Постанова 4824 № 753/8709/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/8709/22 Головуючий у І інстанції Коренюк А.М. Провадження № 22-ц/824/2596/2022 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 19 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Наталії Олександрівни на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 164 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн. Відповідно до постанови, 31 липня 2022 року о 14 год. 10 хв. в м. Києві по пр. Бажана, 38, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював провадження господарської діяльності, а саме перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом «Баришівка-Київ» без одержання дозволу та документів дозвільного характеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 24 ст. 7, ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадча Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 статті 164 КУпАП закрити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм автобуса, тобто є лише найманим працівником ТОВ «Троїцька Артіль», що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу від 07 червня 2021 року № 16-К. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання - перевізником, оскільки не здійснював господарську діяльність, а надавав виключно послуги водія. У якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, інспектором поліції надано лише протокол про адміністративне правопорушення (де зокрема зазначено місце роботи, посада - водій ТОВ «Троїцька Артіль») та фото транспортного засобу. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції було необ`єктивно і в не повному обсязі досліджені всі обставини, що мають значення для даної справи. В судове засідання по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник - Осадча Н.О. не з`явились. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 31 липня 2022 року о 14 год. 10 хв. в м. Києві по пр. Бажана, 38, керуючи автомобілем «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював провадження господарської діяльності, а саме перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом «Баришівка-Київ» без одержання дозволу та документів дозвільного характеру. При розгляді справи суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). За ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. За ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Як зазначено вище, законодавець визначив однією з обов`язкових ознак підприємництва систематичність, тобто неодноразове виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Докази неодноразового надання послуг з перевезення пасажирів на транспортному засобі «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 самеОСОБА_1 та отримання за це грошових коштів в матеріалах справи відсутні. Ліцензію на право надання послуг з перевезення пасажирів може отримати лише суб`єкт підприємницької діяльності. ОСОБА_1 не є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності, тому він не може отримати ліцензію на даний вид діяльності, у зв`язку з цим не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, що полягає у здійсненні господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності та підлягає ліцензуванню відповідно до закону. У відповідності до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення Проте, жодних допустимих доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, надаючи послуги з перевезення пасажирів матеріали справи, які надійшли до суду першої інстанції, не містять. Долучена до матеріалів справи фотокопія транспортного засобу «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.2), не свідчить про наявність в салоні автомобіля пасажирів, у протоколі не вказано жодного пасажира. Грошові кошти та квитки працівниками поліції не вилучалися. До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відеозапис не додавався. Орган, який законом уповноважений виявляти та фіксувати адміністративні правопорушення у встановленому законом порядку, не надав достатніх, належних і достовірних доказів учинення собою правопорушення, яке зазначено в протоколі. Суд не уповноважений законом збирати докази винуватості особи. Обов`язком суду є перевірити та оцінити докази, їх достатність та достовірність, які зібрані посадовою особою, яка склала протокол, а також докази сторони захисту для ствердження своєї позиції. За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення. Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом. На зазначені обставини суддя уваги не звернув та прийняв помилкове рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, тобто у провадженні господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Оскільки суддею допущене неправильне застосування норм матеріального права, то постанова у частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Керуючись ч. 8 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Наталії Олександрівни задовольнити. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення за частиною 1 статті 164 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній