Постанова 4803 № 932/11474/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/44/21 Справа № 932/11474/20 Суддя у 1-й інстанції - Марущак С. Л. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює головним державним інспектором відділу супроводження судових спорів за позаплановими перевірками управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, мешкає: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за позаплановими перевірками управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який відповідно підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088, перебуваючи за місцем роботи, яке розташоване за адресою: м.Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, 25, маючи відповідну технічну можливість, шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі щорічної декларації за минулий 2019 рік (до 01.06.2020 до 00 год. 00 хв.), 01.06.2020 о 14 год. 19 хв. 17 сек. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року та провадження по справі закрити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою. На думку апелянта, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП є неможливим, оскільки вона має бланкетний характер, а норми права, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , у відповідному протоколі, у тому числі підзаконних актів НАЗК визнано, такими, що не відповідають Конституції України, зокрема і ст. 65 Закону України Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами, яка визначала, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Вказує на те, що органи Національної поліції повноваженнями щодо повної перевірки декларацій не наділені та обмежені в доступі до повного тексту електронних декларацій, і відповідно здійснюють таку перевірку через мережу Інтернет у не передбачений законодавством спосіб, чим явно виходять за межі наданих їм повноважень. Позиція учасників апеляційного перегляду. У судовому засіданні ОСОБА_1 та діючий в його інтересах адвокат Овчаренко А.М. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Прокурор Мануйленко І.М., участь якого в розгляді даної справи згідно ст. 250 КупАП України є обов`язковою, в судовому засіданні підтримав постанову суду першої інстанції та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Так, відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає: -за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до п.п. "в" п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного закону. Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасна подача декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність, тобто несвоєчасна подача декларації є порушенням Закону, тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати. Згідно до п. 9 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або цивільно-правову відповідальність. За положеннями ст. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 р., Розділ XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Встановити, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 01 червня. Суб`єкти декларування, які у період до 01 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим ч. 2 ст. 45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до ст. 52 цього Закону у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період». Апеляційним переглядом встановлено, що перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за позаплановими перевірками управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який відповідно підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088, перебуваючи за місцем роботи, яке розташоване за адресою: м.Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, 25, маючи відповідну технічну можливість, шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі щорічної декларації за минулий 2019 рік (до 01.06.2020 до 00 год. 00 хв.), 01.06.2020 о 14 год. 19 хв. 17 сек. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вважаю, що в матеріалах адміністративної справи наявні докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, вказаних в протоколі, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення №912 від 22.09.2020; - повідомленням ГУ ДПС у Дніпропетровській області про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 ; - витягом з наказу № 309-о від 05.09.2019 про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за позаплановими перевірками управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області та присвоєння 9 рангу державного службовця; - витягом з особової картки державного службовця; - скріншотом пошуку е-декларацій та повідомлень ОСОБА_1 ; - копією декларації ОСОБА_1 ; - рапортом оперуповноваженого УСР в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та іншими матеріалами у їх сукупності. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088. Обґрунтування апеляційної вимоги в даному випадку не свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 у будь-якому випадку мав діяти відповідно до вимог п.п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання корупції. Стосовно доводів апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення через відсутність умислу вважаю їх необгрунтованими з огляду на наступне. Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містить визначення правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Склад правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків. Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто може бути вчинений тільки з прямим чи не прямим умислом. Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшов спеціальну перевірку, подав відповідну декларацію та подає щорічні декларації, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю в частині подання щорічних декларацій. Крім того, згідно з попередження про вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» від 06.01.2017 ознайомлено з необхідністю та порядком заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 був ознайомлений з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі і щодо вимог про фінансовий контроль і, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, не міг не розуміти, що стосовно нього застосовуються вимоги щодо фінансового контролю. Більш того, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що щорічну декларацію за 2019 рік він подав із запізненням у зв`язку з тим, що був заклопотаний роботою та забув. Тому дані пояснення не можуть бути прийняті до уваги в якості спростування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Доводи апелянта що органи Національної поліції не мають повноважень щодо перевірки своєчасності подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд не приймає до уваги, оскільки згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції. Крім цього, згідно вимог ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) 172-4 -172-9. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вказане свідчить, що співробітники Національної поліції України на підставі діючого чинного законодавства України, керуючись у своїй діяльності вимогами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 255, 251 КУпАП правомірно запитував та отримував інформацію, яка є доказами у справі стосовно ОСОБА_1 . На підставі отриманих доказів дійшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч. 1ст. 172-6 КУпАП та склав відповідний протокол. Таким чином, висновки ОСОБА_1 щодо перевищення співробітниками Національної поліції України своїх повноважень в частині складеного протоколу носять хибний характер, які не базуються на нормах діючого законодавства. Стосовно доводів сторони захисту про існування окремої підстави для закриття провадження у справі з огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 року було визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення рішення норми Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Рішенням Конституційного Суду України (далі КСУ) №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700VII (далі Закон №1700) зі змінами, окрім іншого: пункти 6,8 частини першої статті 11, пункти 1,2,6- 10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ зі змінами. Слід зазначити, що Закон України «Про запобігання корупції» відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Отже, вказаний закон не є законом, яким визначаються діяння, які є адміністративними правопорушення. В силу вимог п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, таким законом є положення статті 172-6 КУпАП, які неконституційними не визнавались, а відтак, визнання неконституційними вказаних вище норм Закону України «Про запобігання корупції» не є обставиною для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, чи закриття провадження у справі з реабілітуючих підстав. На думку апеляційного суду підстав застосування у вказаних правовідносинах Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року не має, оскільки вказаним рішенням не вирішувались питання, що стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згаданим рішенням норму ч.1 ст. 172-6 КУпАП неконституційною не визнано. Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суддя місцевого суду перевіривши усі обставини та дослідивши матеріали справи вірно встановив той факт, що ОСОБА_1 було подано щорічну декларацію за 2019 рік поза межами строку, встановленого законом для її подання та про відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації, а відтак, про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із чим погоджується апеляційний суд. Порушення норм процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції виявлено не було. Підстави для застосування ст.22 КУпАП не встановлені. Підсумовуючи викладене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, її дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а відтак, постанова судді першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко