Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/2233/20

Дата документу 18.01.2021 Справа № 337/2233/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/2233/20 Головуючий у 1 інстанції Гнатик Г.Є. Провадження № 22-ц/807/174/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И ЛА: У червні 2020 року ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. В обґрунтування позову зазначав, що 11.11.2011 року між ним та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. До шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час стосунки між подружжям припинені. Дитина проживає разом з батьком та знаходиться на його утримані. Відповідачка у вихованні та утриманні дитини участі не приймає. Просив стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина у розмірі ј частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.06.2020 року і до повноліття дитини. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та стягнути з неї аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. вирішити питання судових витрат. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання неповнолітньої дитини, та дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини, визначивши їх розмір в частці, як просив позивач. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с. 5). Дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання неповнолітньої дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті). Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків. Згідно з ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що достатніх підстав для ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини з усіх видів доходу відповідача не було, у зв`язка уз чим просить змінити рішення суду шляхом стягнення з неї аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. щомісяця. Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених скаржником вимог з огляду на те, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини саме у частці від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. Враховуючи те, що ОСОБА_6 є платником аліментів, які присуджені у частці від її доходу, а не у твердій грошовій сумі, тому вона таким правом не наділена. Вказане положення ч.3 ст.181 СК України повністю відповідає, перш за все, інтересам дитини, а також особи, з якою дитина проживає. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 надає допомогу на утримання дитини не підтверджено належними та допустимими доказами, як того вимагає положення статей 76, 81 ЦПК України. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 18 січня 2021 року. Головуючий Судді: