Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/365/23

Справа № 297/365/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 21.07.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Фазикош Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за його апеляційною скаргою на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2023, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Берегівського районного суду від 02.03.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн судового збору. В оскарженій постанові судді від 02.03.2023 вказано, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин. 24 січня 2023 року о 10-й годині у с. Бене, Берегівського району, ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Mercedes Benz», державний номерний знак « НОМЕР_1 », надавав послуги з перевезення пасажирів в кількості сім чоловік легковим автомобілем на замовлення без ліцензії, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову від 02.03.2023, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що постанова суду є незаконною та невмотивованою. Стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з цим дійшов безпідставного висновку про те, що він здійснював господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Апелянт вказує, що всі особи, які перебували в автомобілі, є його родичами, яких він перевозив безоплатно, а не з метою отримання будь-якого прибутку. Працівниками Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області не були відібрані пояснення від будь-кого з осіб, які перебували в транспортному засобі, хоча така можливість була. В судові засідання, які були призначені на 21.04.2023, 12.05.2023, 07.07.2023, 21.07.2023 апелянт не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 20.07.2023 подав додаткові пояснення, в яких, окрім іншого, просить розглянути справу без його участі, оскільки не може взяти участь у розгляді справи через необхідність виїзду за межі України. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, у тому числі і надані стороною захисту, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких пістав. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 164 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 0011380 від 24 січня 2023 року 24 січня 2023 року о 10-й годині у с. Бене, Берегівського району, ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Mercedes Benz», державний номерний знак « НОМЕР_1 », надавав послуги з перевезення пасажирів в кількості сім чоловік легковим автомобілем на замовлення по маршруту Чехія - Україна без одержання ліцензії, яка передбачена п. 24 ст. 7 «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП. У матеріалах справи також наявні копії направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі), графіку проведення рейдових перевірок, фотокарток. Разом з тим, вказані докази не є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів. З матеріалів справи не вбачається, що працівниками відділу державного нагляду (контролю) допитувались особи, які перебували в транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження комерційного перевезення пасажирів, з метою отримання прибутку, працівниками відділу державного нагляду (контролю) не здобуто, а обставини перевезення не встановлювались. На переконання апеляційного суду, під час розгляду справи судом першої інстанції залишено поза увагою те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно особи за ч. 1 ст. 164 КУпАП, повинен містити у тому числі відомості, які вказують конкретний проміжок часу вчинення особою адміністративного правопорушення, тобто посилання на дані, які підтверджують час, упродовж якого особа здійснювала відповідну господарську діяльність, а також те, що ця особа отримувала від господарської діяльності прибуток. Жодних доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на платній основі, протягом певного періоду часу, а також відомостей про осіб, які перебували в автомобілі під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі їхніх пояснень, до протоколу не додано. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. При цьому, наведеним законом передбачено надання послуг з перевезення пасажирів різних видів: для регулярних, спеціальних, не регулярних пасажирських перевезень, також перевезень на замовлення, таксі, тощо, в залежності від чого у ст. 39 цього Закону визначений перелік документів, які мають бути наявні у водія. Також у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що перевезення пасажирів автобусами може здійснюватись і для власних потреб, у такому разі водій повинен мати при собі - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України. Візічканич підписав складений щодо нього протокол. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказав, що перевозив родичів (а.с.2). Ці пояснення ОСОБА_1 також підтверджуються наданими стороною захисту письмовими поясненнями ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_1 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (двоюрідні брати ОСОБА_1 ), ОСОБА_6 (кум ОСОБА_1 ). Відповідно до пояснень цих осіб, вони ( ОСОБА_3 , неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) їхали в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 у Чехію і не надавали водію жодної грошової винагороди за перевезення, так як являються родичами між собою. На підставі наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 діяв з метою надання послуг з пасажирського перевезення та отримання оплати з пасажирів, а відтак і про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб та не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитися на його користь. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги та додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки додані до протоколу докази їх не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана постанова щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2023 скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Фазикош