Постанова 4804 № 221/5963/20

22-ц/804/2082/21 221/5963/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „18 серпня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 221/5963/20 Номер провадження 22-ц/804/2082/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А. за участю секретаря: Грішко С.В. учасники справи : заявник ОСОБА_1 боржник ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 11 травня 2021 року головуючого судді Мохова Є.І. зі складанням повного тексту судового рішення 11 травня 2021 року по цивільній справі про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій просив стягнути щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Судовим наказом Волноваського районного суду Донецької області від 24 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, а саме з 11 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущене негайне виконання наказу у межах сплати платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 210,20 грн до спеціального фонду Державного бюджету України. У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просила задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати судовий наказ від 24 вересня 2020 року № 221/5963/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити заявнику у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 11 травня 2021 року, з урахуванням виправлення описки від 14 травня 2021 року, заяву боржника ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність судового рішення обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зазначає, що звернулася до суду не в порядку передбаченому ч. 1 ст.170 ЦПК України, а відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тому є некоректним застосування строків визначених в ч. 1 ст. 170 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до ч. 1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Частина 8 ст. 170 ЦПК України передбачає, що у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу 5 Цивільного процесуального кодексу України (ст.ст. 423-429 ЦПК України). Стаття 423 ЦПК України передбачає, що рішення, постанова або ухвала суду, у тому числі судовий наказ, який відповідно до ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; Відповідно до ч. 1 ст. 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції подається до суду, який ухвалив судове рішення. Вимоги до форми і змісту заяв про перегляд рішень суду за нововиявленими обставинами містяться у ст. 426 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2020 року Волноваським районним судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, а саме з 11 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущене негайне виконання наказу у межах сплати платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 210,20 грн о спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.18). 19 квітня 2021 року, відповідно до конверта потового відправлення, ОСОБА_2 , керуючись ст.ст. 161-170, 423-426 ЦПК України, звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та в заяві зазначала, що про видачу судового наказу їй стало відомо 04 березня 2021 року (а.с.28-29). Повертаючи заяву боржника ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, згідно з вимогами ч. 6 ст. 170 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що боржником до суду не надано клопотання про поновлення пропущеного строку на перегляд заяви про скасування судового наказу, як це передбачено п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитися, адже, суд в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на ч. 6 ст. 170 ЦПК України, яка в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки ця норма стосується виключно заяв про скасування судового наказу. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин та відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала від 11 травня 2021 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 454 грн ,сплаченого ОСОБА_2 (а.с.58»а»,71), відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 11 травня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 18 серпня 2021 року . Судді: