Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/12912/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/296/22 Справа № 201/12912/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бартош-Стрєльникової Тетяни Миколаївни на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року стосовно ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тамбов, депутат Дніпровської міської ради, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, за участю: прокурора Мануйленка І.М. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Бартош-Стрєльникової Т.М. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та стягнуто судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок. Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді депутата Дніпровської районної ради VIII скликання, в порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2020 рік за типом «щорічна, лише 01.04.2021 о 19 год. 24 хв.», чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення або у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП або звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю діяння. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що ОСОБА_1 внаслідок комп`ютерної некомпетентності не змогла перевірити подання декларації і після повідомлення голови Дніпровської районної ради, за допомогою свого сина вони разом подали цю декларацію. Зазначає, що суд мав встановити наявність умислу в діях ОСОБА_1 на неподання декларації, однак вона зазначала, що пропустила на 19 годин строк подання декларації не умисно, оскільки раніше декларацію за неї подавав її син, через те, що вона не розібралась з роботою сайту НАЗК. Просила суд першої інстанції врахувати ступінь її вини, відсутність наслідків, що вона раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, її майновий стан та позитивні характеристики. Захисник, посилаючись на позитивні характеристики та заслуги ОСОБА_1 , вважає, що є підстави дійти висновку про малозначність діяння. А також, зауважує, що часом вчинення та виявлення правопорушення є 01 квітня 2021 року, а протокол складений тільки 10 грудня 2021 року, тому строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчились і суд мав закрити справу. Позиції учасників апеляційного розгляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник та підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених в скарзі просили її задовольнити, постанову суду скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю діяння. При цьому, ОСОБА_1 пояснила, що дійсно пропустила строк подання декларації і подала її 01 квітня 2021 року, оскільки до цього вона подавала декларації в паперовому вигляді і ніколи не пропускала строк, а декларації в електронному вигляді їй допомагав подавати її син, оскільки у неї бракує комп`ютерної грамотності. Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Мотиви апеляційного суду. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Диспозиція статті 172-6 КУпАП є бланкетною нормою. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є законним та підтверджується доказами, ретельно дослідженими в суді першої інстанції, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 1197 від 10 грудня 2021 року, копією письмовими поясненнями ОСОБА_1 та поясненнями, які вона надала в суді першої та апеляційної інстанції, роздруківкою з реєстру, копіями листів з Національного агенства з питань запобігання корупції, копією листа повідомлення голови Дніпровської районної ради про несвоєчасне подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2020 рік, листа повідомлення до КНП «Дніпровський ЦПМСД № 4» Дніпровської міської ради, копією відповіді КНП «Дніпровський ЦПМСД № 4» Дніпровської міської ради. Зокрема, як слідує з інформації з Національного агентства з питань запобігання корупції про послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 за період 01.01.2021-02.04.2021 року, видно, що ОСОБА_1 01.04.2021 року о 17:41:58 здійснила вхід/авторизацію до системи і о 19:24:11 наклала кваліфікований електронний підпис і подала документ. Інформація про її дії на сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 01.04.2021 року, відсутня і спростування цьому факту захисник та сама ОСОБА_1 не надали. Судами встановлено, що ОСОБА_1 була депутатом Дніпровської районної ради VIII скликання і згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону. Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. В той же час, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2020 рік 01 квітня 2021 року о 19 годині 24 хвилини. Таким чином, вказані дії ОСОБА_1 отримали правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Посилання в апеляційній скарзі, що вона не мала умислу на несвоєчасне подання декларації, у зв`язку з чим в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, спростовується відомостями, наданими НАЗК, згідно з якими ОСОБА_1 до 01.04.2021 року не вживала будь-яких дій для подання декларації. При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона була обізнана з обов`язками, передбаченим ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо виконання заходів фінансового контролю. Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апеляційної скарги і про закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, з огляду на наступне. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення. Днем виявлення адміністративного правопорушення, слід вважати ту дату, коли посадова особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, отримала останню відповідь на свій запит про надання інформації для перевірки наявності або відсутні в діях особи всіх елементів складу правопорушення, зокрема чи є особа суб`єктом правопорушення, чи немає поважних причин неподання нею декларації про які вона може повідомити, зокрема і під час надання своїх пояснень, тощо. В даній справі відомості про можливу наявність в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП надійшли з НАЗК до УСР ДСР Національної поліції України 11 жовтня 2021 року, а оскаржена постанова прийнята місцевим судом 26 січня 2022 року, тобто в шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. З огляду на викладене вище, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за наведених у постанові обставин доведена матеріалами справи, через це доводи апелянта про скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення, є неспроможними. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує фактичні обставини цієї конкретної справи та відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме, що строк на який пропустила ОСОБА_1 подання декларації вимірюється годинами - 19 годин 24 хвилини. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була депутатом Дніпропетровської міської ради VI скликання у 2010-2015 роках, а також є депутатом Дніпровської районної ради VIII скликання з 2020 року і по теперішній час. При цьому, за весь час перебування на публічній службі вона належним чином та своєчасно виконувала обов`язок щодо подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік з пропуском строку на 19 год. 24 хв. є першим за її службу і до цього вона до адміністративної відповідальності не притягувалась. Також, ОСОБА_1 має значний досвід роботи у галузі освіти та культури. Має почесне звання «Заслужений працівник освіти України», присвоєне Указом Президента України від 18.06.2008 року № 563, також має значну кількість відзнак та нагород міського, обласного та всеукраїнського рівнів. За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би визначити малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу). Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП. Разом з тим, нормативне визначення малозначності діяння, передбачене в ч. 2 ст. 11 КК України, відповідно до якої не визнається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. У постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року (справа № 5-221кс15), викладено такий висновок: специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК України характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Відтак, визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло це призвести. Оцінюючи в сукупності дії ОСОБА_1 та її ставлення до них, а також незначний строк на який остання пропустила подання декларації, а також, що за весь час роботи на публічній службі вона своєчасно подавала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та належним чином виконувала обов`язки щодо фінансового контролю, що свідчить про відсутність у неї наміру приховати своє майно та дохід, враховуючи дані про її особу, яка позитивно характеризується, має низку нагород, зокрема є «Заслуженим працівником освіти України», той факт, що вона раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, що в сукупності ці обставини дають суду підстави для висновку про відсутність значної суспільної небезпеки в її діях, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає можливим застосувати до неї положення ст. 22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й можливістю обмежитися усним зауваженням. На переконання апеляційного суду, в даній конкретній справі, з огляду на її фактичні обставини та особу правопорушника застосування положень ст. 22 КУпАП, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, а саме виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень. Виходячи з вищенаведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 22, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Бартош-Стрєльникової Тетяни Миколаївни задовольнити частково. Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП скасувати. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Піскун