LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807337/1192/21

від 12.08.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єренко Дмитра Віталійовича задовольнити. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти у справі нову по…

Дата документу 12.08.2021 Справа № 337/1192/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/1192/21 Провадження №22-ц/807/2836/21 Головуючий в 1-й інстанції Котляр А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О. З., секретарПутій Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єренко Дмитра Віталійовича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 11 червня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення одного з подружжя на утримання,- В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з 2009 по 2016 рік з відповідачем ОСОБА_2 27.01.2017 року суд стягнув з нього аліменти на користь колишньої дружини на її утримання у розмірі 1/14 від усіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 потребувала матеріальної допомоги. Після ухвалення рішення, суттєво змінились обставини, які надають йому можливість надання утримання колишній дружині. Крім того у відповідача відпала потреба у матеріальній допомозі. З 2019 року відповідач працевлаштована, окрім заробітної плати, отримує пенсію з інвалідності. Її сукупний дохід перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Також, 02.06.2018 року позивач уклав новий шлюб із ОСОБА_3 , яка перебуває на його утриманні, потребує лікування через наявність хвороб. Крім того, він сплачує аліменти на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 року народження та ОСОБА_5 , 2003 року народження. У нього на утриманні перебуває непрацездатний батько ОСОБА_6 , 1958 року народження, який має хронічні захворювання. Позивач не має власного житла, тому орендує квартиру, за яку щомісячно сплачує 3500,00 грн. та комунальні платежі. Позивач вважає, що ці обставини є підставою для припинення права ОСОБА_2 на отримання аліментів. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єренко Дмитра Віталійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції невірно встановлено фактичні дані у справі, а саме щодо існування у сторін двох неповнолітніх дітей, які проживають разом із відповідачкою, що не відповідає дійсності. Факт того, що позивачем не оскаржувалось рішення суду про стягнення утримання на відповідачку не позбавляє його права на подання позову про припинення права на утримання. Обставини вказані позивачем, а саме стягнення аліментів на другу дитину, повторне одруження, утримання батька пенсіонера та витрата додаткових коштів на оренду житла, є достатніми підставами для задоволення позовних вимог. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 23.01.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2016 року шлюб між позивачем і відповідачем розірвано. Позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 від усіх видів доходів, на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів. 27.01.2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/14 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісяця, починаючи з 05.01.2017 року протягом строку інвалідності (а.с. 12). Рішення суду від 27.01.2017 року перебуває на виконанні в Хортицькому ВДВС у місті Запоріжжі з 02.02.2021 року, згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 складає 24700,91 грн. ОСОБА_1 працює в ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод», відповідно довідки про доходи, його дохід за 2018 рік склав 117999,40 грн., за 2019 рік 147337,85 грн., 2020 рік 158290,97 грн. (а.с. 21-23). Батько позивача ОСОБА_6 є пенсіонером за віком (а.с. 26). Відповідно медичної довідки має ряд захворювань, потребує постійного прийому лікарських препаратів (а.с.27). ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яку орендує за 3500 грн. на місяць (а.с. 28). ОСОБА_2 має третю групу інвалідності, причина загальне захворювання, інвалідність встановлена до грудня 2021 року. Доходи ОСОБА_2 складаються з пенсії по інвалідності (а.с. 64-66) та заробітної плати за місцем роботи в ТОВ «КРОК Г.Т.», де вона працює на посаді кур`єра (а.с. 67). Згідно трудової книжки відповідача, вона була працевлаштована під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та на час стягнення аліментів на її користь у 2017 році. Суд відзначає, що обставини, встановлені судом у рішенні від 27.01.2017 року, на підставі положень ч.5 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. ОСОБА_1 брав участь під час розгляду справи про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_2 , рішення суд не оскаржував, тому погодився із рішенням та встановленими в ньому обставинами. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальне становище ОСОБА_2 не змінилось, вона отримує такий саме дохід за місцем роботи та пенсію з інвалідності, як і в 2017 році. Так само, ОСОБА_1 продовжує працювати на тому самому підприємстві, його дохід збільшився у незначному розмірі в порівнянні з 2018 роком. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами того, що внаслідок зміни його матеріального становища, він неспроможний надавати допомогу відповідачу. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частин другої-четвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. За правилами частин першої та другої статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Згідно з частинами першою та третьою статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. Відповідно до частин першої та третьої статті 82 СК України право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17, аналіз норм статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має зазначена непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/14 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісяця, починаючи з 05.06.2017 року протягом строку інвалідності. Після ухвалення вказаного рішення, з позивача за судовим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2017 року стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.01.2017р. і до повноліття дитини. Крім того, на момент ухвалення рішення суду від 27 січня 2017 року з позивачу вже стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини заробітку доходу щомісяця. Позивач у справі 02 червня 2018 року одружився з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . З липня 2018 року позивач несе додаткові витрати пов`язані з орендою житла у розмірі 3500,00 грн. на місяць без урахування сплати комунальних послуг, що підтверджується наданим договором оренди квартири (а.с.28) та квитанціями (а.с.29-34). Відповідно до наданих довідок про доходи (а.с.21, 22, 23, 24) суми утримання із заробітної плати позивача, щомісяця складають близько 50% доходу. І з врахуванням орендної плати та комунальних платежів на утримання родини позивачу залишається 3000,00-4000,00 грн. При цьому відповідачка щомісяця отримує пенсію по інвалідності, яка складає з грудня 2020 року 1769,00 грн. (а.с.64-66) та заробітну плату враховуючи загальну суму нарахувань близько 4100,00 грн. на місяць (а.с.67) Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 01 січня 2020 року - 2027, 00 грн, з 01 липня 2118,00 грн, з 01 грудня 2189,00 грн. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 01 січня - 2189, 00 грн, з 01 липня 2294,00 грн, з 01 грудня 2393,00 грн. Таким чином, з часу ухвалення рішення про стягнення утримання на колишню дружину, у позивача у справі (платника аліментів) змінився, як матеріальний, так і сімейний стан, позивач одружився, з нього стягнуті аліменти на утримання другої дитини, а також він несе витрати з оренди житла, при цьому дохід, який отримує відповідач у справі перевищує прожитковий мінімум, що вказує на наявність законодавчовизначених підстав для припинення стягнення аліментів. Доводи відповідача з приводу того, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів, життєві обставини позивача не змінилися, спростовуються матеріалами справи. Доводи суду першої інстанції з приводу того, що позивач не оскаржував рішення суду щодо стягнення аліментів на дружину, а відповідно погодився зі встановленими у рішенні суду обставинами, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до вказаних норм сімейного законодавства позивач має право на подання позову про припинення аліментів, і суд в даному випадку повинен оцінювати докази та обставини справи на час її розгляду. За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єренко Дмитра Віталійовича задовольнити. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти у справі нову постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення одного з подружжя на утримання задовольнити. Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/14 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно протягом строку інвалідності, стягнутих на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2017 року у цивільній справі ЄУН 337/13/17. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 13 серпня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»