Постанова Київський апеляційний суд № 755/9898/22

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 755/9898/22 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10056/2023 Головуючий у суді першої інстанції Н.О. Яровенко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 13 жовтня 2023 року місто Київ Номер справи 755/9898/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_6 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , поданої представником ОСОБА_8 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Яровенко Н.О., в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, у с т а н о в и в : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у якому просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок залиття на користь ОСОБА_1 в розмірі 13085,25 грн., на користь ОСОБА_2 в розмірі 39255,75 коп., а також судові витрати. Свої вимоги позивачі обґрунтовували наступним. 27.10.2021 в квартирі АДРЕСА_1 відбулося залиття. За фактом залиття було складено акт від 27.10.2021 про те, що сталося залиття. Комісією встановлено, що залиття квартирі АДРЕСА_2 сталося в результаті того, що в квартирі АДРЕСА_3 лопнув гнучкий шланг підводки холодного водопостачання на кухні. Внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власникам квартири АДРЕСА_1 було завдано матеріальних збитків в розмірі 52341,00 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2023 залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , як співвласників квартири, з якої відбулось залиття квартири позивачів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 13085,25 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 39255,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку в сумі 1300 грн. з кожного, витрати по сплаті судового збору в розмірі 248 грн. з кожного, а всього 1548 грн. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 248 грн. з кожного. Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказують, що не були повідомлені належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції. За зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання апелянтів жодної повістки про виклик у судове засідання не надходило, що свідчить про прийняття судом рішення за відсутності належного повідомлення відповідачів. Окрім того апелянти звертають увагу апеляційного суду на ту обставину, що акт обстеження від 27.10.2021, не можна вважати належним та допустимим доказом неправомірних дій відповідачів, оскільки він не відповідає встановленому додатком 4 до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій та є єдиним документом на якому ґрунтується оскаржуване рішення суду. В акті не зазначено часу його складання, лише визначено «на момент приходу комісії», дати фактичного залиття, лише міститься інформація, що залиття відбулося о 5 годині ранку, не міститься обсягів необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовної вартості шкоди. Апелянти зауважують, що в акті зазначено лише про вологість стелі, стін, мокрі шпалери, вологість лінолеуму, однак жодного запису про обсяг ремонтних та відновлювальних робіт в акті не міститься. Отже, висновок про причини залиття на думку апелянтів комісія зробила «зі слів заявника», а від так відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою. Вина відповідачів не доведена, а отже висновок місцевого суду про доведення позивачем всіх складових правопорушення є передчасним та таким, що ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Апелянти зауважують, що позивачами в обґрунтування розміру заподіяння шкоди до матеріалів справи було додано звіт про оцінку матеріального збитку (шкоди) від 29.11.2021, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого квартирі складає 52 341 грн. Однак, висновок суду про те, що позивачами належним чином доведено розмір завданих збитків та визнання звіту про оцінку матеріального збитку (шкоди) від 29.11.2021 є хибним. На думку апелянтів, під час розрахунку були допущені порушення і до локального кошторису включені роботи, що суперечать результатам обстеження пошкодженого приміщення, а також наведено перелік робіт, що не відповідає переліку пошкоджень, а отже такі докази не є належними та допустимими в розумінні закону. Висновок оцінювача у звіті про необхідність заміни дверей, покриття підлоги є передчасними, так як комісією не зафіксовано чи були на момент залиття справними. Звіт містить посилання на пошкодження, встановлені за «фото надані Замовником», але не містить встановлення зазначених збитків саме оцінювачем на дату обстеження, враховуючи ту обставину, що оцінка проводилася через місяць після можливого залиття. Вбачається, що звітом визначено необхідність проведення ремонту в квартирі, а не встановлено реального розміру збитків. Апелянти також заявляють клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника ОСОБА_10 подано відзив на апеляційну скаргу. Позивачі вказали, що заперечують проти усіх наведених доводів апеляційної скарги. Вважають, що на підтвердження обставин залиття квартири в результаті несправного сантехнічного обладнання в квартирі АДРЕСА_3 співвласниками якої є відповідачі, надано достатньо допустимих доказів, а апелянтами в свою чергу не доведена обставина, що затоплення відбулося не з їх вини і не підтверджено жодними доказами. ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 через представника ОСОБА_8 подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу. У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В апеляційній скарзі апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо належного повідомлення про судовий розгляд справи, а тому вказане питання підлягає вирішенню першочергово. Згідно ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. В порядку визначеному ч.ч.2, 4,5,6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо додержання правил належного повідомлення учасників судового розгляду. Так, Велика Палата Верховного суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц та інших. Виходячи з вказаних норм процесуального законодавства, чинних на час вирішення справи судом першої інстанції, а також норм чинних на час розгляду справи апеляційним судом, та вже усталеної судової практики, розгляд справи має відбуватися в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд має повідомити учасників справи, зокрема, судовими повістками-повідомленнями, які можуть направлятись на адресу зареєстрованого місця проживання учасника справа - фізичної особи. Належним повідомленням вважається вручення такого повідомлення під розписку, а відсутність відомостей про вручення особі повідомлення про дату, час і місце судового засідання має наслідки у вигляді відкладення розгляду справи. Не перешкоджає розгляду справи лише неявка належним чином повідомленого учасника справи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (чи їх представника) про розгляд справи на 03 квітня 2023 року у матеріалах справи відсутні. Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено без додержанням норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , а також враховуючи вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які в силу ч.1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкової підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення. По суті справи апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, позивачу ОСОБА_1 належить частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності позивачу ОСОБА_2 належить частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтвом про право власності за заповітом. Квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 в рівних частках з 10.12.1997 року. 27.10.2021 мало місце залиття належної позивачам на праві власності квартири. Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди внаслідок залиття, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин сторін, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207. Так, ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є ; втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ). Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Так, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З аналізу наведеної статті ЦК України вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права. Так, Правилами від 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил ). Згідно з п.2.3.6 Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. В додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць ,рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття . Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії. Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Згідно акту від 27.10.2021 про наслідки залиття квартири АДРЕСА_1 вбачається, що акт складено комісією у складі: інженера другої категорії Н.І. Власюк, майстра з ремонту К.Ю. Величковської, слюсара-електрика А.П. Дмитук. А.П. (а.с.12). За результатами обстеження факту залиття квартири АДРЕСА_2 зазначеною комісією встановлено, що на момент приходу комісії над вхідними дверима в кв. АДРЕСА_2 зі стелі скапувала вода, а стіна була мокрою від вологи, в коридорі площею 13,2 на стелі пофарбованою білою водоемульсійною фарбою спостерігались мокрі розводи, стіни об лаштовані вініловими шпалерами були мокрі, з гіпсового картонного короба на стелі, в якому влаштовані два світильника, скапувала вода, в туалеті площею 2 кв.м., на стелі пофарбованою білою водоемульсійною фарбою спостерігались мокрі розводи, стіни об лаштовані кахельною плиткою місцями були вологі, у ванній площею 2,6 кв.м., на стелі пофарбованою білою водоемульсійною фарбою спостерігались мокрі плями, стіни об лаштовані кахельною плиткою місцями також були вологі, в кухні площею 8,2 кв.м., на стелі, повністю пофарбованою білою водоемульсійною фарбою, та на стінах до половини пофарбованих білою водоемульсійною фарбою спостерігались мокрі розводи, відкоси на вікні також пофарбовані були мокрі, три стіни об лаштовані до половини кахельною плиткою місцями були вологі, стіна суміжна з житловою кімнатою об лаштована вініловими шпалерами була мокра, в кладовій площею 1,1 м. кв. на стелі пофарбованою білою водоемульсійною фарбою спостерігались мокрі плями, стіни об лаштовані вініловими шпалерами були мокрими, в житловій кімнаті площею 17,4 кв.м.,на стелі пофарбованою білою водоемульсійною фарбою спостерігались великі мокрі розводи, стіни об лаштовані вініловими шпалерами були дуже вологі, над вікном об лаштованими гіпсово картонним коробом з вмонтованими стінками в кількості 5 штук вкапувала вода, дерев`яні двері та коробки в туалеті, ванній, кухні, житловій кімнаті на момент обстеження були вологі. В коридорі та житловій кімнаті підлога об лаштована паркетом на момент обстеження була вологою, в кухні підлога облаштована лінолеумом також була вологою. Також, встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_2 сталося в результаті того, що в кв. АДРЕСА_3 лопнув гнучкий шланг підводки холодного водопостачання на кухні. Таким чином, зміст вказаного акту висвітлює обставини залиття, причину залиття, а з причини залиття відслідковується і винність в ньому саме власників квартири АДРЕСА_4 , де стався розрив гнучкого шлангу підводки холодного водопостачання, на яких і має покладись обов`язок з відшкодування завданих внаслідок залиття збитків, якими позивачі визначили вартість відновлювального ремонту їх помешкання. Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, факт залиття квартири, власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з вини відповідачів, підтверджується актом залиття від 27 жовтня 2021 року, складеного комісією у складі: інженера другої категорії Н.І. Власюк, майстра з ремонту К.Ю. Величковської, слюсара-електрика А.П. Дмитук. А.П. (а.с.12) Презумпцію вини у залитті квартири, належної позивачам, відповідачі в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом не спростували, тому правильним є висновок суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 у залитті квартири АДРЕСА_1 . Доводи апелянтів, на думку колегії суддів, щодо тієї обставини, що акт обстеження від 27.10.2021, є неналежним та недопустимим доказом неправомірних дій відповідачів, не заслуговують на увагу, оскільки акт відповідає формі, встановленій Правилами від 25 серпня 2005 року № 927/11207, в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Тобто, наданий позивачами акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачами не спростовані. Акт від 27 жовтня 2021 року було складено в присутності належних спеціалістів (інженера, майстра з ремонту, слюсара - електрика), який був ними підписаний, які володіють спеціальними знаннями та мають відповідну кваліфікацію, тому такий акт відповідає вимогам законодавства. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про те, що їх квартира не оглядалася, вони акту не підписували, спростовується змістом такого акту, із якого вбачається, що саме в квартирі АДРЕСА_3 лопнув гнучкий шланг підводки холодного водопостачання, а не підписання акту відповідачами не впливає на його правильність, оскільки зворотного апелянтами не довела. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15, у якій зазначено, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи. Тому аргумент апеляційної скарги про те, що позивачі не довели, що затоплення належної їм квартири сталося саме з вини відповідачів і акт не підтверджує вину відповідачів, оскільки акт складений без їх участі, колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність того факту, що залиття належної позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 відбулося з вини відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 . Згідно звіту про оцінку розміру матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_1 , що виготовлена ТОВ «АЕЛЄКОН», вартість матеріального збитку завданого внаслідок залиття становить 52341 грн. Апелянти вказують, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості належного доказу на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди звіт про оцінку ТОВ «АЕЛЄКОН», оскільки під час розрахунку були допущені порушення і до локального кошторису включені роботи, що суперечать результатам обстеження пошкодженого приміщення, а також наведено перелік робіт, що не відповідає переліку пошкоджень. Разом з тим, вказані посилання відповідачів щодо неналежності звіту про оцінку матеріального збитку, колегія суддів відхиляє, адже останніми в апеляційній скарзі не було заявлено клопотання щодо проведення експертизи, тому вказані доводи скаржників не підлягають задоволенню, не дають підстав суду апеляційної інстанції задовольнити вимоги апеляційної скарги про відмову у задоволенні позову. Таким чином, відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивачів, не заявили та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачам майнової шкоди, хоча це є їхнім процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Причини залиття були встановлені на підставі акту про залиття, акт про залиття містить дані про подію, яка відбулася, наслідки такої події, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено. Відповідачі не спростували вказаної презумпції, тому на користь позивачів підлягає відшкодуванню заподіяна внаслідок залиття квартири майнова шкода. Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержанням норм процесуального права, щодо належного повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання ОСОБА_4 ОСОБА_9 , колегія суддів приходить до висновку щодо його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Понесені позивачами судові витрати, відповідно до положень статті 141 ЦПК України по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачам за рахунок відповідачів. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369 п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_8 , задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 04.04.1997 року, Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) матеріальну шкоду в розмірі 13085,25 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 04.04.1997 року, Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ), матеріальну шкоду в розмірі 39255,75 грн. Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 04.04.1997 року, Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку в сумі 1300 грн. з кожного, витрати по сплаті судового збору в розмірі 248 грн. з кожного, а всього по 1548 грн. з кожного. Стягнути з з ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 04.04.1997 року, Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі по 248 грн. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна