Постанова 4806 № 309/1119/26

Справа № 309/1119/26 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Чопика В. В., розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/277/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Чопика В. В. на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави. З протоколу про адміністративне правопорушення № ПП 015189 від 19.03.2026 та постанови судді від 28.04.2026 вбачається, що 19.03.2026 о 09 год 40 хв на а/д Н-09, 69 км, ОСОБА_1 , повторно протягом року, на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , надавав систематичні оплачувані послуги з перевезення пасажирів у кількості 14 осіб легковим автомобілем на замовлення без одержання ліцензії на провадження даного виду діяльності, чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Чопик В. В. просить постанову судді від 28.04.2026 скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що діяльність є систематичною лише тоді, якщо особа не менше трьох разів на рік здійснює таку діяльність. Натомість, як доказ суду було надано фото транспортного засобу з пасажирами, фото транспортного засобу та копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень від 29.07.2025 про притягнення до адміністративно відповідальності особи, як доказ систематичності. Однак, такий доказ не може бути належним і допустимим, оскільки з копії постанови не можливо встановити, кого саме було притягнуто до відповідальності. Також доказів про систематичність вчинення протиправних дій протягом року не надано. Не надано показів свідків, а також доказів, що саме пасажири розраховувалися з ОСОБА_1 за надані послуги. -2- Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Чопика В. В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції врахував вказані вимоги, дав об`єктивну оцінку всім доказам, які наявні в матеріалах справи. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № ПП 015189 від 19.03.2026, складеним головним спеціалістом ВДК на НТ Управління ДН (К) у Закарпатській області Голишем І. М., згідно якого 19.03.2026 о 09 год 40 хв на а/д Н-09, 69 км, ОСОБА_1 , повторно протягом року, на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , -3- надавав систематичні оплачувані послуги з перевезення пасажирів у кількості 14 осіб легковим автомобілем на замовлення без одержання ліцензії на провадження даного виду діяльності, чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 164 КУпАП. Викладені в протоколі обставини підтверджуються і долученими до матеріалів справи направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № ЕНР 000488 від 18.03.2026, фотоматеріалами, інформацією з сервісу моніторингу державних відкритих даних Опендатабот, копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копією водійського посвідчення, копією постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 29.07.2025 у справі № 309/2510/25, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, додатковим обґрунтуванням головного спеціаліста ВДК на НТ Управління ДН (К) у Закарпатській області. Між тим, зі змісту протоколу не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт надання оплачуваних послуг на транспортному засобі без одержання відповідної ліцензії, а також відмовився від підпису протоколу та отримання його примірника. Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування. Диспозиція ч. 2 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов`язані з отриманням доходу у великих розмірах. Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, є об`єктивною стороною правопорушення. Статтею 6 частиною 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю. Згідно ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, тощо. Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 працівникам поліції надані не були. Не надано таких доказів і апеляційному суду. -4- Посилання захисника на те, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП необхідне встановлення в діях фізичної особи ознак здійснення нею підприємницької діяльності, яка у тому числі має містити ознаки систематичності, суд апеляційної інстанції визнає неприйнятними з огляду на таке. У зв`язку зі зміною законодавства, регламентуючого питання запровадження та здійснення господарської діяльності, до статті 164 КУпАП неодноразово вносилися відповідні зміни, у тому числі до частини першої вказаної норми права. Аналіз диспозиції ч. 2 ст. 164 КУпАП, в редакції станом на 22.04.2024, не дає підстав уважати, що до адміністративної відповідальності може бути притягнута фізична особа лише у разі систематичного порушення порядку провадження господарської діяльності. Сам по собі факт вчинення особою адміністративного правопорушення щодо здійснення провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання необхідної ліцензії на провадження цієї діяльності, становить склад адміністративного правопорушення, за який передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 164 КУпАП. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, є правильними та підтверджуються зібраними і перевіреними в ході розгляду справи доказами. Тому, безпідставними і такими, що не спростовують факту надання ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів на легковому автомобілі, а саме транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 без ліцензії, визнаються і доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності систематичності, відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже і про обов`язок особи зареєструватися як суб`єкт господарювання. Доводи апеляційної скарги про неналежність як доказу копії постанови про адміністративне правопорушення, що роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційний суд визнає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд зазначає про те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», якою визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, отримав інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, із якої вбачається, що постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 29.07.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 164 КУпАП, отже такий доказ є належним, допустимим, таким, що вказує на систематичне порушення порядку провадження господарської діяльності ОСОБА_1 , яке вчинене ним повторно протягом року. З матеріалів справи також вбачається, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 164 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить посилання на місце, час і суть адміністративного правопорушення, посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в тому числі і про розгляд справи в Хустському районному суді. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що головний спеціаліст ВДК на НТ Управління ДН (К) у Закарпатській області Голиш І. М. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий, на такі дані не вказується як в апеляційній скарзі, так і не вказувалось під час розгляду справи апеляційним судом. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівник поліції при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. -5- Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 , чи його захисник оскаржували дії головного спеціаліста ВДК на НТ Управління ДН (К) у Закарпатській області щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки головного спеціаліста ВДК на НТ Управління ДН (К) у Закарпатській області, чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, стороною захисту не заперечується факт надання ОСОБА_1 послуг з перевезення на таксі у зазначені в протоколі час та місці без відповідної на це ліцензії, а лише вказується на відсутність ознак систематичності, що в свою чергу не спростовує факту наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, оскільки доказів про наявність у ОСОБА_1 у той час ліцензії, не надано. При оцінці зібраних по справі доказів, з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги КУпАП та інші нормативно-правові акти, при збиранні та фіксуванні таких, порушені не були. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Чопика В. В. зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, а також спрямовані виключно на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були також підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу останнього та обставини справи й призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції вищевказаної статті, яке є справедливим і таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що позиція сторони захисту свідчить про те, що ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не кається, і стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема відомостей про особу правопорушника, які б характеризували його з позитивної сторони. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП, для з`ясування питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною -6- захисту не надано таких доказів і не наведено таких обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Чопика В. В. залишити без задоволення, а постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 щодо ОСОБА_3 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя