Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/6635/23

Дата документу 13.11.2024 Справа № 336/6635/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/6635/23 Головуючий у 1-й інстанції: Карабак Л.Г. Провадження № 22-ц/807/1377/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А. при секретарі Камаловій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шумського Ігоря Васильовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочкою. В березні 2023 року позивачу на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.04.2025 року. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським УСЗН, позивач є особою з інвалідністю 2 групи. Внаслідок встановленої групи інвалідності позивач отримує державну соціальну допомогу в розмірі 2 100 грн. на місяць, не може працювати, будь-якого іншого доходу, крім соціальної допомоги, не отримує. Оскільки позивач, який внаслідок хвороби визнаний особою з інвалідністю 2 групи, є непрацездатним, отримує мінімальний розмір державної соціальної допомоги в сумі 2 100 грн. на місяць і потребує матеріальної допомоги, а добровільно матеріальної допомоги на утримання батька-інваліда відповідач надавати не бажає, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача аліменти на утримання батька в розмірі 1/4 частки всіх видів її доходу до 01.04.2025 року. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання батька ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів її доходу, починаючи з 10 липня 2023 року до 01 квітня 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Шумський І.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не вжив всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи. Наголошує, що ОСОБА_2 не приймав належної участі у забезпеченні своєї доньки до досягнення нею повноліття, допускав наявність заборгованості зі сплаті аліментів. Крім того, залишаються невиконаними судові рішення про стягнення з позивача пені за несплату аліментів. Зауважує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2019 року у справі № 336/6599/18 було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 аліменти в сумі 1 003,50 грн. щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2018 року до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двадцяти трьох років або припинення навчання. Однак, і ці аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 сплачував нерегулярно, через що утворилася нова заборгованість. Також зазначає, що жодного доказу, що позивач дійсно потребує матеріальної допомоги до суду першої інстанції надано не було. На момент ухвалення оскаржуваного судового рішення позивач отримував державну соціальну допомогу у розмірі 2 100 грн., що забезпечувало йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність. Також, судом не враховано, що відповідач має ще повнолітнього сина - ОСОБА_4 , 2002 року народження. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковоз наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, якому внаслідок хвороби встановлено другу групу інвалідності, є непрацездатним, отримує мінімальний розмір державної соціальної допомоги в сумі 2100 грн. на місяць і потребує матеріальної допомоги, відповідач є повнолітньою особою, добровільно матеріальної допомоги на утримання батька особи інвалідністю не надає, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, з ОСОБА_1 на утримання батька ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 часки всіх видів її доходу, починаючи з 10 липня 2023 року до 01 квітня 2025 року. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а саме, в частині визначення розміру аліментів з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є батьком відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 . Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 160213, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок первинного огляду встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.04.2025 року. Шевченківським управлінням соціального захисту населення видано посвідчення серії НОМЕР_1 про призначення державної соціальної допомоги на ім`я ОСОБА_2 , 1975 року народження. Згідно довідки Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району від 31 травня 2023 року № 1067 ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УСЗН ЗМР по Шевченківському району і отримує державну соціальну допомогу інвалідам 2 групи в розмірі 2 100 грн. щомісячно. Крім того, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2020 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-109, виданого 29.01.2001 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини закінчено. Як зазначено в постанові, станом на 23.10.2018 року (повноліття дитини) заборгованість становила 125 074,24 грн. 19.02.2020 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 125 074,30 грн. Рішення за виконавчим документом виконано фактично у повному обсязі. Борг за виконавчим документом сплачено у повному обсязі та перераховано стягувачу згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах виконавчого провадження. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2022 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/6599/18, виданого 01.08.2019 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 аліментів у сумі 1 003,50 грн. щомісячно, починаючи з 24.10.2018 року до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 років або припинення навчання закінчено. Як вказано в постанові, рішення згідно виконавчого листа № 336/6599/18 від 01.08.2019 року виконано в повному обсязі, ОСОБА_1 закінчила навчання, борг за виконавчим документом відсутній. Також, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 . Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від можливості надавати (не надавати) таку допомоги повнолітніми дочкою чи сином, у зв`язку із їхнім матеріальним становищем. Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов`язків утримувати непрацездатних батьків. При цьому умовою правильного застосування положень статті 202 СК України є врахування судом факту досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а також дослідження обставин, визначених статтею 204 СК України. Непрацездатною в розумінні частини 3 статті 75 СК України вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі № 643/6735/20 (провадження № 61-1510св21) висловив правову позицію про те, що непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, адже держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб: пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо. При цьому, потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися, як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (частина 4 статті 75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених статтею 203 СК України, відповідно до приписів якої дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Також обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина не виникає, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені (частина 2 статті 202 СК України). На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За положеннями статті 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. Тлумачення статті 204 СК України свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов`язків. Тобто, звільнення від обов`язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов`язок у дочки, сина виник. Обов`язок батьків утримувати дитину встановлено у статті 180 СК України, способи виконання якого визначено статтями 180, 185 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов`язків обов`язково означає умисне діяння (дію або бездіяльність), у результаті якого обов`язки по утриманню та/або вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі або не виконуються взагалі. Зазначені вище обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і бути всебічно оцінені судом під час розгляду справи. Такими доказами, зокрема можуть бути судове рішення у кримінальному провадженні за статтею 164 КК України або документи, які стали підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги, відповідно до положень Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №

189. Наявність факту ухилення також може бути підтверджена рішенням суду про стягнення заборгованості за аліментами або довідкою органу ДВС про наявність такої заборгованості. Як зазначалося вище, позивач мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки, проте, заборгованість була погашена на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2020 року та від 14.11.2022 року, борг за виконавчими документами відсутній. Таким чином, підстав, передбачених ст. 204 СК України, для звільнення відповідачки від сплати аліментів на утримання позивача, з матеріалів справи не вбачається. Отже, встановивши, що позивач є непрацездатною особою, потребує матеріальної допомоги, відповідачка є повнолітньою дочкою позивача, якому встановлена 2 група інвалідності,а також те, що відсутні підстави для звільнення відповідачки від обов`язку утримувати батька, який не позбавлений батьківських прав щодо доньки, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання непрацездатного батька. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589 гривень, а для осіб, які втратили працездатність, - 2 093 гривні. Апеляційний суд також виходить із того, що хоча розмір державної соціальної допомоги інвалідам 2 групи в сумі 2 100 грн., яку отримував позивач у 2023 році, перебував на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - 2 093 грн., проте наведене не може свідчити про відсутність необхідності в отриманні позивачем матеріальної допомоги. У постанові від 05 вересня 2019 року Верховний Суд у справі № 212/1055/18-ц зробив висновок про застосування норм права та зазначив, що отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Положення статті 205 СК України визначають спосіб виконання обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, а саме шляхом сплати аліментів. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою утримання, в даному випадку, батька. У разі визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) платників аліментів (частина 1 статті 205 СК України), чіткої фіксації аліментної частки від заробітку платника аліментів законодавством не встановлено. Майновий стан дитини впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька. Визначаючи розмір аліментів, апеляційний суд враховує, що позивач інших доходів окрім державної соціальної допомоги інвалідам 2 групи, розмір якої є невеликим, не отримує, бере до уваги можливість надання утримання позивачу його повнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховує, що з доходів відповідачки не здійснюються відрахування у вигляді аліментів на утримання інших осіб, тому колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів на утримання непрацездатного батька шляхом зменшення суми стягнення з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів доходу. На думку колегії суддів стягнення аліментів на утримання позивача з доньки у розмірі 1/8 частини доходу буде достатнім для поліпшення матеріального становища позивача і не призведе до значного погіршення матеріального стану відповідачки. Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шумського Ігоря Васильовича задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів, зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів доходу. В решті заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 25 листопада 2024 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко