Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/551/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1833/26 Справа № 185/551/26 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М. С. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: прокурора Панібрата В.Ю., захисника Бойко Н.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Бойко Н.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ВСТАНОВИЛА: Постановою суду першої інстанції встановлено, що 15 січня 2026 року на адресу суду надійшли протоколи №4 (справа 185/551/26) та №5 (185/553/26) від 07 січня 2026 року з додатками стосовно ОСОБА_1 за статтями 172-6 ч. 1 КУпАП. 19 січня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора про об`єднання провадження. 20 січня 2026 року на адресу суду надійшло заява адвоката Бойко Н.О. про її участь як захисника в провадженнях щодо ОСОБА_1 . Дані справи про адміністративні правопорушення були призначені на 26 січня 2026 року. За клопотанням прокурора дві справи об`єднані в одне провадження. ОСОБА_1 , обіймаючи посаду інспектора сектору кримінального аналізу відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, згідно п. п. «3» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» є суб?єктом декларування. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 226 о/с від 29.02.2024«По особовому складу» згідно з п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) - з 29.02.2024 лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади. ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «щорічна» за 2023 рік, а саме - 24.03.2025 о 14 год. 28 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації. Крім того, ОСОБА_1 , припинивши діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у зв?язку зі звільненням 29.02.2024 з посади інспектора сектору кримінального аналізу відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП Дніпропетровській області, будучи суб?єктом декларування, у порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно 25.03.2025 о 23 годині 21 хвилин та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме за період з 01.01.2024 по 29.02.2024, тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та стягнуто з останнього на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Бойко Н.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в який просить постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без ОСОБА_1 , який не міг бути присутнім під час судового розгляду справи з поважних причин, допустив істотне порушення права на захист. Днем виявлення правопорушення слід вважати саме 24.03.2025 року - день подання ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01.01.2024 року по 29.02.2024 рік та за 2023 рік в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки саме з цієї дати стає очевидним факт подання такої декларації. Оскільки днем виявлення вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч, 1 ст. 172-6 КУпАП слід вважати 24.03.2025 року, а не день складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, то притягнення до відповідальності ОСОБА_1 можливе було лише у строк з 24.03.2025 року по 23.09.2025 року, який на момент судового розгляду сплинув. Несвоєчасне подання декларації не було спрямоване на заподіяння шкоди суспільству чи державі, не містило ознак умислу, не спричинило негативних наслідків, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим. Цей висновок підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом, з дотриманням вимог ст.252 КУпАП, була надана правильна оцінка, в контексті положень ст. 251 КУпАП, шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, а саме: -протоколами № 4, № 5 про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, від 07 січня 2026 року, якими підтверджено факти несвоєчасного подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; -наказом ГУНП в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 222 о/с від 13.04.2023, яким прибулого з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, з 13.04.2023; -наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 488 о/с від 24.07.2023 "По особовому складу», відповідно до якого з 24.07.2023 лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщено на посаду інспектора сектору кримінального аналізу відділу кримінальної поліції Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області; -наказом ГУНП в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 226 о/с від 29.02.2024 року «По особовому складу», відповідно до якого згідно з п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 29.02.204 лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади; -пам`яткою ознайомлення поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями, пов`язаними зі службою в поліції, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до якого ОСОБА_1 був ознайомлений 13.04.2023 року з її змістом; -13.10.2020 у порядку ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 прийняв Присягу працівника Національної поліції України, яку після складання власноручно підписав. Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення № 4 та № 5 від 07.01.2026 року, наказами про проходження служби та звільнення, відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій, а також пам`яткою про ознайомлення поліцейських із вимогами антикорупційного законодавства, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 13.04.2023 року. Доводи про закінчення строків накладення адміністративного стягнення є безпідставними. Згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення. При цьому, суд звертає увагу на те, що крім факту встановлення несвоєчасності подання декларації для наявності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, необхідно також встановити відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації та чи є відповідна особа суб`єктом декларування відповідно до Закону України Про запобігання корупції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи належним чином зафіксовано як дату вчинення адміністративного правопорушення 24.03.2025 року, так і дату його виявлення уповноваженим органом 07.01.2026 року. День виявлення правопорушення пов`язується не з датою вчинення особою певних дій, а з моментом встановлення уповноваженим органом усіх обставин, які свідчать про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що факти несвоєчасного подання ОСОБА_1 без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2023 рік та декларації при звільненні були встановлені уповноваженим органом під час проведення відповідної перевірки, за результатами якої 07.01.2026 року складено протоколи про адміністративні правопорушення № 4 та №

