Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/8675/21

Дата документу 21.06.2022 Справа № 334/8675/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/8675/21 Головуючий у 1 інстанції: Філіпова І.М. Провадження № 22-ц/807/1196/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Гончар М.С., Кочеткової І.В., секретар: Рикун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування вимог зазначив, що 30 жовтня 1998 року уклав шлюб та проживав з ОСОБА_1 , від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2014 року шлюб розірвано, дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, ОСОБА_1 матеріальну допомогу не надає. На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. 22 листопада 2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 11 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просила скасувати судовий наказ та ухвалити нове рішення про відмову у видачі судового наказу. В обґрунтування заяви зазначила, що дитині сторін ОСОБА_3 встановлено статус дитини з інвалідністю. ОСОБА_3 перебував на її утриманні, мешкав з нею за адресою: АДРЕСА_1 , проте був зареєстрований за адресою батька. З ОСОБА_2 не було спору щодо місця проживання дитини та участі у вихованні. 11 вересня 2021 року після побачення дитина не була повернута до неї, у зв`язку з чим вона звернулась із відповідною заявою до Олександрівського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області. ОСОБА_2 працює закордоном, дитиною опікується його дружина ОСОБА_4 , якою питання про встановлення опіки над ОСОБА_3 не вирішувалось, вона не є особою, яка несе відповідальність забезпеку дитини. На її утриманні перебуває дитина від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому встановлено статус дитини з інвалідністю, вона не працевлаштована, перебуває не обліку в УСЗН, інших доходів, окрім соціальної допомоги, не має, утримання аліментів не проводиться з державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки за догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року заяву задоволено частково. Судовий наказ № 334/8675/21, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини скасовано та ухвалено у справі нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання заяви, тобто з 11 листопада 2021 року і до повноліття дитини. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом наявності в неї лише соціальних виплат, які вона отримує, здійснюючи догляд за дитиною з інвалідністю, незастосування пп. 16 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146, неповний розгляд справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її зави та скасування судового наказу. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає. Матеріалами справи підтверджено, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 11 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За приписами частини першої, сьомої, восьмої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Частинами першою, другою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). В якості нововиявлених обставин ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_3 перебував на її утриманні, мешкав з нею за адресою: АДРЕСА_1 , 11 вересня 2021 року після побачення з батьком дитина не була повернута до неї, на її утриманні перебуває дитина від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому встановлено статус дитини з інвалідністю, вона не працевлаштована, перебуває не обліку в УСЗН, інших доходів, окрім соціальної допомоги, не має, утримання аліментів не проводиться з державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки за догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю. В той же час, вказані обставини не є нововиявленими та не мають істотного значення для розгляду заяви про видачу судового наказу. Так, згідно зі ст.181 СК України аліменти присуджуються на користь того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. ОСОБА_1 не заперечується, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення ОСОБА_2 із заявою про видачу судового наказу проживає з батьком. Матеріали справи не містять доказів вирішення питання про місце проживання дитини органом опіки та піклування або судом відповідно до частини першої статті 161 СК України на користь ОСОБА_1 . Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Отже, ОСОБА_2 як батько, з яким проживає дитина, мав право на звернення із заявою про видачу судового наказу. Доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо перебування на її утриманні іншої дитини, відсутність працевлаштування, перебування не обліку в УСЗН, відсутність інших доходів, окрім соціальної допомоги, фактично стосуються незгоди з розміром аліментів, що є підставою для звернення до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів, як передбачено частиною сьомою статті 170 ЦПК України, а не для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Також, посилання ОСОБА_1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та апеляційній скарзі на те, що утримання аліментів не проводиться з державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки за догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, стосуються безпосередньо виконання судового рішення про стягнення аліментів та не свідчать про наявність нововиявлених обставин. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу. Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.4.ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №334/8675/21, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 22 листопада 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №334/8675/21, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 22 листопада 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 24 червня 2022 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: М.С. Гончар І.В. Кочеткова