Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1027/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1027/20 пров. № А/857/9806/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року (ухвала прийнята у м. Рівне судом у складі головуючого судді Комшелюк Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИЛА: 20 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), про 1) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року; 2) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті дитині позивача, ОСОБА_4 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 20 березня 2009 року по 22 липня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року; 3) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті дитині позивача, ОСОБА_5 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 5 лютого по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року; 4) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796 за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 5) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити дитині позивача, ОСОБА_4 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 20 березня 2009 року по 22 липня 2011 року включно та з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 6) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити дитині позивача, ОСОБА_5 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за період з 5 лютого по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 7) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона та її діти проживають в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, він з 17 липня 2018 року мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в адміністративній справі № 460/1027/20 в частині позовних вимог про 1) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 16 серпня 2019 року; 2) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті дитині позивача, ОСОБА_4 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 20 березня 2009 року по 22 липня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 16 серпня 2019 року; 3) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті дитині позивача, ОСОБА_5 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 5 лютого по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 16 серпня 2019 року; 4) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796 за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 5) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити дитині позивача, ОСОБА_4 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за періоди з 20 березня 2009 року по 22 липня 2011 року включно та з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 6) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити дитині позивача, ОСОБА_5 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, за період з 5 лютого по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 7) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу та її дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щомісячну грошову допомогу в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року по 16 серпня 2019 року - залишено без розгляду. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити для продовження розгляду. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що згідно частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування. При вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбаченні чинним законодавством для вирішення спорів пов`язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші. Згідно частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17 лютого 2020 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду. Позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2019 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивач покликається на те, що бездіяльність відповідача щодо виплати спірної допомоги є триваючим правопорушенням, а тому позов щодо оскарження такої бездіяльності може бути пред`явлений до суду протягом усього часу її тривання. Таким чином, позивач стверджує, що в даному випадку процесуальні строки для звернення до суду, встановлені частиною другою статті 122 КАС України, не можуть бути застосовані. Також позивач наголосив, що ним було подано заяву до відповідача (здійснено активні дії) з проханням виплатити спірну допомогу, проте листом від 11 лютого 2020 року за № 01/5-14-1889 відмовив в її проведенні. Відтак, якщо вважати, що право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло, виходячи з презумпції знання законодавства, а не з дати отримання листа відповідача про відмову у виплаті допомоги, то в такому випадку буде мати місце порушення принципу "належного урядування", оскільки відповідач як компетентний орган держави після отримання від позивача повідомлення про факт безпідставної невиплати спірної грошової допомоги не вжив жодних заходів для виправлення такої помилки. Крім того, у заяві позивач зауважив, що юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Відповідно до статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, держава не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору. Строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги в розмірах, передбачених безпосередньо статтею 37 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішень позивач повинен був дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами. Апеляційний суд критично оцінює твердження позивача про те, що в даному випадку, у зв`язку з допущенням відповідачем триваючої протиправної бездіяльності строки звернення до суду, встановлені частиною другою статті 122 КАС України, не можуть бути застосовані. Згідно частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, аналіз вказаної норми КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що застосування строків звернення до суду в адміністративному судочинстві не залежить від того, яким чином відбулося порушення прав, свобод та інтересів позивача, - шляхом вчинення відповідачем протиправної дії, допущення протиправної бездіяльності чи прийняття протиправного рішення, а також від характеру таких дії, бездіяльності та рішення (одноразового, багаторазового, триваючого тощо). Визначальною обставиною в контексті даної норми є те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів, позаяк, з відповідного моменту розпочинається перебіг строку звернення до суду. В адміністративному судочинстві застосування приписів частини другої статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду є неможливим лише до позовів про оскарження бездіяльності по вчиненню дій чи прийняттю рішення, для вчинення (прийняття) яких чинним законодавством не визначенні строкові межі. Невиконання відповідачем приписів Закону № 796, в тому числі з урахуванням рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними певних положень Закону № 796 або інших законів, якими вносилися зміни до Закону № 796, що виразилося у невиплаті (виплаті в меншому розмірі) позивачу спірної грошової допомоги (тобто, здійснення відповідачем неналежного урядування), фактично є підставою для звернення до суду з позовом про захист порушеного права та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з таким позовом, оскільки наведена обставина жодним чином не перешкоджала позивачу звернутися до суду в межах строку звернення, визначених КАС України. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відтак, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосується нарахування та виплати спірної грошової допомоги за період з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2019, не можуть вважатися поважними. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2019, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123 КАС України. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року про залишення позовної заяви без розгляду суду у справі №460/1027/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.08.2021