменування - Дніпропетровська обласна прокуратура. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року №2242к про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Поновлено позивача в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2014 року по 28 жовтня 2020 року у розмірі 577 039,68 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац 4 резолютивної частини якого, викладено в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2015 року по 28 жовтня 2020 року у розмірі 1 397 754,54 грн». В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до Верхового Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 05 травня 2021 року, повний текст складено 17 травня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 09 серпня 2021 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду 02 липня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Вказану ухвалу суду касаційної інстанції отримано скаржником 09 липня 2021 року. Вдруге скаржником подано касаційну скаргу 16 липня 2021 року. Проте ухвалою Верховного Суду 28 липня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказують, що скаржнику було роз`яснено про право повторного звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Звертаючись втретє 09 серпня 2021 року з касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що зазначеною ухвалою від 28 липня 2021 року про повернення касаційної скарги роз`яснено право скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою. Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд зауважує, що подана повторно касаційна скарга так і не усунула недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, що також згідно з ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року було підставою для її повторного повернення. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України позивач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. При попередніх зверненнях із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску Дніпропетровською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 804/395/16. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку; Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов Судді Верховного Суду