5. Матеріали справи не містять доказів того, що такі правопорушення були виявлені уповноваженим органом 24.03.2025 року або в іншу дату. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public. nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2023 рік лише 24.03.2025 о 14 год. 28 хв. Згідно із послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 в період з 01.01.2024 по 25.03.2025, встановлено, що дії, направлені на подання декларації розпочато лише 24.03.2025, тобто після закінчення граничного строку для подання вказаного документу. Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public. nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2024 по 29.02.2024 - 25.03.2025 о 23 год. 21 хв., тобто поза межами строку встановленого законодавством для подання такої декларації. Зазначені обставини свідчать про несвоєчасність подання декларацій та підтверджують наявність у його діях об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП. Сам по собі факт наявності у Реєстрі декларацій відомостей про дату подання декларації не свідчить про виявлення адміністративного правопорушення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП. Для встановлення наявності складу правопорушення уповноважений орган повинен зібрати та перевірити відомості щодо суб`єкта декларування, його статусу, наявності обов`язку подання відповідної декларації, строків її подання, відсутності поважних причин несвоєчасного подання та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Матеріалами справи підтверджується, що протокол про адміністративне правопорушення складено 07.01.2026 року після встановлення всіх необхідних обставин та збирання доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Таким чином, датою виявлення правопорушення є 07.01.2026 року, а тому на момент розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП, не закінчилися. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції, був суб`єктом декларування у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», був належним чином ознайомлений із вимогами антикорупційного законодавства та обов`язком своєчасного подання декларацій, а тому достеменно знав про покладені на нього обов`язки. Будь-яких доказів існування об`єктивних, непереборних та документально підтверджених обставин, які б перешкоджали своєчасному поданню декларацій у встановлені законом строки, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано. Посилання на те, що несвоєчасне подання декларацій не спричинило негативних наслідків, не спростовує факту вчинення адміністративних правопорушень, оскільки склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, є формальним і не ставиться у залежність від настання чи ненастання будь-яких шкідливих наслідків. Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду першої інстанції, провадження у справі неодноразово відкладалося судом у зв`язку з поданими клопотаннями сторони захисту щодо перебування особи у відрядженні, на амбулаторному лікуванні, навчанні та з інших підстав, що формально обґрунтовували неможливість явки, оскільки перебування на амбулаторному лікуванні не свідчить про наявність тяжкої хвороби, що перешкоджала явці до суду. Разом із тим, навіть за умов неодноразового відкладення розгляду справи, явка ОСОБА_1 до суду не була забезпечена. У зв`язку із систематичною неявкою особи постановою суду від 27 лютого 2026 року було застосовано привід, однак він виконаний не був, що підтверджує, що суд першої інстанції вжив активних процесуальних заходів для забезпечення обов`язкової участі особи у розгляді справи відповідно до вимог частини другої статті 268 КУпАП. Крім того, суд неодноразово надсилав листи до керівництва Павлоградського РВП ГУНП та ГУНП в Дніпропетровській області щодо забезпечення явки ОСОБА_1 до суду, однак зазначені заходи не призвели до забезпечення його участі у судових засіданнях. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вичерпав усі залежні від нього процесуальні можливості для забезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді справи. Відсутність особи у судових засіданнях була зумовлена не діями суду, а систематичною неявкою самого ОСОБА_1 та поданням численних клопотань про відкладення розгляду справи з різних підстав. Тому доводи апеляційної скарги про порушення права на захист є необґрунтованими. При цьому право ОСОБА_1 на захист не було обмежене, оскільки його інтереси у провадженні представляв обраний ним захисник, який подавав заяви, клопотання та заперечення, а також реалізував право на апеляційне оскарження постанови суду. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник також не були позбавлені можливості надавати пояснення, заявляти клопотання та висловлювати свої доводи щодо обставин справи і законності оскаржуваного рішення. За таких обставин суддя вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив фактичні обставини, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку з чим підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі не вбачається. Таким чином, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову залишає без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника Бойко Н.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року залишити без задоволення. Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко