Постанова 4824 № 752/28480/21

Справа № 752/28480/21 Головуючий в суді І інстанції - Бушеленко О.В. Провадження № 33/824/1309/2022 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2022 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Василенка Ігоря Валентиновича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 12листопада 2021 року приблизно о 17годині 20 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford, державний номерний знак НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Саперно-Слобідській (на перехресті з просп. Науки) не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом Skoda, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який за інерцією здійснив некерований рух вперед та стикнувся з транспортним засобом Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, де закріплено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Василенко І.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року та прийняти нову постанову, якою протокол про адміністративне правопорушення, разом з додатками, щодо ОСОБА_1 повернути до УПП НП в м. Києві для належного його оформлення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокатзазначає, що протокол ААБ № 333846 від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 складено з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП. Зокрема, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено прізвища та адреси свідків та потерпілих, якщо вони є. Також у протоколі відсутні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відсутній запис про відмову особи надати пояснення. На переконання апелянта, зазначені обставини вказують на те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були роз`яснені її права та взагалі не було запропоновано надати пояснення в самому протоколі чи викласти їх на окремому аркуші. Захисник вважає, що, враховуючи викладене, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме - у ньому відсутні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; під час складання протоколу особі не роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та особою, відносно якої складено протокол, не надано письмових пояснень по суті скоєного правопорушення, що, на переконання захисника, є грубим порушенням права на захист. Апелянт наголошує, що, враховуючи всі наведені ним обставини, з метою захисту прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, були всі підстави повернути протокол. Також не відповідає дійсності те твердження, що ОСОБА_1 визнала вину, оскільки нею були визнані лише певні фактичні обставини. Так, будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 в судові засідання не з`являлась, про поважність причин своєї неявки апеляційний суд не повідомляла. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Це ж стосується й інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, які належним чином повідомлялися про судовий розгляд, однак, до апеляційного суду не з`явилися. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно по п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. За порушення зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті. Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу. Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до п.2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 333846 від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У ч. 1 ст. 272 КУпАП визначено, що свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що потерпілими у межах справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, норми якої є банкетними і відсилають до ПДР, слід вважати осіб, яким внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що безпосередньо для цілей розгляду по суті протоколу ААБ № 333846 відсутність у ньому відомостей про потерпілу особу та свідків ДТП не є визначальним, адже наявність події та складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню на підставі належних, достатніх і достовірних доказів, якими у цій справі є як протокол, так і схема місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної. Крім того, у справах про ДТП його учасників також можна віднести до категорії осіб, у яким відомо обставини, що підлягають установленню, тобто їх пояснення мають юридичну силу показань свідків. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, про які вказано в апеляційній скарзі жодним чином не перешкоджають об`єктивному і всебічному розгляду справи. Оскільки ОСОБА_1 поставила свій підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, вона була належним чином ознайомлена з його змістом, що не перешкоджало їй реалізувати право на надання відповідних пояснень. Крім того, вона могла зробити це як під час розгляду в суді першої, так і під час розгляду в суді апеляційної інстанції. Аргументи апелянта про те, що ОСОБА_1 на місці складання протоколу від 12 листопада 2021 року не було роз`яснено права та обов`язки, як того вимагає п. 2 Розділу ІІ Інструкції, є особистою інпретацією ситуації, яка сформована з огляду на відсутність у протоколі пояснень ОСОБА_1 та відомостей про її відмову від дачі пояснень, а не фактичними даними. Отже, твердження апеляційної скарги не можуть вважатися фактами і обставинами, які спростовують як подію, так і склад адміністративного правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об`єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови по доводам, наведеним у скарзі. Таким чином, суд першої інстанції, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з урахуванням вимог ст.ст. 33, 124 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено. На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, тому залишає її без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Василенка Ігоря Валентиновича - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко