Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6198/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1698/21 Справа № 202/6198/21 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ТОВ "Інсток", який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №854 від 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 було обрано депутатом Дніпропетровської обласної ради. Відповідно до п.п. б п.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутатів місцевих рад віднесено до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного закону. Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 1 Закону. Тобто ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, набув обов`язку електронного декларування з 01.01.2021 року. Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2020 рік 27 квітня 2021 року о 11 годині 08 хвилин. Таким чином ОСОБА_1 , будучи депутатом Дніпропетровської обласної ради, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знаходячись за місцем роботи, за адресою: м Дніпро вул. Богдана Хмельницького, б.4., маючи відповідну технічну можливість, шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентстві з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, без поважних причин, несвоєчасно 27 квітня 2021 року о 11 годині 08 хвилин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2021 року та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що з постановою суду першої інстанції не погоджується. Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агенства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що з 01 січня 2021 року по 31 березня 2021 року будь - яких поважних причин у нього для звернення з намаганням подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в судовому засіданні не встановлено. Посилається на те, що посилання суду першої інстанції на те, що в нього було достатньо часу для подачі декларації не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Прокурор Панібрат В.Ю., участь якого в розгляді даної справи згідно ст. 250 КупАП України є обов`язковою, в судовому засіданні підтримав постанову суду першої інстанції та просив залишити її без змін. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції": правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; Так, відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає: -за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасна подача декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність, тобто несвоєчасна подача декларації є порушенням Закону, тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати. Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 27 квітня 2021 року об 11 годині 08 хвилин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у п. 1, підпунктах "а" і "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством. Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом місцевої ради є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Вважаю, що в матеріалах адміністративної справи наявні докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, вказаних в протоколі, а саме: обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення №854 від 27 вересня 2021 року, копією запиту до Дніпропетровської обласної ради УСР в Дніпропетровській області 14.05.2021 року за вих. №3000/55/103/01-2021, роздруківкою послідовності дій користувача "Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", які вчиняв ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088. Стосовно доводів апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення через відсутність умислу вважаю їх необгрунтованими з огляду на наступне. Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містить визначення правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Склад правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшов спеціальну перевірку, подав відповідну декларацію та подає щорічні декларації, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю в частині подання щорічних декларацій. Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 був ознайомлений з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі і щодо вимог про фінансовий контроль і, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, не міг не розуміти, що стосовно нього застосовуються вимоги щодо фінансового контролю, в тому числі й вимоги щодо своєчасного подання декларацій після звільнення, як додаткового заходу здійснення фінансового контролю. Таким чином, з досліджених доказів слідує, що у ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 року по 01.04.2021 року не було жодних об`єктивних перешкод своєчасно подати щорічну декларацію за 2020 рік, що є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. При цьому, як видно з апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує про пропуск строку подачі декларації через те, що він перебував на лікарняному. Натомість, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Доводи апелянта з приводу того, що наявність достатнього часу для подачі декларації не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції ОСОБА_1 з 01.01.2021 року до 31.03.2021 року, нічого не перешкоджало подати декларацію у встановлений законом строк. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, не спростовують факту вчинення особою адміністративного правопорушення, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність чи невинність особи в інкримінованому їй правопорушенні. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції були повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини по справі та дана їм належна оцінка, а викладені у постанові суду висновки повністю їм відповідають. За таких обставин підстав для скасування вірного по суті рішення не вбачається, а доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи. Порушення норм процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції виявлено не було. Підсумовуючи викладене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, йому дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а відтак, постанова судді першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2021 року - залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко