Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/26708/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26708/23 пров. № А/857/3211/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, ухвалене суддею Щербаковим В.В. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 460/26708/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про виплату грошової допомоги у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася і суд з позовом до відповідача у власних інтересах та інтересах дитини у якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачці та її дитині, починаючи з 18 травня 2023 року; 2) зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачці та її дитині щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 18 травня 2023 року. 12 грудня 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.05.2023. Зобов`язав Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації здійснити з 18.05.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, в інтересах дитини, має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, а відповідач має відповідний обов`язок, який відповідач не виконав. 09 січня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв додаткове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування, відмовив. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посвідчення є документом, що підтверджує статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, та підставою для отримання, зокрема, грошової допомоги, у розмірі, визначеному статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всупереч зазначеному, до матеріалів справи позивачка не долучила жодного документу, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому, суд першої інстанції зробив висновок, що у позивачки відсутнє право на отримання щомісячної грошової допомоги, у розмірі, визначеному статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із зазначеної дати, оскільки у позивачки відсутнє посвідчення, що підтверджує її належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачці щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачка зазначає, що виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не залежить від наявності посвідчення особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а пов`язана із фактом проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Суд першої інстанції цій обставині належної уваги не надав, внаслідок чого прийняв незаконне рішення. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивачка та її дитина проживають в с. Карпилівка, Сарненського району Рівненської області, яке, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. 02.10.2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила поставити її та її дитину на облік, надати довідку про суму нарахованої та виплаченої щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-ХІІ. 04 жовтня 2023 року відповідач листом № 01/32-07-5393, відмовив позивачці та її дитині у постановці на облік зазначивши те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна грошова допомога у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства не передбачена. Постановити на облік, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства буде можливо після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивачка звернулася з позовом до суду у власних інтересах та інтересах дитини. Надаючи правову оцінку додатковому судовому рішенню, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Зважаючи на те, що суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги про нарахування та виплату позивачці щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 18 травня 2023 року, суд прийняв додаткове рішення. Надаючи оцінку додатковому судовому рішенню щодо вирішення позовної вимоги про нарахування та виплату позивачці щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування, апеляційний суд виходить із такого. Згідно з правовими висновками, викладеними в рішенні Верховного Суду від 21 січня 2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, після 17 липня 2018 року має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року). Так, статтею 37 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) встановлено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 % від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 % від мінімальної заробітної плати. Відповідач не заперечує право позивачки на вказану у статті 37 Закону № 796-ХІІ допомогу, проте звертає увагу на ту обставину, що це право реалізується, шляхом постановлення особи на облік для отримання цієї допомоги. Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 ( далі - Порядок № 936). Відповідно до пункту 3 Порядку № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Це правило застосовується при призначенні допомоги вперше, у разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення або у разі зміни зареєстрованого місця проживання (перебування) або місця роботи. Форма заяви затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики № 441 від 21 квітня 2015 року. Однак, у формі цієї заяви відсутній такий вид соціальної допомоги, як щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону № 796-ХІІ. Це пов`язано із тим, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), статтю 37 Закону № 796-ХІІ було виключено. Разом з тим, як згадувалось вище 17 липня 2018 року рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-ХІІ, яка із 17 липня 2018 року є чинною. У той же час, після прийняття наведеного вище рішення Конституційного Суду України, впродовж 2018-2020 років, Уряд України в особі Мінсоцполітики будь-яких змін до переліку видів соціальної допомоги у заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року, щодо щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, не вносив. Через це, особи, які мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях зон радіоактивного забруднення, фактично, позбавлені правової можливості подати заяву про призначення щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, оскільки форма, яка затверджена наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року, не передбачає такого виду соціальної допомоги. Таким чином, апеляційний суд вважає, що за відсутності встановленої законом форми заяви про призначення щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, особа, яка має право на таку допомогу, вправі подати відповідну заяву в довільній формі. Апеляційний суд, на підставі матеріалів справи, встановив те, що позивачка 02.10.2023 року подала відповідачу заяву довільної форми про постановку її на облік для отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ. 04 жовтня 2023 року відповідач, листом № 01/32-07-5393, відмовив позивачці у постановці на облік зазначивши те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна грошова допомога у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства не передбачена. Постановити на облік, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства буде можливо після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін. Водночас, позивачка подала позов про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії. Апеляційний суд вважає, що позивачка обрала спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права. Відповідач не приймав рішень щодо відмови позивачці у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги, а тому немає підстав визнавати відповідні дії відповідача протиправними та зобов`язувати вчиняти певні дії. Отже, позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного права (позовні вимоги є передчасними), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивачки. Водночас, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки, однак, виходив з помилкових мотивів, що для отримання спірної допомоги необхідно, щоб позивачка мала посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, оскільки, стаття 37 Закону № 796-ХІІ, не пов`язує право особи на отримання допомоги із статусом потерпілої від Чорнобильської катастрофи особи. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення. Зважаючи на такий висновок, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції, змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог позивачки. Розподіл судових витрат апеляційний суд не проводить, оскільки, апеляційний суд не приймав нового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі № 460/26708/23 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування відмовити з мотивів, які викладені у мотивувальній частині цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко