Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1155/23

Дата документу 04.07.2023 Справа № 336/1155/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1155/23 Головуючий у 1 інстанції Зароютін П.В. Провадження № 22-ц/807/1286/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2013 року і до повноліття дитини. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.09.2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на дату складання тексту цієї позовної заяви у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ОСОБА_3 зі сплати аліментів. Позивач за цим позовом обґрунтовує свої позовні вимог тим, що на момент складання позовної заяви в нього погіршився стан здоров`я, що в свою чергу призводить до необхідності понесення додаткових витрат на лікування, профілактичні заходи, щодо підтримання власного здоров`я в належному стані. Зазначені обставини призводять до необхідності формування позовних вимог про зменшення розміру стягуваних щомісячно сум із позивача на користь відповідача. Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі Виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі № 336/2675/13-ц, від 22 квітня 2013 року, який виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2013 року, на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і досягнення донькою 18-річного віку. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі Виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі № 336/1692/20, від 09 вересня 2020 року на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і досягнення донькою 18-річного віку, що в сукупності становитиме 1/3 заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку». Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Положеннями статті 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Вказана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Зі змісту положень статей 181, 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Згідно висновку Верховного Суду України. Зробленого в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1\4 частини заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 квітня 2013 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили та виконавчий лист перебуває на виконанні Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внаслідок чого відкрито виконавче провадження №61541028. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.09.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили та виконавчий лист перебуває на виконанні Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внаслідок чого відкрито виконавче провадження №63349374. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився стан здоров`я. З наданих до позовної заяви доказів вбачається, що у період з 27 травня 2014 року по 10 червня 2014 року позивач перебував в урологічному відділенні Запорізького обласного клінічного онкологічного диспансеру, де було проведено операційне втручання, яке полягало у резекції лівої нирки. Про зазначену обставину свідчить відповідний виписний епікриз. Згідно протоколу ультразвукового дослідження нирок від 03 лютого 2023 року, яке проведене в ТОВ «Клініка Мотор Січ», встановлено, що у ОСОБА_1 в правій нирці з`явилася субкапсулярна кіста розміром 0,9 см, а в лівій - в області воріт та в н/3 паренхіматозні кісти 2,7 см та 1,0 см. Встановлена наявність у позивача мікронефролітіаза. Наданими позивачем протоколами проведення ультразвукових обстежень також підтверджується той факт, що ліва нирка позивача має кісту. У відповідності до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 9732 відділення ортопедії, артрології та спортивної травми, встановлено, що у позивача було пошкоджено сухожилля довгої голівки біцепсу з правої сторони. 27 травня 2016 року було проведено оперативне втручання, яке полягало у тенодезі сухожилля довгої головки біцепса з правої сторони. Положеннями статті 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов вірного висновку про недоведення самим позивачем факту саме зміни його майнового стану через погіршення стану його здоров`я, що входило до предмету доказування для позивача. Позивачем не доведено факту того, яким чином зміна (погіршення) стану його здоров`я унеможливлює виконання ним майнових зобов`язань із періодичної сплати аліментів на дітей у встановлених судовими рішеннями розмірах. А оскільки позовні вимоги мають матеріальний характер - зменшення розміру аліментів -, то й зміна майнового стану позивача мала б бути ним доведена, чого не відбулося. В апеляційній скарзі та позовній заяві позивач зазначає, що факт погіршення стану його здоров`я призводить до погіршення його фінансового становища. Проте, належними та допустимими доказами таку зміну свого матеріального стану не підтверджує, як і не надає доказів того, що погіршення його фінансового становищам пов`язане із виконання ним майнових зобов`язань із періодичної сплати аліментів на дітей у встановлених судовими рішеннями розмірах. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що погіршення стану його здоров`я є самостійною підставою для зміни розмірів стягуваних з нього сум в якості аліментів, що є хибним. У постанові від 26.10.2022 року у справі № 759/22898/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою іі зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 С К України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.» З урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, враховуючи положення ч.4 ст.263 ЦП К України, слід зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно застосував положення ст.192 СК України виключно у взаємозв`язку із положеннями ст.182 СК України. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів тих обставин, на які сам позивач посилається у своєму позові, зокрема позивач не надав доказів неможливості виконання позивачем судових рішень про стягнення з нього аліментів у встановлених розмірах, в тому числі зміни (погіршення) його майнового стану, куди також входить названа позивачем «необхідність понесення додаткових витрат на лікування, профілактичні заходи, щодо підтримання власного здоров`я позивача в належному стані», та не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням стану здоров`я позивача і неможливістю виконання позивачем судових рішень про стягнення з нього аліментів у встановлених розмірах. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення вимог статей 12, 13, 76-79, 81 ЦПК України позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України, не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров`я, через що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Матеріали справи не містять жодного доказу з приводу зміни майнового стану позивача. Самі по собі факти того, що було проведено оперативне втручання, яке полягало у тенодезі сухожилля довгої головки біцепса з правої сторони позивача, що у нирках останнього виявлені кісти, що відбулася резекція лівої нирки, не підтверджують та не спростовують зміну майнового стану позивача. Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів зміни обставин, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Скаржником не надано доказів зміни його матеріального чи сімейного стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 липня 2023 року. Головуючий Судді: