Постанова 4807 № 336/2354/19

Дата документу 10.03.2021 Справа № 336/2354/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/2354/19 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В. Провадження №22-ц/807/842/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року у справі за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району подану в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Комунальний заклад «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2019 року Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: Комунальний заклад «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, яка була уточнена ними в травні 2019 року. Свої позовні вимоги Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району обґрунтовує тим, що що ОСОБА_5 злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, утримання та розвитку дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають на обліку у відділі по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з 10.04.2019, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах. 05 квітня 2019 року до відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшло усне повідомлення у телефонному режимі від ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо матері дітей ОСОБА_5 , яка знаходилася у стані алкогольного сп`яніння та не здійснює належного догляду за своїми дітьми. Також він повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у тяжкому стані було госпіталізовано до реанімаційного відділення КУ «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей № 183 р негайно відібрано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тимчасово влаштовано дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КУ «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, до закінчення курсу лікування, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , до КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Запорізької обласної ради, до вирішення подальшої долі дітей, а також повідомлено Запорізьку місцеву прокуратуру №1, про відібрання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , від матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей від 08.04.2019 року № 183 р . Із урахуванням уточнених позовних вимог Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району просив суд: Позбавити ОСОБА_5 батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стягнути з ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі: 813 гривень 00 копійок щомісяця з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумум на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з дня подання позову і до досягнення дитини повноліття на користь ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі: 1013 гривень 50 копійок щомісяця з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумум на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з дня подання позову і до досягнення дитини повноліття на користь ОСОБА_6 . Стягнути з ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі: 1013 гривень 50 копійок щомісяця з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумум на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з дня подання позову і до досягнення дитини повноліття на користь ОСОБА_7 . Передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району,для вирішення його подальшої долі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року позов Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти у розмірі 813 гривень щомісяця, починаючи з 17 вересня 2020 року до досягнення повноліття ОСОБА_2 . В іншій частині позову, відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та ухвалити нове рішення, яким позов Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про бозбавлення батьківських прав стягнення на його користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надав належної оцінки доказам у справі щодо невиконанням ОСОБА_5 батьківських обов`язків, доведення дітей до стану фізичного і психологічного виснаження. Суд першої інстанції стягуючи аліменти на утримання ОСОБА_2 не взяв до уваги, що право на стягнення аліментів настало раніше, з часу подання позовної заяви до суду, оскільки донька перебуває на його повному утриманні з 04.04.2019 року і саме з цього часу необхідно стягувати аліменти з відповідачки. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, щодо позбавлення відповідача батькіських прав. Враховуючи, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є похідною, від позбавлення батьківських прав відносно неї, а також той факт, що неповнолітні діти, зокрема, неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передана батьку ОСОБА_6 , неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передана рідній тітці ОСОБА_7 , згідно розпорядження служби у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району тимчасово, та після набрання рішення законної сили неповнолітні діти мають бути повернуті та передані на виховання матері від якої їх було забрано, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , на користь батька ОСОБА_6 , та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 на користь рідної тітьки ОСОБА_7 задоволенню не підлягають. Водночас, враховуючи те, що місце проживання дитини визначено з батьком на постійній основі, яка фактично перебуває на його утриманні, суд вважає за доцільне задовільнити позов в частині стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 813 гривень щомісяця починаючи з 17 вересня 2020 року і до досягнення повноліття, з дати набрання рішенням законної сили про визначення місця проживання дитини з батьком. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачних законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір`ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1340 видане від 12.12.2017 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис № 1355 видане від 11.10.2012 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , актовий запис № 109, видане від 01.02.2005 року, видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції. (т.1 а.с. 15,16,17). Із наказів від 10.04.2019 Служби у справах дітей Запорізької міської ради вбачається що неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взято на облік як дітей, які опинились у складних життєвих обставинах. (т.1 а.с.20-22). Відповідно наказу № 348 від 24.04.2019 Служби у справах дітей Запорізької міської ради про тимчасове влаштування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято рішення про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в родину ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 . Згідно наказу № 347 від 02.05.2019 Служби у справах дітей Запорізької міської ради про здійснення контролю, прийнято рішення передання про передання документів до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі зміною місця проживання. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї від 05.04.2019, вбачається, що фахівцем ЗМЦСССДМ Ладигіною І.В. , встановлено, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.04.2019 року знаходиться у реанімаційному відділенні інфекційної лікарні, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на момент відвідування вдома (мати у стані алкогольного сп`яніння), зі слів дитини мати їх б`є, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває вдома, зі слів хлопця мати б`є дитину, з матір`ю контакту не відбулося, стан здоров`я дітей задовільний, емоційний стан задовільний. (т.1 а.с. 23-25). Згідно висновку оцінки потреб сім`ї від 05.04.2019 встановлено, що за результатами оцінювання потреб наявні невиконання матір`ю батьківських обов`язків, зі слів ОСОБА_3 матір б`є його та старшого сина. Дітей вилучено з родини у психо-неврологічний центр. Родину поставлено на облік, як таку, що опинилась у складних життєвих обставинах. (т.1 а.с. 26). Відповідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 183р від 08.04.2019 відібрано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , р.н., від матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тимчасово влаштовано дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КУ «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, до закінчення курсу лікування, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Запорізької обласної ради, до вирішення подальшої долі дітей. (т.1 а.с. 27). Відповідно акту обстеження умов проживання № 11-09/421 від 05.04.2019 за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання дітей з матір`ю на момент обстеження ОСОБА_5 перебувала у стані з ознаками алкогольного сп`яніння, агресивно поводилася з дітьми, у ОСОБА_3 наявні сліди від фізичного насилля з боку матері, про що було складено відповідні акти, проведено оцінку рівня безпеки дітей. (т.1 а.с. 28). Зазначена трикімнатна квартира згідно договору дарування від 19 травня 2005 року нотаріально посвідченого належить відповідачці ОСОБА_5 (т.1 а.с. 114). Відповідно акту обстеження умов проживання № 11-09/1489 від 30.11.2018 за цією ж адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання дітей з матір`ю на момент обстеження умови проживання належні, в кімнатах чисто, прибрано, достатньо вмебльовані, в наявності побутова техніка, продукти харчування в наявності. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: окремі спальні місця, одяг взуття за сезоном, ігрова зона, письмовий стіл в наявності. Для дітей створені всі умови для повноцінного життя, виховання, розвитку. Водопостачання гаряча та холодна вода, опалення центральне, електропостачання в наявності. Стосунки та традиції сім`ї доброзичливі.(т.1 а.с. 152). Відповідно трудової книжки серія НОМЕР_4 вбачається що відповідачка з 13.03.2017 року працює в ПАТ «Запорізький завод феросплавів» на посаді оператора з обслуговування установок для пилогазоуловлювання плавильного цеху №4. (т.1 а.с. 115-116). Відповідно виробничої характеристики АТ «Запорізький завод феросплавів» плавильного цеху №4 ОСОБА_5 характеризується за місцем роботи як відповідальний, добропорядний та дисциплінований працівник, в цілому має позитивну характеристику.(т.1 а.с. 127). Згідно службової характеристики від 24.07.2019 року Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя, де відповідачка працювала, теж характеризується позитивно як порядна людина.(т.1 а.с. 126) Згідно розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 367р від 30.07.2019 вбачається, що надано право ОСОБА_5 зустрічатися з малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щотижня - один будній день з 17.00 до 18.00, один вихідний день з 17.00 до 18.00, за попередньою домовленістю обох сторін, враховуючи стан здоров`я та режим дня малолітньої дитини, в присутності батька ОСОБА_1 .(т.1 а.с. 148). Згідно відповіді районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № Б-0797 від 04.09.2019 Про невиконання розпорядження голови районної адміністрації, зазначено наступне: «в зв`язку з розглядом звернення від 09.08.2019 року за № Б-0797 з питання невиконання розпорядження голови районної адміністрації від 30.07.2019 року №367р «Про надання права ОСОБА_5 зустрічатися з малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування повідомляє наступні обставини справи: Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з батьком дитини - гр. ОСОБА_1 проведена профілактична бесіда. Крім того надані рекомендації заінтересованим сторонам щодо проходження практичних занять для батьків у Благодійному фонді «Карітас» за юридичною адресою: м. Запоріжжя вул. Семафорна, буд.8.». (т.1 а.с. 149). Згідно довідки № 60/01-17/з від 30.07.2019 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» зазначено: дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що на даний час мешкає з тіткою - ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться під наглядом педіатричної служби підприємства з народження по теперішній час. Медичне обслуговування дитини задекларовано на лікаря-педіатра ОСОБА_11 . На диспансерному обліку хлопчик не перебуває. Останні три роки за медичною допомогою до лікарів підприємства не звертався. Щорічні профілактичні огляди проходив у супроводі матері. Щеплений за календарем. Останній огляд лікаря-педіатра 15.07.2019 у супроводі матері та тітки, хлопчик здоровий, видана медична довідка. ф. 079/о на оздоровлення та відпочинок. Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на даний час мешкає з батьком - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться під наглядом педіатричної служби підприємства з народження по теперішній час. Медичне обслуговування дитини задекларовано на лікаря-педіатра ОСОБА_11 . На диспансерному обліку хлопчик не перебуває. Щеплений за календарем. Хворіє зрідка, за поточний період 2019 за медичною допомогою не звертався. У березні 2019 пройшов медичний огляд спеціалістами для оформлення до школи. В ході обстеження виявлено: кіфоз позиційний, плоскостопість І- II ст. Складна дисплазія. Останній огляд педіатра 03.05.2019 року - здоровий. За даними медичної документації (ф. № 112/о) амбулаторію в зазначені дати відвідував з матір`ю». Згідно довідки № 57/01-17/з від 11.07.2019 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» зазначено: «дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що наданий час мешкає з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться під наглядом педіатричної служби підприємства з народження по теперішній час. Дівчинка не часто хворіє на респіраторні інфекції, за поточний період перенесла: у січні 2018 - ГРВІ (амбулаторне лікування), у травні 2018 - ГРВІ, г. бронхіт (відмова від госпіталізації, обстежена і пролікована амбулаторно); з 04.04.2019 по 16.04.2019 стан лікування в КУ «ОІКЛ» з діагнозом: ГРВІ. Гострий обструктивний бронхіт. ДН 0-1 ст. Гострий середній катаральний отит. Білково-енергетична недостатність І ст. Дефіцитна анемія І ст. (доставлена в стаціонар бригадою ШМД у супроводі батька та бабусі, по догляду за дитиною госпіталізований батько). Дівчинка щеплена за календарем, реакцій на щеплення не було. На профілактичні огляди до 1-го року мати з дитиною з`являлись вчасно за запрошенням педіатричної служби. З народження дівчинка знаходилась на грудному вигодовуванні, до 3-х місяців динаміка маси тіла була позитивною. З 4-х місяців дитина не набирала достатньо ваги, переведена на штучне вигодовування сумішшю « Мілупа ». 10.01.2019 дитина була оглянута спеціалістами: лікарем-педіатром - здорова; лікарем-офтальмологом - практично здорова; лікарем-ортопедом - м`язовий гіпотонус нижніх кінцівок, призначена рентгенографія тазостегнових суглобів з метою виключення їх дисплазії; лікарем-неврологом - міатонічний синдром, призначена медикаментозна терапія, нагляд в динаміці. Огляд дитини педіатром і спеціалістами 10.01.2019 відбувався в супроводі батька. 06.06.2019, після огляду педіатра за присутністю батька, дитині проведено чергове щеплення. 21.07.2019 проведено контрольне зважування, динаміка маси тіла позитивна, дитина здорова. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 01/01-34/0299 від 12.04.2019, вважається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 11-14). Із відповіді Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП в Запорізькій області від 18 червня 2019 року зазначено, що на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено адміністративний протокол за ч 1 ст.184 за невиконання батьківських обов`язків. Звернення щодо стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_5 відносно її дітей було уважно розглянуто відділом по Шевченківському району службою у справах дітей. Згідно розпорядження було подано позову заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Відповідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2019 року - притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді 850 грн. штрафу. Відповідно вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/5987/18 від 12 березня 2020 року: визнано винуватою ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року: Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2020 ро відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України скасовано. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, п.1 ч.2 ст. 284 КК України звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито. Відповідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/2464/16-п від 10 травня 2016 року - притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді попередження. Відповідно ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/2625/16-к від 20 травня 2016 року - закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відповідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/4000/17 від 18 вересня 2017 року - стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.07.2017 року. Згідно судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/3457/18 від 13 липня 2018 року: стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 червня 2017 року до досягнення повноліття ОСОБА_2 . Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/2925/19 від 25 травня 2020 року: припинено нарахування та стягнення аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя № 336/3457/18 від 13 липня 2018 року, починаючи з 04 квітня 2019 року. Відповідно рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/2929/19 від 29 квітня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року: визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства"). Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відповідно до частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні. Мати проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Крім того, суд першої інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав недоведеним факт самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків. У матеріалах справи наявне розпорядженні районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 367 р від 30.07.2019 року з якого вбачається, що надано право ОСОБА_5 зустрічатися з малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: щотижня один будній день з 17.00 до 18.00, один вихідний день з 17.00 до 18.00 години за попередньою домовленістю обох батьків, враховуючи стан здоров`я та режим для малоліиньої дитини, в присутності батька ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не виконує зазначене розпорядження та ненадає ОСОБА_5 права зустрічатися з дитиною, про що свідчить відповідь районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № Б-0797 від 04.09.2019 року на звернення ОСОБА_5 . Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка зацікавлена у спілкуванні з дітьми . ОСОБА_5 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання. Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер. В суді апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Булат Г.О. пояснила, що орган опіки та піклування не подавав апеляційну скаргу на рішення Шевченківськрого районног суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року, оскільки вважає недоцільним на теперішній час позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно її дітей. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем роботи, відповідно акту обстеження умов проживання № 11-09/1489 від 30.11.2018 за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання дітей з матір`ю на момент обстеження умови проживання належні, в кімнатах чисто, прибрано, достатньо вмебльовані, в наявності побутова техніка, продукти харчування в наявності. Для виховання та розвитку дітей створено всі належні умови. Відповідно до довідки Комунального некомерційног підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психологічної допомоги» Запорізької обласної ради від 09 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_5 під спостереженням нарколога в КНП « ОКЗ НПД» Запорізької обласної ради не перебуває. Із наданих доказів позивачем, з матеріалів справи вбачається наявність знаходження ОСОБА_5 в алкогольному сп`яніні станом лише 04.04.2019 року, належних доказів про навмисне невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, навмисне нехтування турботи за дітьми до цієї дати та після, матеріали справи не містять. Дослідивши судові рішення по кримінальним справам, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 не має відношення до цієї справи, адже жодним чином не підтверджує чи спростовує факт ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки по відношенню до її неповнолітніх дітей. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. . Апеляційний суд відхиляє доводи заявника про неврахування судом першої інстанції факту застосування відповідачкою до дітей психологічного тиску та фізичного впливу, оскільки позивачем так і судом першої інстанції не наведено конкретних доведених належними доказами випадків навмисного психічного насильства, фізичного впливу відповідачкою щодо дітей, застосування нею недопустимих методів виховання, приниження людської гідності дитини тощо. Дослідивши докази у справі та взявши до уваги поведінку ОСОБА_5 , бажання спілкуватися з дітьми, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що вона має намір приймати участь у житті дітей, займатись їх розвитком, допомагати у їх утриманні, тому недоцільним є застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. За таких обставин, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 813 грн, як просив позивач в позові, оскільки ОСОБА_5 є матір`ю дитини, яка проживає разом з батьком, а тому на неї покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини. Проте, встановлюючи такий розмір аліментів, суд першої інстанції не врахував вимоги частини другої статті 182 СК України, якими передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також не врахував, що відповідно до частини першої статті 191 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З матеріалів справи вбачається, що дитига ОСОБА_2 04 .04.2019 року була госпіталізована до відділення анестезіолггії та інтенствної терапії КУ «Обласна інфікційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та після проведення лікування на час подачі позову до суду 15.04.2019 року дитина постійна проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 та знаходиться на його повному утриманні. Отже рішення суду першої інстанції в частині часу присудження аліментів на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає зміні. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив й оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_5 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дітей. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року в частині часу присудження аліментів на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини судового рішення в наступній редакції « Стягнутиз ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у розмірі 813 гривень щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,починаючи з 15 квітня 2019 року до досягнення повноліття ОСОБА_2 ». У решті в оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 12 березня 2021 року. Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Маловічко С.В.