Постанова 4817 № 607/24057/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/24057/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/774/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря Панькевич Т.І. та представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/24057/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Покотило Юрій Володимирович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року, повний текст якого виготовлено 06 квітня 2026 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення банківських прав, - В С Т А Н О В И В: у листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Ю.В. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення банківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 22.07.2025. У зв`язку з призовом на військову службу, малолітній син сторін залишився проживати з відповідачкою. Вказує, що починаючи з березня 2025 року, ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, розвела безлад та антисанітарію за місцем проживання, а також почала систематично вживати алкоголь. ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 . Дитину було передано в центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації, а в подальшому передано бабусі ОСОБА_5 . Позивач підтримує зв`язок зі своїм сином шляхом спілкування через відповідні програми у мережі Інтернет, та систематично здійснює грошові перекази бабусі ОСОБА_6 , в якої він проживає, з метою забезпечення потреб дитини. Відповідачка не піклується про сина, не цікавиться ним, тому просить позов задовольнити. Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення банківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що орган опіки і піклування надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради 18.03.2026 № 355, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, суд не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина, оскільки, на думку суду, вказаний висновок недостатньо мотивований, зокрема, не аргументовано, які саме інтереси малолітньої дитини враховано та яким чином позбавлення батьківських прав забезпечуватиме інтереси самої дитини. Однак, з такими висновками та мотивами категорично не погоджуємось. В першу чергу звертає увагу, що наданий суду висновок опіки і піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради 18.03.2026 № 355, є повністю мотивований і як вбачається із цього висновку, органом опіки і піклування було детально встановлено обставин, які є істотними для правильного вирішення даного спору. Зокрема, як вбачається, з обставин, які були враховані органом опіки і піклування при складанні висновку, відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на неодноразові профілактичні бесіди з приводу її належного виконання батьківських обов`язків, систематично такі обов`язки не виконували, і станом на даний час взагалі самоусунулась від виховання та утримання малолітньої дитини сторін. Починаючи з березня 2025 року, відповідачка свідомо почала ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, розвела безлад та антисанітарію за місцем проживання, а також почала систематично вживати алкоголь, що вкрай негативно відображалось на психічному здоров`ї дитини сторін. У зв`язку із такою поведінкою ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.03.3025 року було передано у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. Також, як встановлено судом, наказом управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 30.01.2026 № 74, тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ю бабусі ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців, у зв`язку із тим, що батько перебуває на військовій службі, а мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Відтак, через систематичне нехтування матір`ю дитини її батьківських обов`язків, незважаючи на наявність на праві власності у його батька позивача по справі, житла (житлового будинку по АДРЕСА_2 ), яке є постійним місцем проживання дитини і яке станом на даний час повністю відремонтоване і облаштоване для комфортного життя, малолітній син сторін вимушений проживати поза межами свого постійного місця проживання. Таким чином, вважає, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, яка безпосередньо шкодить інтересам малолітнього сина сторін, зокрема, зумовлює вимушене проживання дитини без обох батьків поза межами свого постійного місця проживання. Враховуючи наведене, а також на підставі зібраних доказів по справі слід дійти висновку, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини сторін, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти. Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В. до суду апеляційної інстанції не поступав. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав із мотивів викладених у ній. ОСОБА_2 повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно із пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа. Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 02.08.2019, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2025 у справі № 607/6995/25 (а.с. 10-11). Під час даного шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що видно із актового запису про народження № 1749 від 14.08.2019, сформованого в застосунку «Дія» (а.с. 7). Орган опіки і піклування надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради 18.03.2026 № 355, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 73-76). З висновку органу опіки та піклування суд встановив наступне. Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 8199, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 10.09.2024 по теперішній час. 07.03.2025 надійшла інформація з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про те, що до Тернопільського РУП 06.03.2025 надійшло анонімне повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 перебуває мати з дитиною, яка неналежним чином виконує батьківські обов`язки щодо виховання свого сина. Спеціалістом служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради спільно з інспектором сектору ювенальної превенції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, інспектором СПДН ГУНП в Тернопільській області здійснено виїзд за вищевказаною адресою. ОСОБА_7 , матір`ю дитини, в черговий раз проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків. Обстежено умови проживання, складено відповідний акт. Оскільки умови проживання в помешканні були незадовільні, ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_6 доставлено за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . На ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2025 у справі № 607/5004/25 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Згідно з повідомленням управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції від 22.03.2025, по вулиці Глибочанська виявлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння. З нею на вулиці був її син ОСОБА_8 в одній куртці, без штанів, взуття та шапки. На ОСОБА_2 складено протокол за ч. 2 ст. 184 КУпАП, за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2025 у справі № 607/6727/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 850 грн. Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. 31.03.2025 спеціалістом служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради спільно з працівниками управління патрульної поліції, фахівцем з соціальної роботи комунального закладу Тернопільської міської ради Тернопільський міський центр соціальних служб здійснено виїзд у складі мобільної бригади за адресою АДРЕСА_1 . У ході візиту з`ясовано, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за вказаною адресою разом з бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває під її наглядом. Складено акт оцінки потреб сім`ї, з`ясовано умови проживання, надано відповідні консультації та рекомендації. Зі слів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , мати дитини, до сина не приходила, лише телефонувала, її місце перебування невідоме. Згідно з листом (відповіддю) управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської ради від 23.04.2025 № 509/24.3.1, спеціалістом служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради 23.04.2025 проведено розмову з ОСОБА_5 , бабусею дитини, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У ході розмови з`ясовано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2025 року проживає разом з бабусею за вказаною вище адресою, перебуває під її наглядом. Зі слів ОСОБА_9 , мати дитини, ОСОБА_2 контактує з сином, бере участь в його вихованні, планує влаштуватись на роботу. Як вбачається із листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 від 16.01.2026 № 21, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 1-А класі з 01.09.2025. Школу учень відвідує у супроводі бабусі ОСОБА_5 та проживає разом із нею. Бабуся цікавиться його успіхами, але не була присутня на батьківських зборах. 22.01.2026 працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з яким за даною адресою проживають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира загальною площею 43 кв.м. та складається з двох кімнат. Умови проживання посередні, санітарно-гігієнічний стан помешкання в межах норми, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Дитина має окреме спальне місце, чисту постільну білизну, іграшки, є стіл для занять, зошити, підручники, канцелярія, хлопчик забезпечений сезонним одягом та взуттям, засобами гігієни. Наказом управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 22.01.2026 № 55, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до заяви від 30.01.2026, ОСОБА_5 повідомляє, що самостійно вже близько року займається вихованням та утриманням ОСОБА_6 . Батьки дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , участі у вихованні не приймають, не цікавляться дитиною. Наказом управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 30.01.2026 № 74, тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ю бабусі ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців, у зв`язку із тим, що батько перебуває на військовій службі, а мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Як вбачається із листа Тернопільського міського центру соціальних служб від 09.02.2026 № 41, за висновком оцінки потреб ОСОБА_5 (бабуся по матері), ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснює догляд і виховання малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини не беруть участі у вихованні та розвитку хлопчика, не цікавляться станом його здоров`я та навчання, не забезпечують базових потреб дитини. Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 1-А класу Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 від 10.02.2026 № 37, за період навчання з вересня 2025 року учень систематично відвідує школу, має непогані знання з предметів, які вивчаються. ОСОБА_6 проживає разом із бабусею ОСОБА_5 . Бабуся підтримує контакт із класним керівником, цікавиться успіхами дитини, але не була присутня на батьківських зборах. Батько, зі слів бабусі, перебуває у ЗСУ. Мати до школи не приходить і не цікавиться успіхами. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини. Позивач не довів та не надав суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно з ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України). Частиною 1 статті 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Також, ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 02.08.2019, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2025 у справі № 607/6995/25. В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що видно із актового запису про народження № 1749 від 14.08.2019, сформованого в застосунку «Дія». Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач указував, що ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, нехтує ними, що і стало причиною його звернення у суд з позовом про позбавлення батьківських прав. Орган опіки і піклування надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради 18.03.2026 № 355, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у вказаному висновку не викладено беззаперечних обставин винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про ухилення від виховання дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, з огляду на таке. Так, письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору. Разом з цим, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, і не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21). Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачці ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання нею батьківських обов`язків. Як видно з постанови судді Тернопільського міськрайонного суду від 17.03.2025, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. 08.04.2025 на підставі постанови судді Тернопільського міськрайонного суду притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 850 грн, проте не попереджено про неналежне виконання нею батьківських обов`язків. Інших випадків неналежного виконання батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_2 судом не встановлено. Колегія суддів вважає, що недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за відсутності переконливих доказів свідомого небажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні. Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати лише як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачка мала б докласти значно більше зусиль для виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина та виконання сімейних обов`язків в обсязі та порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами, тому суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання ОСОБА_3 . Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Покотило Ю.В., слід залишити без задоволення, а заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Покотило Юрій Володимирович, залишити без задоволення. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 03 липня 2026 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів