Постанова 4806 № 308/4987/15-ц

Справа № 308/4987/15-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Фазикош Г. В. суддів Кожух О. А., Бисаги Т. Ю. з участю секретаря Кекерчень М. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє його адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, та апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року, ухвалене суддею Данко В. Й., повний текст рішення складено 06 березня 2019 року, по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, - В С Т А Н О В И В : В квітні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред`явив позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору. Свої вимоги мотивував тим, що 17 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKMOGA00000022 у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 100 000 доларів США на споживчі цілі, а також в розмірі 24 300 доларів США на сплату страхових внесків терміном до 16 березня 2028 року. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 17 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. За цим договором поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом 23.01.2015 року у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 120 801,78 доларів США. З них: -93 485, 23 доларів США борг по кредиту; -15 841, 83 доларів США борг за процентами; -485, 28 доларів США комісія; -5221, 90 доларів США пеня; -15, 83 доларів США фіксована частина штрафу; -5751, 71 доларів США процентна складова штрафу. Вимога, що була пред`явлена боржнику та поручителю щодо виконання взятих на себе зобов`язань, залишена без задоволення. У зв`язку з цим банк просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року в розмірі 120 801, 78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 907 460, 18 грн. (Т.1, а.с.2-3). В листопаді 2015 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року недійсним. Позов мотивував тим, що він не був ознайомлений з усіма умовами кредитування. Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладена безпосередньо в змісті самого договору, що був розроблений банком. Всупереч вимогам ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. Встановлена банком умова щодо обов`язку сплати комісії суперечить вимогам ч. 5 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів». Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (Т.1, а.с.106-111). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року у розмірі 120 801,78 доларів США (що за курсом НБУ від 23.01.2015 року складає 1 907 460,18 грн.). В решті вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову також відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (Т.3, а.с.55-63). На це рішення АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в частині вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , просить рішення в цій частині скасувати, позов банку задовольнити у повному обсязі (Т.3, а.с.83-87). ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець А. А., також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Стверджує, що банк не мав правових підстав вимагати придбання такої послуги як комісійна винагорода за надання та обслуговування кредиту. Банк допустив порушення умов кредитного договору в частині повідомлення боржника про зміну відсоткової ставки. Одночасне стягнення пені та штрафу є незаконним, оскільки заборонено подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення. Умова кредитного договору щодо стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту є несправедливою. Споживач не був повідомлений про умови кредитування, про вартість кредитування з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні експертизи, яка б дала відповідь щодо відповідності розрахунку заборгованості по кредиту умовам укладеного договору та вимогам закону, а також дозволила б визначити реальну заборгованість по кредиту. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним задовольнити, а в задоволення первісного позову про стягнення заборгованості відмовити (Т.3, а.с.70-82). Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокат Ракущинець А. А. звернувся із клопотанням про призначення судової економічної експертизи, мотивуючи його тим, що для правильного вирішення справи необхідно розрахувати розмір щомісячного платежу відповідно до умов кредитного договору та співставити вказаний розмір з нарахуванням банку. Також необхідно визначити на яку суму передбачено здорожчання кредиту та яка реальна відсоткова ставка по кредитному договору. Відповідне клопотання було подано до суду першої інстанції, яке ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2016 року задоволено, однак провести експертизу не вдалося, оскільки банк не надав додаткові документи, необхідні для проведення експертизи (Т.1, а.с. 127-130, 235-236, Т.2, а.с.39-40, 50-51, 54-55). Далі, відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19 вересня 2017 року в черговий раз призначено судову економічну експертизу, однак її провести також не вдалося, при цьому на цей раз по причині не оплати (Т.2, а.с.114-116). Питання про призначення судової економічної експертизи було предметом розгляду і в суді апеляційної інстанції. Провести цю експертизу з першого разу не вдалося, оскільки клопотання експерта про надання додаткових матеріалів було залишено без виконання (Т.3, а.с.204-207, 215, 217). Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у даній справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1)Чи відповідає наявний у справі розрахунок загальної заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором та вимогам положення про кредитування і діючим нормативно-правовим актам щодо кредитування і чи підтверджується він первинними документами? 2)Яка реальна заборгованість та у якій валюті по кредитному договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 23.01.2015 року, виходячи з кредитного договору та первинних документів? Проведення експертизи доручено Закарпатському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (88000, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14) (Т.5, а.с.5-8). 29 січня 2021 року за результатами проведення судово-економічної експертизи складено висновок експерта за № 9475 (Т.5, а.с.55-74). Для роз`яснення висновку у судове засідання було викликано судового експерта, який свої висновки підтримав, однак пояснити їх повною мірою не зміг. Апеляційним судом було роз`яснено сторонам право заявити клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи за наявності підстав, передбачених процесуальним законом. Представником ОСОБА_1 адвокатом Ракущинцем А. А. було заявлено клопотання про проведення додаткової судової експертизи, яке було відхилено. Клопотань про проведення повторної експертизи ніхто із учасників не заявив. В судовому засіданні 26 серпня 2021 року після перерви взяв участь відповідач ОСОБА_1 , який до цього часу був присутній у залі суду в якості вільного слухача. Він апеляційну скаргу банку не визнав та просив її відхилити, свою скаргу підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що кошти у банку брав, однак вважає, що виплатив банку достатньо, а платити більше не повинен. Представник АТ КБ «Приватбанк» Гриниха Т. Ю. свою апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача не визнала та просила відхилити. При цьому вона пояснила, що між банком та відповідачем було укладено кілька договорів. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за одним із них, яку позичальник не погасив. Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що обидві апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення виходячи з таких підстав. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). З матеріалів справи слідує, що 17 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKMOGA00000022 у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 100 000 доларів США на споживчі цілі, а також в розмірі 24 300 доларів США на сплату страхових внесків терміном до 16 березня 2028 року. Своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом 23.01.2015 року у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 120 801,78 доларів США. З них: -93 485, 23 доларів США борг по кредиту; -15 841, 83 доларів США борг за процентами; -485, 28 доларів США комісія; -5221, 90 доларів США пеня; -15, 83 доларів США фіксована частина штрафу; -5751, 71 доларів США процентна складова штрафу. Під час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 , будучи не згідним з розрахунком заборгованості по кредиту № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, заявив клопотання про призначення у цій справі судової економічної експертизи, яке ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року було задоволено. 29 січня 2021 року за результатами проведення судово-економічної експертизи складено висновок експерта за № 9475. У висновку вказано, що відповідно до наданих документів та проведених досліджень експертом не підтверджується наявний у матеріалах справи розрахунок загальної заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором та вимогам положення про кредитування і діючим нормативно-правовим актам. У цьому висновку також зазначено, що відповідно до наданих документів та проведених досліджень реальна заборгованість у національній валюті гривні по кредитному договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 23.01.2015 року, виходячи з кредитного договору та первинних документів відсутня, крім того сума переплати становить 84 948,44 грн. (Т.5, а.с.49-56). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом. Також згідно п. 8.1 даного договору позичальнику відкрилася кредитна лінія в розмірі 24 300 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору. Згідно п. 2.1.3 Кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п.2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування, Банк за наявності вільних коштів здійснює перерахування кредитних коштів у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування укладеного згідно п.2.2.7 даного договору. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел. Згідно п. 2.2.7 кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року у випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документу про оплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту, відповідно до п. 2.1.3 кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року. Позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених страхових платежі та інші витрати пов`язані із здійсненням таких платежів. У разі непогашення позичальником даної заборгованості у вказаний строк, вона вважається простроченою. 17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та страховою компанією «Інгосстрах» було укладено два договори страхування, а саме договір особистого страхування та договір страхування іпотечного майна. Як вбачається з виписки по рахунку основного боргу № 22032057232237, яка була надана на дослідження експерту разом з матеріалами цивільної справи, банком сплачувалися страхові платежі зі страхового ліміту (п.8.1) кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, де позичальнику відкривається кредитна лінія в розмірі 24 300 доларів США для сплати страхових чергових платежів, а саме: -16.03.2009 року 445, 77 доларів США та 311, 73 доларів США; -16.03.2010 року 317, 21 доларів США та 453, 61 доларів США; -16.03.2011 року 318, 01 доларів США та 454, 75 доларів США; -16.03.2012 року 315, 23 доларів США та 450, 78 доларів США; -15.03.2013 року 311, 73 доларів США та 445,77 доларів США; -14.03.2014 року 376, 12 доларів США які в подальшому зараховувались до суми основного боргу, і оскільки позичальником самостійно не погашались, як передбачено кредитним договором, ставали простроченими. Розрахунок заборгованості, зроблений експертом у цій справі, не може слугувати належним доказом для підтвердження відсутності заборгованості, оскільки у ньому немає відповідей, за рахунок яких коштів було здійснено страхові платежі та чи погашалися вони позичальником вчасно згідно умов кредитного договору. Розрахунок загальної заборгованості по кредиту зроблений експертом, не містить жодного страхового платежу. При цьому кошти, які спрямовувалися на погашення чергових страхових платежів, експертом зараховувались до загальної заборгованості по тілу кредиту. У судовому засіданні в апеляційній інстанції експерт ОСОБА_3 , що проводив дану судову експертизу, спростувати зазначені протиріччя не змогла. Крім того, у відомості розрахунку повернення коштів за кредитним договором № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року зараховані платежі однієї і тої ж суми, як в доларовому, так і в гривневому еквіваленті. Зокрема, 21 квітня 2009 року відповідачем погашено заборгованість по кредиту у розмірі 17 328, 48 грн., банком переведено гривні в долари (оскільки кредит виданий в доларах США, то погашення відбувається в доларах США) та зараховано на погашення кредиту 2217, 17 доларів США. Експертом включено в погашення по тілу кредиту і 17 328, 48 грн., і 2217, 17 доларів США, тобто два рази одне погашення; 09 серпня 2009 року відповідачем погашено заборгованість по кредиту у розмірі 10 685 грн., банком переведено гривні в долари США та зараховано на погашення кредиту 1367, 14 доларів США. Експертом включено в погашення по тілу кредиту і 10 685 грн., і 1367, 14 доларів США, тобто два рази одне погашення. У судовому засіданні в апеляційній інстанції експерт ОСОБА_3 спростувати зазначені доводи банку також не змогла. Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року кредит виданий в доларах США, а отже погашення повинно відбуватися також в доларах США. З розрахунку, зробленого експертом, всі зарахування по кредиту зроблені в гривні, відсотки нараховані в гривні, при цьому не міститься жодного посилання на курс долара США до гривні в періоди зазначені в розрахунку. Крім того, у судовому засіданні експерт вказала, що нею не було враховано наявну у справі виписку з рахунку позичальника, оскільки такий документ не є первинним. Водночас, зі змісту самого висновку слідує те, що певна інформація була отримана саме із наявної виписки з рахунку, отже така була врахована частково. Це протиріччя експерт пояснити суду не зміг. За цих обставин колегія суддів приходить до переконання, що зроблений за результатами проведення судово-економічної експертизи висновок експерта за № 9475 від 29 січня 2021 року не може бути прийнятий до уваги як належний доказ, оскільки такий висновок містить неточності, не відповідає умовам укладеного кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року та містить суперечливі розрахунки. У судовому засіданні в апеляційній інстанції експерт ОСОБА_3 ці неточності та суперечності спростувати не змогла. Сторонам роз`яснювалося їх право на проведення повторної експертизи, однак вони таким правом не скористалися. Представник відповідача ОСОБА_4 заявив клопотання про проведення додаткової експертизи, яке судом відхилено, оскільки у випадку визнання висновку експерта необґрунтованим, наявності сумнівів в його правильності, суд призначає повторну, а не додаткову експертизу. Таким чином, колегія суддів констатує, що своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом 23.01.2015 року у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 120 801,78 доларів США. З них: -93 485, 23 доларів США борг по кредиту; -15 841, 83 доларів США борг за процентами; -485, 28 доларів США комісія; -5221, 90 доларів США пеня; -15, 83 доларів США фіксована частина штрафу; -5751, 71 доларів США процентна складова штрафу. Вказаний борг підтверджується розрахунком заборгованості по кредиту № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, відповідачем та його представником не спростований. Альтернативних розрахунків відповідач та його представник суду не надали. За цих обставин колегія прийшла до висновку, що підстав для скасування рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року у розмірі 120 801,78 доларів США (що за курсом НБУ від 23.01.2015 року складає 1 907 460,18 грн.) немає. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. З матеріалів справи слідує, що в якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 17 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. За цим договором поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. 09 жовтня 2008 року банк надіслав ОСОБА_1 листа за № 008856, з якого слідує, що внаслідок зміни конюктури ринку грошових ресурсів України, а саме зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов`язань перед своїми вкладниками, Приватбанк змушений вимагати зміни умов кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року. Позичальник ОСОБА_1 жодних заперечень банку з цього приводу не надсилав, питання про розірвання договору у зв`язку зі зміною умов не ставив. Виходячи з викладеного, згідно кредитного договору № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року, починаючи з 16 жовтня 2008 року відсоткова ставка за кредитним договором № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року складатиме 15, 12 % на рік. (Т.2, а.с.47). Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, що діяла на момент виникнення даних правовідносин і їх припинення, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Як вбачається з вказаного, відсоткова ставка за кредитним договором № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року була збільшена, поручитель ОСОБА_2 на це згоди не давала, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновків про припинення дії договору поруки. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, то в його задоволенні обґрунтовано відмовлено, оскільки такий належними та достатніми доказами не підтверджений. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 вказував на те, що він не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, а лише з тією інформацією, яка була фактично викладена безпосередньо в змісті самого договору, що був розроблений банком. Всупереч вимогам ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. Встановлена банком умова щодо обов`язку сплати комісії суперечить вимогам ч. 5 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів». Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Однак, такі доводи ОСОБА_1 належними та достатніми доказами не підтверджені. Навпаки, до справи додано кредитний договір № MKMOGA00000022 від 17.03.2008 року з усіма його умовами, графік погашення кредиту із зазначенням дати погашення, винагороди за резервування, внеску по відсотках, внеску по кредиту, щомісячного платежу та залишку кредиту. В додатку № 1 до кредитного договору вказана загальна вартість кредиту, умови кредитування, річна процентна ставка, щомісячна винагорода за резервування ресурсів, разова винагорода за надання фінансового інструменту, страхування майна, особисте страхування тощо. Отже, банком надано позичальнику в письмовому вигляді всю необхідну інформацію по кредитному договору, в тому числі й інформацію, яка вимагається згідно Закону «Про захист прав споживачів». Відповідач ОСОБА_1 ознайомлений з умовами кредитування, погодився з ними, підписавши договір без зауважень, отримав кошти і лише по спливу семи років після отримання кредиту пред`явив позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним. Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, не заслуговують на увагу, оскільки пеню передбачено як за порушення договірних зобов`язань для позичальника, так і для банку за несвоєчасну видачу кредиту. Комісія передбачена як самим кредитним договором (п.8.1), так і вимогами ч. 14 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», в якій зазначено що банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє його адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, та апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 серпня 2021 року. Головуючий Судді