Постанова 4811 № 461/4765/20

Справа № 461/4765/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/3687/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представників позивачів ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року в складі судді Волоско І.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про спонукання до вчинення дій та відшкодування шкоди,- встановив: У червні 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про спонукання до вчинення дій та відшкодування шкоди, який уточнивши заявою від 18.08.2020, просили зобов`язати відповідачів виконати роботи із заміни внутрішньої каналізаційної мережі, унітазу та демонтувати самовільно встановлену ванну в квартирі АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів на користь позивачів заподіяну матеріальну шкоду в сумі 4 539,10 грн та 10 000,00 грн заподіяної моральної шкоди, а також судові витрати. Вимоги обгрнутовували тим, що позивачам належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 . Будинок АДРЕСА_3 , яка перебуває на обслуговуванні Львівського комунального підприємства «Старий Львів». Починаючи з грудня 2018 року квартиру позивачів постійно затоплюють мешканці квартири АДРЕСА_4 зазначеного будинку. Факти затоплення доводяться актом ЛКП «Старий Львів» від 04.12.2018, актом ЛКП «Старий Львів» від 13.11.2019, листом Галицької районної адміністрації від 06.12.2019 № 31-6489, листом Галицької районної адміністрації від 26.12.2019 № 31-6859, актом від 16.01.2020, листом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 21.01.2020 №2501-вих-3449, листом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 16.03.2020 № 2501-вих-21726, листом Галицької районної адміністрації від 01.04.2020 № ЗІ-вих-26801, листом Галицької районної адміністрації від 21.05.2020 №31-вих-37856, актом ЛКП «Старий Львів» від 14.05.2020. Зазначені листи та акти свідчать про те, що причиною залиття є неналежний стан внутрішньо квартирної каналізаційної мережі та сантехнічних приладів (унітаз), які потребують заміни, а також самовільно встановленої ванни в квартирі АДРЕСА_1 . Звертають увагу на те, що судовим експертом Мельником О.П. 20.05.2019 складено Висновок експерта № 9-20 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_8 , згідно якого за результатами візуального огляду квартири АДРЕСА_2 виявлено сліди залиття на стелі та стінах вбиральні та кухні. За висновком експерта, вартість відновлювального ремонту у квартирі АДРЕСА_2 становить 4 539,10 грн, вартість проведення експертизи складає 3050,0 грн. Також зазначає, що відповідачами досі не усунуто причини залиття квартири позивачів, стеля у кухні та санвузлі у квартирі позивачів надалі мокра, площа залиття збільшується. В листі Галицької районної адміністрації від 01.04.2020 зазначається, що власники квартири АДРЕСА_1 категорично відмовляються провести заміну пошкодженого унітазу. Просили позов задовольнити. Оскаржуваним заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 5239,10 грн та моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 681,60 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції та комісію банку в сумі 300,00 грн та витрати за проведення експертизи в сумі 3 050,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважають, що суд не взяв до уваги обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В апеляційні скарзі покликається на те, що суд встановив, що каналізаційна мережа та сантехнічні прилади квартири АДРЕСА_5 потребують заміни, а причиною залиття квартири АДРЕСА_6 у цьому ж будинку є негерметичність каналізаційної мережі (протікання) у квартирі АДРЕСА_4 , розташованій поверхом вище. В свою чергу, оскільки відповідальність за сантехнічні прилади та квартирні мережі несуть власники і наймачі квартир, а квартира АДРЕСА_4 , як і квартира АДРЕСА_7 є приватизовані, питання стосовно затоплення квартири рекомендовано вирішувати у судовому порядку. Враховуючи наведене, не погоджується висновком суду про відсутність доказів про те, що у квартирі відповідачів пошкоджена внутрішня каналізаційна мережа. Зокрема, з відповіді Львівської міської ради від 21.01.2020 вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_6 на стелях та стінах спостерігаються сліди замокання, з часу попереднього обстеження площа замокання збільшилася. Відтак, якщо відповідачі не усунуть порушення шляхом заміни внутрішньої каналізаційної мережі в квартирі, можливе подальше затоплення квартири АДРЕСА_6 , що призведе до тріщин всієї стелі та стін, на яких є прояви замокання, з відшаруванням оздоблювального шару та приведе її у повністю нежитловий стан. Таким чином, вина відповідачів встановлена судом, однак без усунення порушень відповідачами, щодо заміни каналізаційної мережі та сантехнічного приладу, відтак описана та встановлена судом шкода буде постійно зростати. Враховуючи встановлені обставини з приводу необхідності проведення заміни внутрішньо каналізаційної мережі та унітазу в квартирі АДРЕСА_4 , висновок суду про недоведеність відповідної вимоги є порушенням вимог ЦПК України. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання до вчиненні дій та ухвалити у цій частині нове рішення, яким зобов`язати відповідачів виконати роботи із заміни внутрішньої каналізаційної мережі, унітазу та демонтувати самовільно встановлену ванну в квартирі АДРЕСА_1 . Витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідачів. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам скарги. Інші учасники справи, в тому числі відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту залиття належної позивачам квартири з вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому завдана внаслідок такого залиття шкода підлягає стягненню з відповідачів, як із винних осіб, тому стягнув з відповідачів на користь позивачів матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 4 539,10 грн. При цьому, суд керувався тим, що з обставин справи слідує, що ймовірною причиною затопленням квартири АДРЕСА_6 , є пошкодження каналізаційної внутрішньо-квартирної розводки квартири АДРЕСА_4 , що також встановлено висновком судового експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, з якого слідує, що причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є негерметичність каналізаційної мережі (протікання) у квартирі АДРЕСА_1 розташованій поверхом вище. Оскільки факт залиття квартири був встановлений у судовому засіданні й підтвердився матеріалами справи, тому позивачам насправді було заподіяно й моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях через пошкодження майна, що перебуває у їх власності, небажання відповідачів у добровільному порядку компенсувати матеріальні втрати тощо, тому зважаючи на положення приведеної вище норми та співвідношуючи їх із встановленими фактами, враховуючи ступінь моральних страждань позивачів, суд прийшов висновку, що компенсація заподіяної моральної шкоди підлягає стягненню у сумі 4 000,00 грн., задовольнивши частково позовні вимоги у цій частині. Разом з цим, оскільки позивачі у справі не надали доказів, що у квартирі відповідачів пошкоджена внутрішня каналізаційна мережа та унітаз, суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідачів виконати роботи із заміни внутрішньої каналізаційної мережі та унітазу в квартирі АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише відповідачами і тільки в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання до вчиненні дій, колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності та ст. 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 19 січня 2012 року (а.с. 9). Спільна сумісна власність позивачів підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 8). Будинок АДРЕСА_3 перебуває на обслуговуванні Львівського комунального підприємства «Старий Львів». З матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу квартира АДРЕСА_2 , яка знаходиться під квартирою АДРЕСА_4 , що розміщена поверхом вище, неодноразово була залитою, з приводу чого власники такої квартири неодноразово зверталися до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ЛКП «Старий Львів». Так, згідно акту ЛКП «Старий Львів» від 04.12.2018, при обстежені квартири АДРЕСА_2 виявлено на кухні квартири сліди залиття на стелі та стіні. Причину залиття виявити не можливо через те, що мешканці, які проживають вище поверхом у квартирі АДРЕСА_4 , категорично відмовились надати доступ до своєї квартири (а.с. 11). Відповідно до акту ЛКП «Старий Львів» від 13.11.2019, при обстежені квартири АДРЕСА_2 виявлено на стелі і на стіні в приміщенні кухні сліди замокання. Крім цього встановлено, що вийшла з ладу внутрішньо квартирна каналізаційна мережа (а.с. 12). На звернення ОСОБА_9 листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.12.2019 останній повідомлено, що каналізаційний стояк будинку АДРЕСА_3 , який проходить через квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , знаходиться в задовільному технічному стані. При комісійному обстеженні квартири АДРЕСА_1 працівниками ЛКП «Старий Львів» встановлено, що каналізаційна мережа зазначеної квартири та сантехнічні прилади (унітаз) потребують заміни, однак співвласники квартири категорично відмовляються провести заміну унітазу. За квартирні мережі та сантехнічні прилади несуть відповідальність власники і наймачі квартири, рекомендовано зробити кошторис про нанесені збитки та звернутися до суду про відшкодування таких (а.с. 13). Схожий за змістом лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради датований 26.12.2019 (а.с. 14). Відповідно до акту комісійного обстеження квартири АДРЕСА_2 від 16.01.2020, при обстежені квартири АДРЕСА_6 на стелі і на стіні в приміщенні кухні спостерігаються сліди затоплення. З часу попереднього обстеження (13.11.2019) площа затоплення збільшилася. Ймовірною причиною затоплення кухні квартири АДРЕСА_6 є підключення унітазу в квартирі АДРЕСА_4 до каналізаційного стояка (а.с. 15). Згідно відповіді директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 16.03.2020, за інформацією Галицької районної адміністрації, при комісійному обстеженні працівниками ЛКП «Старий Львів» квартири АДРЕСА_1 встановлено, що каналізаційна мережа зазначеної квартири та сантехнічні прилади (унітаз) потребують заміни, про що усно повідомлялося власнику квартири. Рекомендовано у судовому порядку вирішувати спірні правовідносини (а.с.17). Аналогічні обставини з`ясовані і при виїзному обстеженні, за участю ОСОБА_1 , представників департаменту ЛМР, Галицької районної адміністрації та комунального підприємства (а.с. 16). Згідно із відповіддю голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Зозулі А. від 01.04.2020, каналізаційний стояк будинку АДРЕСА_3 , який проходить через квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 знаходиться в задовільному технічному стані. При комісійному обстеженні квартири АДРЕСА_1 працівниками ЛКП «Старий Львів» встановлено, що каналізаційна мережа зазначеної квартири та сантехнічні прилади (унітаз) потребують заміни. Співвласники квартири категорично відмовляються провести заміну унітазу. За квартирні мережі та сантехнічні прилади несуть відповідальність власники і наймачі квартири (а.с.18). Відповідно до акту ЛКП «Старий Львів» від 14.05.2020, при обстежені квартири АДРЕСА_2 було встановлено, що в приміщенні кухні виявлено мокра пляма, в приміщенні санвузла виявлена пляма, яка станом на 14.05.2020 підсохла. Ймовірним затопленням квартири АДРЕСА_6 , комісія вважає пошкодження каналізаційної внутрішньо-квартирної розводки квартири АДРЕСА_4 (а.с. 20). В свою чергу, згідно висновку експерта № 9-20 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_8 від 20.05.2019, у квартирі АДРЕСА_2 наявні сліди залиття та пошкодження оздоблення квартири в приміщеннях: вбиральні літ. 4-2 залиття у вигляді темно бурих плям на стелі та стінах, набухання шпаклювального шару та фарбового покриття на стелі та стінах. Напрямок поширення плям зверху в низ; кухні - літ. 4-3 сліди залиття на стелі та стінах у вигляді темно бурих плям, наявне набухання та відлущування шпаклювального шару та фарбового покриття на стелі та стінах. Причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є негерметичність каналізаційної мережі (протікання) у квартирі АДРЕСА_1 розташованій поверхом вище. Вартість відновлювального ремонту (розмір завданої матеріальної шкоди) у квартирі АДРЕСА_2 , проведення якого необхідне для усунення завданих залиттям пошкоджень, станом на час проведення дослідження становить 4539,1 грн. (а.с. 21-32). Звертаючись із позовними вимогами, позивачі свої доводи фактично зводять до того, що внаслідок пошкодження сантехнічного обладнання у квартирі відповідачів, відбулось залиття їхньої квартири, через що вони понесли матеріальні збитки, які, як і моральну шкоду, яка їм заподіяна внаслідок таких дій, просили відшкодувати, оскільки у добровільному порядку таку шкоду відповідачі не компенсували, а також зобов`язати останніх виконати роботи із заміни внутрішньої каналізаційної мережі, унітазу та демонтувати самовільно встановлену ванну в квартирі АДРЕСА_1 . Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 151, 177, 179 ЖК УРСР та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами). Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян. Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення. Зазначене у повній мірі узгоджується із позицією Галицької адміністрації Львівської міської ради та ЛКП «Старий Львів» стосовно того, що за квартирні мережі та сантехнічні прилади несуть відповідальність власники і наймачі квартири. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Жодних доказів з приводу незгоди з розміром збитків відповідачі не подали та не висловлювали, а судом такої не встановлено, клопотання про призначення відповідної судової експертизи учасники справи не подавали, при цьому підстави для обов`язкового призначення експертизи судом, відсутні (ст. 105 ЦПК України). Таким чином, факт залиття квартири позивачів, на переконання колегії суддів, об`єктивно встановлений судом, підтверджується матеріалами справи та висновком будівельно-технічного дослідження, тому в силу ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц (провадження № 61-29055св18). За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивачів, причину та розмір завданої шкоди їх майну, врахувавши, що відповідачі не довели відсутність своєї вини у завданні шкоди, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно у розмірі 4539, 10 грн., який визначений дослідженням. Таким чином, правильно встановивши факт заподіяння шкоди позивачам, вину у цьому відповідачів, яка полягає в експлуатації внутрішньо квартирної каналізаційної мережі, яка вийшла з ладу, щопідтверджується матеріалами справи, а саме складеними актами, листами, експертним дослідження, суд першої інстанції зробив взаємовиключний висновок, оскільки зазначив, що позивачі не довели, що у квартирі відповідачів пошкоджена внутрішня каналізаційна мережа. Враховуючи наведе, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про зобов`язання відповідачів вчинити дії, на переконання колегії суддів, не може залишатися в законній силі та підлягає скасуванню враховуючи таке. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із ст. ст. 279, 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення (ч.2 ст. 386 ЦК України). До найпоширеніших способів захисту права власності належать віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно. Так, негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Такий спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном. Як зазначалося вище, причиною залиття квартири позивачів є негерметичність каналізаційної мережі (протікання) у квартирі АДРЕСА_1 , що розташована поверхом вище квартири позивачів. Крім цього, листами та актами встановлено, що каналізаційна мережа квартири АДРЕСА_1 та сантехнічні прилади (унітаз) потребують заміни. Таким чином, оскільки завдана позивачам шкода пов`язана із негерметичністю каналізаційної мережі (протікання) у квартирі АДРЕСА_4 та необхідністю заміни такої, що як недоліки відноситься до внутрішньоквартирної системи водопостачання, а не внутрішньобудинкової, що виключає відповідальність виконавця послуг (балансоутримувача), колегія суддів приходить переконання про те, що вимога про зобов`язання відповідачів виконати роботи із заміни внутрішньо каналізаційної мережі, унітазу та демонтувати самовільно встановлену ванну в квартирі АДРЕСА_1 підлягає до задоволення, як така що підтверджена належними у справі доказами. Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови і задоволенні вимоги позивачів про зобов`язання відповідачів вчинити дії необхідно скасувати з одночасним ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення відповідної вимоги. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №306/2659/16-ц зазначено, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Так, зобов`язання відповідачів лише відшкодувати шкоду не є ефективним способом захисту прав позивачів, оскільки сам по собі не виключає можливості завдання аналогічної шкоди в подальшому, яка з врахуванням обставин справи могла лише зростати та не виключає подальше звернення позивачів до суду за захистом цих же порушених прав. Ефективним способом захисту прав позивача за встановлених судом обставин є зобов`язання вчинити відповідні дії для усунення порушень відповідного права, оскільки відповідно до ч. 2, 3 статті 63 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про спонукання до вчинення дій скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким таку вимогу задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконати роботи із заміни внутрішньої каналізаційної мережі, унітазу та демонтувати самовільно встановлену ванну у квартирі АДРЕСА_1 . Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмір 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривень 20 копійок за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 11 серпня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк