Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/5713/25

Справа № 299/5713/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Борисова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Борисова І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації отриманого доходу та знарядь виробництва (транспортного засобу). Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 , 12.11.2025 року о 08 годині 20 хвилин, в с. Теково, вул. Дружби, 1, Берегівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом автомобілем марки Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перевезення пасажирів у кількості 6 (шість) осіб без ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Борисов І.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Зазначає, що апелянт не згідний із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що самі обставини події викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №221877 від 12.11.2025 року не відповідають дійсним обставинам, оскільки 12.11.2025 року о 08 годині 20 хвилин, в с. Теково по вул. Дружби, Берегівського району Закарпатської області, керуючи автомобілем марки Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , хоч і перевозив пасажирів, однак всі особи, які перебували в автомобілі, були підібрані попутно як знайомі, які попросилися підвезти їх до міста. Стверджує, що ОСОБА_1 перевозив їх безоплатно, а не з метою отримання будь-якого прибутку. Звертає увагу, що Інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління в Закарпатській області не були відібрані пояснення від будь-кого з осіб, які перебували в транспортному засобі, хоча така можливість була. Щодо слів ОСОБА_1 «що документи на ліцензію уже в процесі виготовлення» зауважує, що сказане не свідчить про вину у наданні послуг з перевезення пасажирів без ліцензії і не є достатньою підставою вважати закінченим склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Вважає, що доказів на підтвердження комерційного перевезення пасажирів, з метою отримання прибутку, працівниками патрульної поліції не здобуто, а обставини перевезення не встановлювались. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надходили, а також те, що у розгляді апеляційної скарги приймає участь його захисник-адвокат Борисов І.В. Заслухавши пояснення захисника-адвоката Борисова І.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. При розгляді даної адміністративної справи суд першої інстанції вимог закону дотримався, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не спростовується доводами апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, - вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №221877 від 12.11.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; світлиною, на якій зображено транспортний засіб автомобіль марки Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 та CD-R диском із відеозаписом, переглядом якого встановлено, що на ньому інспектор відділу безпеки дорожнього руху зупинив транспортний засіб автомобіль марки Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , у салоні якого знаходилося шестеро пасажирів, які повідомили інспектору ВБДР що перевезення є недешевим, та іншими наявними в матеріалах справи доказами. Наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Отже, при розгляді справи, наявним доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту у поданій апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням. Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). Визначення тяжкості адміністративного правопорушення нормами КУпАП не передбачено. Законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки такої заборони у примітці до ст. 22 КУпАП немає. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а також його наслідкам. Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення є не обов`язком, а дискреційними повноваженнями юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними відповідно до вимог ст. 24 КУпАП на стадії розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим зазначений орган або посадова особа зобов`язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його вчинення, наслідки, що настали, переконатися, що цим правопорушенням не заподіяно значної шкоди суспільству, державі або окремим громадянам. Також слід ураховувати особистість правопорушника, обставини, що обтяжують чи пом`якшують його вину, наявність інших умов, що дозволяють досягти виховної і превентивної мети усного зауваження. Зазначені положення кореспондуються з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 17 постанови від 03.06.2005 № 8, згідно яких, суди, вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, повинні враховувати як вартість, так і кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Таким чином, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який відповідно до наданих стороною захисту доказів, фінансово підтримує ЗСУ України, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність у матеріалах справи відомостей, які б характеризували його з негативної сторони та про те, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а також відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі. При цьому, у матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено значної шкоди державним чи суспільним інтересам, і що внаслідок його дій настали будь-які негативні наслідки. Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, у даному конкретному випадку, суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 діяння, та дають підстави визнати таке діяння малозначним. Таким чином, постанова суду від 02.02.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Борисова І.В., в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Борисова І.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - скасувати. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП - закрити. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага