LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Окрема думка КЦС ВС759/24061/19

від 28.07.2021 · Цивільна

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21) за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «СК «НОВА»), про стягнення майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року. У грудні 2019 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про стягнення майнової шкоди. Позов мотивований тим, що 28 жовтня 2016 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 90317а6кпа, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 . 08 січня 2017 року об 11:30 год в місті Києві на перехресті проспектів Степана Бандери та Оболонського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , та автомобіля «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Останній на місці ДТП надав поліс № АЕ/8230605 ОСЦПВВНТЗ, проте, як стало відомо позивачу, даний поліс був недійсний. Позивачем як страховиком відповідно до взятих за договором страхування зобов`язань на підставі страхового акту № АХА2187345 від 23 січня 2017 року здійснено страхову виплату у розмірі 44 896, 27 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 300867 від 24 січня 2017 року. На адресу відповідача було направлено лист-претензію від 26 травня 2017 року № 2331 АХА/АГ щодо відшкодування збитків, проте жодних дій з боку відповідача вчинено не було. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого сталася ДТП, відповідно до ЦБД МТСБУ не була застрахована, позивач, посилаючись на положення статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду в розмірі 44 896,27 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року позов ПрАТ «СК «АРКС» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 44 896, 27 грн та судові витрати в розмірі 1 921 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звертаючись до суду з позовом та на підтвердження вимог щодо обов`язку винної особи відшкодувати спричинену під час ДТП шкоду позивач надав виписку (довідку) МТСБУ, відповідно до якої поліс № АЕ/8230605 ОСЦПВВНТЗ є недійсним. Згідно наданої представником позивача роздруківки перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ від 04 грудня 2018 року - поліс № АЕ8230605 не знайдено, а бланк, що облікований, страховиком не використано. Посилання відповідача про те, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «НОВА», не знайшли свого підтвердження, оскільки ним надана лише ксерокопія страхового полісу, яка належним чином не посвідчена, тому з нього як з відповідальної за збитки особи, підлягає стягненню на користь позивача сплачена ним як страхове відшкодування шкода у розмірі 44 896,27 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що твердження відповідача про те, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Нова», не знайшли свого підтвердження. На підтвердження виконання робіт, необхідних для ремонту пошкодженого під час ДТП транспортного засобу позивачем надані акт огляду транспортного засобу та ремонтна калькуляція від 20 січня 2017 року, згідно якої вартість ремонту автомобіля становить 44 896, 27 грн. Відповідач жодного доказу на спростування даної суми не надав, з клопотанням про призначення експертизи для спростування суми ремонту автомобіля ОСОБА_2 до суду не звертався. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 998 ЦК України договір страхування визнається судом недійсним, якщо, зокрема, його укладено після настання страхового випадку. Аналогічне положення містить стаття 29 Закону України «Про страхування». Договір страхування АЕ/8230605 укладений задовго до ДТП (за 10 місяців до пригоди). Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом № АЕ/8230605, оспорюваний договір підписаний. Відсутність внесення даних про укладений договір до централізованої бази МТСБУ свідчить про порушення ПрАТ «СК «НОВА» вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Однак страхувальник не несе відповідальність за порушення страховика та має розраховувати на дію договору в разі внесення ним страхового платежу та отримання письмового полісу з всіма необхідними реквізитами. Таким чином, відсутність внесення полісу страховиком до централізованої бази даних МТСБУ жодним чином не впливає на чинність фактично укладеного договору страхування та вказаний Договір був чинним на момент ДТП, а тому позивач звернувся до неналежного відповідача, а суди не взяли до уваги наявність діючого полісу. При встановлені факту страхування відповідальності слід врахувати наступні факти: копія полісу долучена до матеріалів справи як позивачем, так і відповідачем; факт наявності полісу у відповідача під час ДТП в матеріальній формі (паперовій) не оскаржується сторонами та визнається; ДТП зафіксовано шляхом укладення Європротоколу, укладення якого передбачає участь лише забезпечених транспортних засобів; відсутність внесення даних Полісу до бази МТСБУ не впливає на його валідність та не є підставою визнання Полісу неукладеним; твердження про встановлення факту недійсності Договору страхування на підставі запису в базі МТСБУ неправомірне, оскільки з моменту видачі Полісу та сплати страхового платежу договір АЕ/8230605 вважається чинним та діючим. Постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПрАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «СК «НОВА» про стягнення шкоди відмовлено. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що договір страхування може бути нікчемним або оспорюваним. Нікчемність договору страхування має місце, зокрема, у разі: недодержання письмової форми договору страхування; неповідомлення страхувальником страховика про те, що об`єкт уже застрахований. Законодавець не пов`язує нікчемність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто, невиконання страховиком свого обов`язку щодо подання інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність. Суди не врахували, що сторони в заявах по суті справи визнавали укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом № АЕ/8230605 (зокрема: позивач визнавав цю обставину в позові; позивач на підставі спільного повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про дорожньо-транспортну пригоду 08 січня 2017 року здійснив страхову виплату у розмірі 44 896,27 грн). Суди не звернули увагу, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Законодавець не пов`язує нікчемність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто, невиконання страховиком свого обов`язку щодо подання інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність. В оскаржених судових рішеннях суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). ПрАТ «СК «АРКС» має право звернутися з позовом до ПрАТ «СК «НОВА» (страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність). Тому оскаржені судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. З такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи, що касаційне провадження було відкрито з підстав підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідно до частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Колегія суддів вважала, що сторони в заявах по суті справи визнавали укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому ця обставина не підлягає доказуванню, однак при цьому не було взято до уваги, що суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована. Крім того, позивач не визнав у позовній заяві факт укладення відповідачем договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а навпаки звернувся з позовом саме до ОСОБА_1 , оскільки його цивільно-правова відповідальність не була застрахована. Спільне повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про ДТП 08 січня 2017 року не може свідчити про укладення відповідачем договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а лише доводить факт настання ДТП та стало підставою для виплати страхового відшкодування позивачем. Окрім того, спільне повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про ДТП також не є заявою по суті справи відповідно до частини другої статті 174 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно частини 3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час настання ДТП) при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Належним доказом укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності може бути лише оригінал страхового полісу. Визнання сторонами обставини укладення такого договору за відсутності його оригіналу відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України не може вважатися допустимим доказом його укладення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України). Вважаю, що суди першої і апеляційної інстанцій у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу страхового полісу за умови відсутності інформації про його укладення в Централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України дійшли правильних висновків, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була. Також колегія суддів вважала, що суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що договір страхування цивільної відповідальності є недійсним, так як відсутня інформація про його укладення у Центральній базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, і дійшла висновку, що невиконання страховиком свого обов`язку щодо подання інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність. Однак суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з недоведеності відповідачем тієї обставини, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «НОВА», оскільки він не надав суду оригінал страхового полісу, інформація про його укладення в Центральній базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відсутня. Крім того, не погоджуюсь з висновком колегії суддів про те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, оскільки суди вважали, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, а тому підстав для застосування цього висновку Великої Палати Верховного Суду не було. За таких обставин вважаю, що не можна вирішувати питання про дійсність страхового полісу, наявність якого відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно було відмовити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року необхідно залишити без змін. Суддя М. Ю. Тітов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»