Постанова 4874 № 906/311/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2021 року Справа № 906/311/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І. без виклику (повідомлення) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 08.06.2021 у справі № 906/311/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" про стягнення 30 733,88 грн В березні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» про стягнення 30 733,88 грн, із яких: 15 097,27 грн - пені, 3 580,80 грн - 3% річних, 12 055,81 грн - інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/625/20 задоволено позовні вимоги ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО», стягнуто на його користь з ТОВ «ТВК-Агро» 136 533,90 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, 50 278,13 грн - пені та 5 866,91 грн - 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2019 по 05.04.2020 та 98 424,56 грн - 20% штрафу. Зазначене судове рішення набрало законної сили 16.12.2020, на примусове виконання якого 28.12.2020 видано наказ. Посилаючись на ст. 509, 525, 526, 625,627,629, 692 Цивільного Кодексу України, ст. 193. 202 ГК України вважає, що у зв`язку з порушенням строку виконання відповідачем зобов`язання по Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, позивач має право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.04.2020 по 09.03.2021. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21, позов Товариство з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» про стягнення 30 733,88 грн, із яких 15 097,27 грн пені, 3 580,80 грн 3% річних, 12 055,81 грн інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ Агро»: 15 097,27 грн пені; 3 580,80 грн 3 % річних; 12 055,81 грн інфляційних втрат; 2 270,00 грн судового збору. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/625/20, яке набрало законної сили 16.12.2020, встановлено обставини неналежного виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, основна заборгованість за вказаним договором була сплачена відповідачем повністю лише 10.03.2021, а тому невиконання відповідачем вчасно свого грошового зобов`язання не позбавляє кредитора ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» права на отримання компенсації за укладеним Договором № 47/19/61 від 25.04.2019 та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому з урахуванням перевіреного судом розрахунку пені, процентів та інфляційних втрат, останній дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає: - суд першої інстанції не врахував підстави щодо застосування ч.6 ст. 232 ГК України, та не надав оцінки доводам відповідача; - судом достеменно не встановив з яких сум та за який період здійснено нарахування пені та чи підлягають такі вимоги позивача задоволенню. - у своєму рішенні місцевий господарський суд взагалі не зробив перерахунок заявлених до стягнення сум пені фактично обмежившись лише зазначенням розрахунку позивача, що вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства щодо всебічності, повноти, об`єктивності дослідження доказів у справі та обґрунтованості судового рішення. Таким чином, на думку скаржника, рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, відтак підлягає до скасування /а.с.103-105/. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2021 (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21; розгляд апеляційної скарги ТОВ «ТВК-Агро» ухвалено здійснювати без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи; зобов`язано позивача ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. 20.07.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 5604/21), в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «ТВК-Агро» /а.с. 114-122/. На підставі розпорядження від 28.08.2021 № 01-04/728 в.о. керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі Тимошенка О.М. у період з 02.08.2021 по 10.09.2021 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/311/21 між суддями, протокол від 28.08.2021, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Миханюк М.В., Юрчук М.І. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21 прийнято до провадження колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Миханюк М.В., Юрчук М.І. Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: 25.04.2019 між Дочірнім підприємством «Тетіївська агропромислова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 47/19/61 /а.с.13-18/. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ /а.с. 11/ Товариство з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» (позивач), яке знаходиться за адресою: вул. Соборна, буд. 3, м. Тетіїв, Тетіївський район, Київська область, 09800; ідентифікаційний код 38953469 є правонаступником Дочірнього підприємства «Тетіївська агропромислова компанія». У зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ТВК-АГРО» взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно з Договором купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019, ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ТВК-АГРО» суми заборгованості, штрафні санкції (пеня та штраф) та 3%-річних за період із 31.10.2019 по 05.04.2020 згідно з Договором купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі №906/625/20, позов ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» задоволено частково, стягнуто із ТОВ «ТВК-АГРО» на користь ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО»: 1) основну заборгованість у розмірі 136 533,90 грн згідно з Договором купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019; 2) 50 278,13 грн пені, нарахованої: - на заборгованість у розмірі 450 680,45 грн в період з 31.10.2019 по 30.11.2019 у сумі 11 865,86 грн; - на заборгованість у розмірі 452 980,13грн в період з 01.12.2019 по 05.04.2020 у сумі 38 412,27 грн; 3) 5 866,91 грн 3% річних, нарахованих: - на заборгованість у розмірі 450 680,45грн в період з 31.10.2019 по 30.11.2019 у сумі 1 148,31 грн; - на заборгованість у розмірі 452 980,13грн в період з 01.12.2019 по 05.04.2020 у сумі 4 718,60 грн. 4) 20% штрафу у сумі 98 424,56грн. В задоволенні вимоги про стягнення 519,45 грн 3% річних, 108,13 грн пені та 217 738,22 грн 30% річних за користування товарним кредитом судом відмовлено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/625/20 набрало законної сили 16.12.2020 /а.с. 19-24/. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини неналежного виконання ТОВ «ТВК-АГРО» зобов`язань за Договором купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019 на користь ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО», встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/625/20 (між тими ж сторонами), не доказуються в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України. 28.12.2020 на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020, місцевим господарським судом видано наказ про стягнення з ТОВ «ТВК-АГРО» на користь ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» 136 533,90 грн - основного боргу, 50 278,13 грн - пені, 5 866,91 грн - 3% річних, 98 424,56 грн - штрафу та 4 367,10 грн - судового збору /а.с. 25/. 02.02.2021 постановою державного виконавця Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 64342338 з примусового виконання наказу № 906/625/20 від 28.12.2020 /а.с. 26/. На виконання рішення суду ТОВ «ТВК-АГРО» 10.03.2021 сплачено заборгованість у повному розмірі /а.с.27/, що підтверджується також постановою про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2021 № 64342338 /а.с.28/. Отже несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого на підставі Договору купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019 товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області - змінити в частині стягнутої суми пені та судового збору з огляду на таке. За приписами ст.173 ГК України, що кореспондується зі ст.509 ЦК України, у силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України). Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №47/19/61 від 25.04.2019. Так за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст.692 ЦК України). За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/625/20 стягнуто з ТОВ «ТВК-Агро» на користь ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» 136 533,90 грн - основного боргу, 50 278,13 грн - пені, 5 866,91 грн - 3% річних, 98 424,56 грн - штрафу та 4 367,10 грн - судового збору. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено преюдиційні факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема у розмірі 136 533,90 грн та не виконання відповідачем договірних зобов`язань, які в силу приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню. Так Господарським судом Житомирської області у справі № 906/625/20 за несвочасне (неналежне) проведення розрахунків по Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, відповідачу в порядку п.12.2 Договору нараховано пеню в розмірі 50 278,13 грн за період прострочення з 31.10.2019 по 05.04.2020. Отже матеріалами справи № 906/625/20 підтверджено факт порушення ТОВ «ТВК-Агро» грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого товару, відповідно, встановлено період прострочення, за яким судом розпочато нарахування заявленої до стягнення пені, починаючи з 31.10.2019 та закінчуючи 05.04.2020, що загалом період нарахування пені складає 5 місяців та 5 днів. Апеляційний суд приймає до уваги, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Штрафними санкціями у цьому Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (ч. 1 ст. 230 ГК України). Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис ч.6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до п. 12.2 Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, за порушення строків виконання зобов`язання за цим Договором сторона, яка допустила прострочення, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період, за який вона сплачується, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочення. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 12.2 Договору. Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. З розрахунку позивача /а.с. 4/ вбачається, що пеню заявлено на суму боргу 136 533,90 грн за період з 24.04.2020 по 09.03.2021 у сумі 15 097,27 грн. Перевіривши правильність нарахування пені, апеляційним судом встановлено, що пеня обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за яким передбачено обмеження нарахування штрафних санкцій (пені) строком у шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Судом також враховано, що позивачем вже було реалізовано право на захист майнових прав та інтересів щодо стягнення з відповідача пені в порядку п. 12.2 Договору. Так судовим рішенням від 17.11.2020 у справі № 906/625/20 за несвоєчасне (неналежне) проведення розрахунків по Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019 відповідачу в порядку п.12.2 Договору нараховано пеню за період прострочення зобов`язання починаючи з 31.10.2019 та закінчуючи 05.04.2020, який за підрахунками суду складає 5 місяців та 5 днів. Отже факт порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого товару по Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, за судовим рішенням у справі № 906/625/20, розпочато з 31.10.2019 та відповідно за умов ч.6 ст. 232 ГК України має закінчуватися через 6 місяців, тобто тільки по 30.04.2020 може бути нарахована позивачем пеня. Зважаючи, що позивач реалізував своє право на стягнення пені у період з 31.10.2019 по 05.04.2020, останній також має право на компенсацію штрафної санкції по 30.04.2020. Разом з тим суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач просить до стягнення нарахованої пені з 24.04.2020. А тому за розрахунком суду, виходячи з умов Договору купівлі-продажу № 47/19/61 від 25.04.2019, пеня на суму основного боргу 136 533,90 грн має бути обрахована у період з 24.04.2020 по 30.04.2020, що становить 417,81 грн, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 097,27 грн пені підлягають задоволенню частково у сумі 417,81 грн. Відповідно, у стягнені 14 679,46 грн пені слід відмовити. Натомість місцевий господарський суд зазначеного не врахував, у зв`язку із чим дійшов до помилкових висновків про стягнення заявленої позивачем пені у повному обсязі, що фактично призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Також позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача нараховані на суму основної заборгованості 136 533,90 грн інфляційні втрати в розмірі 12 055,81 грн за період з листопада 2019 по лютий 2021 та 3 % річних в розмірі 3 580,80 грн за період з 24.04.2020 по 09.03.2021, дату фактичної сплати суми боргу на виконання рішення суду по справі № 906/625/20. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Апеляційний суд приймає до уваги, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, з огляду на порушення ТОВ «ТВК-Агро» грошового зобов`язання, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 12 055,81 грн та 3% річних в розмірі 3 580,80 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 ГПК України). Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ТВК-Агро» підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 року у даній справі необхідно скасувати в частині стягнення пені у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, і неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволити частково у сумі 417,81 грн, у стягненні 14 679,46 грн пені - відмовити. У відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, цей суд змінює розподіл судових витрат. Загальна сума заявлених позовних вимог - 30 733,88 грн Загальна сума задоволених позовних вимог - 16 054,42 грн Відношення задоволених/заявлених вимог - 52,24 % На підставі ст. 129 ГПК України на відповідача покладається 1185,85 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, тоді як на позивача слід покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 778,77 грн. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК-Агро» на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21 - задоволити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/311/21 скасувати в частині задоволення позову про стягення 15 097,27 грн пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволити частково у сумі 417,81 грн, у стягненні 14 679,46 грн пені - відмовити. Викласти п. 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у наступній редакції: «1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" (12122, Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 35622584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 3, ідентифікаційний код 38953469): - 417,81 грн пені; - 3 580,80 грн 3 % річних; - 12 055,81 грн інфляційних втрат; - 1185,85 грн судового збору. В позові про стягнення 14 679,46 грн пені - відмовити ". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 3, ідентифікаційний код 38953469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" (12122, Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 35622584) 1 778,77 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги». Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу № 906/311/21 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "28" серпня 2021 р. Головуючий суддя Крейбух О.Г. Суддя Миханюк М.В. Суддя Юрчук М.І.