Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/927/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1313/21 Справа № 187/927/21 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Волошина А.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в доход держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. на користь держави. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №115 від 24 червня 2021 року ОСОБА_1 в період часу з 07.11.2015 року до 08.02.2021 року будучи поліцейським-водієм взводу № 1 роти № 8 (автотранспортна) полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, а також являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 3 п.5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за № 959/29089, перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: - АДРЕСА_2 несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі декларації (до 00 год 00 хв 01.04.2021 року), а саме лише о 11-06 год 07.04.2021 року, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за минулий (2020) рік шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Не погоджуючись з вищевказаною, адвокат Волошин А.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що з постановою суду першої інстанції не погоджується. Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. З висновками суду першої інстанції скаржник не погоджується, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений з порушенням норми ч. 2 ст. 254 КУпАП поза межами двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Зазначає, що всі копії, які надані Дніпропетровським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки НП України до суду не мають всіх обов`язкових реквізитів при засвідченні копії. Звертає увагу на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не додано докази, які б підтверджували, що про факт виявлення несвоєчасного подання декларації було повідомлено НАЗК і за результатами перевірки проведеної НАЗК, відповідні матеріали були спрямовані до органу, уповноваженого на складання протоколу такої категорії. Апелянт вважає, що працівники ДВП НПУ не мають повноважень для складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. У судовому засіданні ОСОБА_1 та діючий в його інтересах адвокат Волошин А.А. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Прокурор Панібрат В.Ю., участь якого в розгляді даної справи згідно ст. 250 КупАП України є обов`язковою, в судовому засіданні підтримав постанову суду першої інстанції та просив залишити її без змін. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції": правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; Так, відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає: -за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасна подача декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність, тобто несвоєчасна подача декларації є порушенням Закону, тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати. Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 07.11.2015 року до 08.02.2021 року будучи поліцейським-водієм взводу № 1 роти № 8 (автотранспортна) полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, а також являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 3 п.5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за № 959/29089, перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: - АДРЕСА_2 несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі декларації (до 00 год 00 хв 01.04.2021 року), а саме лише о 11-06 год 07.04.2021 року, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за минулий (2020) рік шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у п. 1, підпунктах "а" і "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством. Отже, ОСОБА_1 , будучи поліцейським - водієм взводу №1 роти №8 (автотранспортна) полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у п. 1, підпунктах "а" і "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закон зобов`язані, щорічно до першого квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК. Вважаю, що в матеріалах адміністративної справи наявні докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, вказаних в протоколі, а саме: протоколом № 115 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 24.06.2021 року; копією листа прокуратури Дніпропетровської області № 3223 від 26.05.2021 року з додатками; копією рапортів; поясненнями ОСОБА_1 від 31.05.2021 року; копією листа № 3250/42-03/02-21 від 31.05.2021 з Дніпропетровського управління ДВБ НП України; копією листа № 26/3138 від 04.06.2021 року з УІАП; копією листа № 3248/42-03/02-21 від 31.05.2021 року з ДУ ДВП НП; копією наказу № 756 від 31.07.2019; копією положень про Департамент внутрішньої безпеки НПУ; копією положень про Департамент внутрішньої безпеки НПУ (а.с. 9-39, 40-42, 45, 46, 47, 48-50, 51, 52-63). Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088. Стосовно доводів апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення через відсутність умислу вважаю їх необгрунтованими з огляду на наступне. Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містить визначення правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Склад правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшов спеціальну перевірку, подав відповідну декларацію та подає щорічні декларації, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю в частині подання щорічних декларацій. Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 був ознайомлений з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі і щодо вимог про фінансовий контроль і, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, не міг не розуміти, що стосовно нього застосовуються вимоги щодо фінансового контролю, в тому числі й вимоги щодо своєчасного подання декларацій після звільнення, як додаткового заходу здійснення фінансового контролю. Більш того, як було встановлено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подавав за минулі роки щорічні декларації, тобто був обізнаний про порядок та строки подачі відповідної декларації у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції». Таким чином, з досліджених доказів слідує, що у ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 року по 01.04.2021 року не було жодних об`єктивних перешкод своєчасно подати щорічну декларацію за 2020 рік, що є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. При цьому, як видно з апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує про пропуск строку подачі декларації через те, що він немає вдома комп`ютера та не знав як подавати декларацію і просив інших осіб йому допомогти. Натомість, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Доводи апеляційної скарги про порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки в ст. 254 КУпАП, хоч і зазначений строк складання протоколу, але протокол також складається за наявності достатності доказів, якими сторона обвинувачення обгрунтовує винність правопорушника. Доводи апелянта що органи Національної поліції не мають повноважень щодо перевірки своєчасності подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції. Крім цього, згідно вимог ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) 172-4 -172-9. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вказане свідчить, що співробітники Національної поліції України на підставі діючого чинного законодавства України, керуючись у своїй діяльності вимогами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 255, 251 КУпАП правомірно запитував та отримував інформацію, яка є доказами у справі стосовно ОСОБА_1 . На підставі отриманих доказів дійшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та склав відповідний протокол. Таким чином, висновки ОСОБА_1 щодо перевищення співробітниками Національної поліції України своїх повноважень в частині складеного протоколу носять хибний характер, які не базуються на нормах діючого законодавства. Посилання апеляційної скарги на рішення Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки вказані рішення Верховного Суду наведені апелянтом, стосуються ч. 4 ст.172-6 КУпАП, а саме щодо недостовірного декларування, натомість ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, не спростовують факту вчинення особою адміністративного правопорушення, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність чи невинність особи в інкримінованому їй правопорушенні. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції були повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини по справі та дана їм належна оцінка, а викладені у постанові суду висновки повністю їм відповідають. За таких обставин підстав для скасування вірного по суті рішення не вбачається, а доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи. Порушення норм процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції виявлено не було. Підсумовуючи викладене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, йому дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а відтак, постанова судді першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Волошина А.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - залишити без задоволення. Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко