Ухвала КАС ВС № 200/9363/20-а

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 16 серпня 2021 року м. Київ справа № 200/9363/20-а адміністративне провадження № К/9901/29635/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом № 4 від 13 березня 202 року, яким позивачу відмовлено в зарахуванні до вислуги років на пільгових умовах періоду служби з 09 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року та зобов`язання здійснити обчислення вислуги років на пільгових умовах за період з 09 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, в який позивач приймав участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей на підставі особової справи із врахуванням періодів тимчасової відсутності у періоди, що оголошені наказами (по стройовій частині зонального відділу Військової служби правопорядку). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом № 4 від 13 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до вислуги років на пільгових умовах періоду служби з 09 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року. Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, розглянути повторно питання про включення до вислуги років на пенсію у пільговому обчисленні періоду військової служби ОСОБА_1 з 09 березня 2016 року по 29 квітня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржником подано заяву про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Касаційна скарга подана до Верховного Суду 09 серпня 2021 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, тобто в межах строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження. Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом № 4 від 13 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до вислуги років на пільгових умовах періоду служби з 09 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави скаржник мотивує відсутністю висновку Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, також зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд, надаючи оцінку зазначеним в касаційній скарзі підставам касаційного оскарження, дійшов висновку, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання відсутності норми права у подібних правовідносинах, не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин). Суд вважає за доцільне зазначити, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання скаржника на те, що справа становить виняткове значення та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд оцінює критично, оскільки розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження, а обґрунтування вказаних підстав є доцільним у випадку, якщо касаційна скарга подається на судове рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Оскільки касаційна скарга повертається скаржнику, відповідно заява про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не підлягає розгляду. Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Н.В. Коваленко