Постанова Київський апеляційний суд № 752/15069/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 752/15069/21 Головуючий у І-й інстанції - Валігура Д.М. апеляційне провадження № 33/824/3923/2021 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 рокуСуддя Київського апеляційного суду Заришняк Г.М., при секретарі Діденку А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Василенка Ігоря Валентиновича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- за ч. 1 ст. 164 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 454 грн. Як зазначено в постанові суду, згідно протоколу ГП № 530478 від 02.06.2021 року ОСОБА_1 02.06.2021 року о 10-45 год. в м. Києві по вул. Інженерна, 1, керував автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював перевезення пасажирів на комерційній основі без дозвільних документів, а саме: без оформлення паспорта маршруту з літерою «В» зі спеціальних регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Київ - Таранча», замовник ТОВ «Автогрупкомпані», без погодження з організатором та замовником пасажирських перевезень у Київській області, Київською обласною державною адміністрацією, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто здійснив дії, передбачені ст. 164 ч.1 КУпАП. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення, закрити адміністративне провадження відносно нього, ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 164 КУаАП. Вказував, що він не є підприємцем та не займається підприємницькою діяльністю, а працював у ТОВ «Автогрупкомпані», отримуючи за це заробітну плату, як водій автобусу. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Василенко І.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Вивчивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: рапортом інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крота Ю.А., протоколом про адміністративне правопорушення від 02 червня 2021 року, в якому ОСОБА_1 власноручно поставив підпис, погоджуючись з вчиненим правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.164 КУпАП, та в момент складання протоколу не надав будь-яких заперечень, фотознімком з місця події, на якій зображено належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль Мерседес Спринтер, д.н.з. НОМЕР_1 , що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом «Миронівка-Таганча». Крім того, як слідує із оскаржуваної постанови суду, ОСОБА_1 в суді першої інстанції визнавав свою вину у вчиненні вказаного правопорушення. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. За правилом ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника. Форму дозволу, порядок його видачі та анулювання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України (ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»). З матеріалів адміністративної справи слідує, що на вимогу працівників патрульної поліції ОСОБА_1 не були надані документи, які передбачені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 як водій автобусу працював за трудовим договором у ТОВ «Автогрупкомпані», отримуючи за це заробітну плату, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокатом апелянта було надано Договір №5 про надання послуг, з якого слідує, що ТОВ «Автогрупкомпані» АС «Південо-Східна» м. Київ, вул. Інженерна,1, (замовник) та ОСОБА_1 (автомобільний перевізник), що діє на підставі виписки з єдиного державного реєстру, уклали вказаний договір, відповідно до п.1.1, 2.1. якого Замовник надає автомобільному перевізникові та населенню послуги з організації прибуття та відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, на автобусних маршрутах, відповідно до переліку маршрутів, що обслуговуються автомобільним перевізником відповідно до переліку маршрутів: м. Київ, АС «Південно-Східна», вул.Інженерна,1 - Черкаська область, Канівський р-н, с. Таганча. За надання послуг у відповідності до предмету договору Автомобільний перевізник сплачує підприємству відповідно до відомостей відправлення рейсів перевізника, які є підставою для розрахунку, винагороду в розмірі одного проїзного квитка за тарифом на перевезення. Поряд з тим, доказів того, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Автогрупкомпані» на підставі трудового договору матеріали справи не містять. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку про те, що твердження ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначенов межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Василенка Ігоря Валентиновича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Заришняк Г.М.