Ухвала КАС ВС № 9901/336/21

УХВАЛА 25 серпня 2021 року Київ справа №9901/336/21 адміністративне провадження № П/9901/336/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Президента України (В. Зеленський) та Верховної Ради України (Д. Разумков) про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинення певних дій УСТАНОВИВ: Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Офісу Президента України (В. Зеленський) та Верховної Ради України (Д. Разумков), в якій просив: -виплатити йому 75 млн. грн. за велику моральну шкоду як юристу-пенсіонеру, ветерану праці, від дня святкування Дня Незалежності України 24 серпня 1991 року на його рахунок в Ощадбанку та зняти, взяти суму відшкодування з бюджетів Офісу Президента України та Верховної Ради України; -зобов`язати Офіс Президента України, Верховну Раду України, партію "Слуга народу", фракцію партії "Слуга народу" в Верховній Раді України прийняти до 02 жовтня 2021 року постанови Верховної Ради України: а) "Про зміни до постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року №2143-ХІІ "Про День Незалежності України" про перенесення Дня Незалежності України з 24 серпня 1991 року на 02 вересня 1996 року - День Гривні; б) про перенесення частини 1 статті 99 Конституції України із розділу ІІ до розділу І частини 1 статті 20 Конституції України "Грошовою одиницею Держави Унії Русі-України є гривня; головною ознакою Держави Унії з Unionen District чи держави зі столицею N..." і далі за текстом; в) зобов`язати Президента України В.Зеленського вимагати від голови Херсонської обласної державної адміністрації С.Козира здачі мостопереходу в Херсоні не у 2021 році, а в 2026 році - до 30-річчя незалежності. Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Глава 2 "Адміністративна юрисдикція" КАС України регламентує правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Дана глава КАС України також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів. Відповідно до частини 1 статті 22 КАС України, яку включено до глави 2 цього Кодексу, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Згідно з частиною 4 статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Отже, законодавцем встановлено перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: Центральна виборча комісія, Верховна Рада України, Президент України, Вища ради правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, частиною 1 статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Решта публічно-правових спорів підсудні окружним адміністративним судам. В силу приписів частин 5-6 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що у ній об`єднано вимоги щодо відшкодування на користь позивача моральної шкоди за рахунок Офісу Президента України та Верховної Ради України, зобов`язання Офісу Президента України, Верховної Ради України, партії "Слуга народу" та фракції партії "Слуга народу" в Верховній Раді України до вчинення певних дій - прийняття постанов Верховної Ради України. Отже, позивач у поданій ним позовній заяві об`єднав позовні вимоги як до Верховної Ради України, які з урахуванням норм частини 4 статті 22 КАС України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Офісу Президента України, а також партії "Слуга народу" та фракції партії "Слуга народу" в Верховній Раді України, які не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Варто зауважити, що при вирішенні питання щодо підсудності цієї справи Верховному Суду як суду першої інстанції недостатньо застосовувати виключно формальний критерій шляхом визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Натомість, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. У зв`язку з цим, незважаючи на те, що одним із відповідачів у справі формально визначено Верховну Раду України (спори щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності якої підсудні Верховному Суді), виходячи з характеру спірних правовідносин, Верховний Суд не є судом, уповноваженим розглядати цей спір. Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно з частиною 4 статті 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, частиною 5 статті 172 КАС України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Частиною 6 статті 172 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №9901/430/19 вказала, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про неможливість роз`єднання заявлених позивачем вимог з їх подальшим розглядом, оскільки решта заявлених вимог теж не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції. Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Отже, враховуючи, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, вказаний позов в цілому не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом і підлягає поверненню особі, яка його подала. За наведених обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу. Варто наголосити, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись ст.ст. 20-22, 24, п. 6 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 172, 248, 266 КАС України, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Президента України (В. Зеленський) та Верховної Ради України (Д. Разумков) про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинення певних дій повернути позивачеві з доданими до неї документами. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. ........................... В.М. Шарапа, Суддя Верховного Суду