Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 804/395/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 804/395/16 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (головуючий суддя Букіна Л.Є.) у справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Дніпропетровської області № 2242к від 14.12.2015 про звільнення з 14.12.2015 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»), поновлення на публічній службі в органах прокуратури Дніпропетровської області відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 по день фактичного поновлення на публічній службі. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»); поновлено ОСОБА_1 в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області; стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2015 по 28.10.2020 у розмірі 577039,68 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 в справі № 804/395/16 змінено. Викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 в справі № 804/395/16 в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 р. по 28.10.2020 р. у розмірі 1 397754,54 (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 54 коп. В іншій частині рішення залишено без змін. 23.06.2021 Дніпропетровському окружному адміністративному суду від керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подана заява про відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України. Заява обґрунтована тим, що відповідно до ст. 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, визначено, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується, і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. На виконання зазначених положень Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Відповідно до п.п. 35-40 Порядку №845 у разі безспірного списання коштів Державного бюджету, стягувачі подають виконавчі документи за місцем знаходження органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Після встановлення органом казначейства відсутності підстав для зупинення безспірного списання, виконавчі документи надсилаються для виконання до Державної казначейської служби України. Виконання оскаржуваних судових рішень відбувається органами казначейства шляхом безспірного списання коштів юридичної особи - боржника, які виділені з Державного бюджету України на підставі затверджених кошторисів для відповідних цілей, зокрема, для здійснення прокуратурою конституційних функцій, визначених ст. 131-1 Конституції України. На думку прокуратури, зазначене може поставити під загрозу функціонування системи прокуратури та належного здійснення конституційних функцій. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється виключно з Державного бюджету України. Вказують, що виплата на підставі рішення суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу призведе до непередбачених кошторисом витрат бюджетних коштів, що може мати наслідком недостатність коштів для виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури. Також заявник зазначає, що Дніпропетровською обласною прокуратурою подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16, в якій, зокрема, поставлено питання щодо зупинення виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі. З урахуванням викладеного, враховуючи, що питання зупинення дії вказаного рішення перебуває на розгляді Верховного Суду, з метою недопущення використання бюджетних коштів до постановлення остаточного рішення у справі, на думку заявника, є доцільним відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі. Заявник вказує, що виплата ОСОБА_1 коштів на виконання судового рішення у справі №804/395/16 унеможливить їх повернення у разі задоволення касаційної скарги обласної прокуратури. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 в задоволенні заяви відмовлено. Суд виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв`язку із чим процесуальна можливість відстрочення виконання рішення суду відсутня. Заявник, серед іншого, посилався на неможливість повороту виконання судового рішення у разі задоволення касаційної скарги, втім, як встановив суд першої інстанції, касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури повернута відповідно до ухвали Верховного Суду від 02.07.2021. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення. Скаржник, наводячи підстави поданої до суду першої інстанції заяви, окрім того, зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. 09.07.2021 після усунення недоліків касаційної скарги Дніпропетровською обласною прокуратурою повторно подано касаційну скаргу до Верховного суду, в якій постановлено питання щодо зупинення виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Виходячи з аналізу наведених норм, відстрочення виконання рішення - це перенесення його виконання на більш пізній час у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання неможливе або завдає шкоди правам або інтересам боржника, інших осіб. При цьому визначальним при наданні відстрочення є винятковість випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. І ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально. Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені Дніпропетровською обласною прокуратурою обставини, а саме: виплата присуджених судовим рішенням сум призведе до непередбачених кошторисом витрат, що може мати наслідком недостатність коштів для виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури, фактично стосуються наслідків виконання судового рішення, тобто не є такими, що ускладнюють виконання рішення суду та, відповідно, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, про що правильно вказав і суд першої інстанції. Стосовно посилання скаржника на оскарження в касаційному порядку рішень попередніх інстанцій у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що цей факт не є підставою для відстрочення виконання рішення відповідно до ст.378 КАС України, оскільки на цій стадії перегляду судового рішення існує окремий, самостійний, спосіб захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, у вигляді зупинення виконання судового рішення (ст.375 КАС України). Також не приймаються доводи скаржника про доцільність відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів, мотивовані недопущенням використання бюджетних коштів до закінчення касаційного провадження у справі, оскільки в даному випадку розгляд цього питання з точки зору доцільності не відповідає законодавчо визначеному інституту відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що заявником не доведено необхідності відстрочення виконання рішення суду, висновок суду про відсутність виняткових обставин, які б можна було віднести до підстав для відстрочення виконання судового рішення, є правильним. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та обставин справи. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №804/395/16 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко