Постанова 4807 № 315/1462/20

Дата документу 12.08.2021 Справа № 315/1462/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 315/1462/20 Головуючий у 1 інстанції Романько О.О. Провадження №22ц/807/1752/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 , зазначив, що звернувся до виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Гуляйполе вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте, відповідачем відповідь на запит на отримання інформації надано не було. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (справа № 280/3405/20) визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Протиправними діями виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради, ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Завдана шкода спричинила у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвяти багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Зазначив, що йому притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, з якими він змушений додатково пояснювати чому став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін. Вказав в позові, що це також завдало йому страждання як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок, крім того, він є особою з інвалідністю ІІ групи. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 23615 грн. з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради. Розмір моральної шкоди позивачем розраховано шляхом помноження розміру мінімальної заробітної плати за 2020 рік на 5 місяців (періоду ненадання відповідачем відповідь на запит). Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 52,55 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи доказів, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань внаслідок порушення розумних строків розгляду звернення, та враховуючи те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача на інформацію, що призвело до необхідності позивача для звернення до суду, тривалість розгляду справ позивача судами, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 600 грн. Додатково при визначені розміру відшкодування судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року, яка полягає в тому, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, фактично, в частині визначеної судом першої інстанції суми моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року змінити та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постановлений до стягнення розмір моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не враховує позицію Європейського суду з прав людини (справа «Недайборщ проти Російської Федерації»), а також практику судів у подібних спорах (рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 09 жовтня 2020 року у справі №750/7355/20, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2020 року у справі №569/14945/20, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року у справі №127/19592/20, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року у справі №623/4/21). Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 01 вересня 2020 року №216/3521/16-ц згідно якої, виходячи з положень ст.ст.16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було враховано всю сукупність характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача, позбавлення його можливості їх реалізації (права на отримання земельної ділянки), ступеня вини Відповідача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, що ускладнювало здійснення свого права на доступ до публічної інформації, і як наслідок доступу до інформації про земельні ділянки з метою реалізації права на отримання земельної ділянки під забудову, та в силу законних сподівань на пільгу визначену законодавством на першочергове отримання земельної ділянки - на реалізацію цього права і подано було запит на доступ до публічної інформації з метою отримання інформації про вільні земельні ділянки, які можна використати під будівництво. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради просить відмовити у її задоволенні. Вважають, що судом першої інстанції рішення було прийнято без порушення норм матеріального права, з`ясовано та перевірено обставини справи. Зазначають, що на підтвердження завдання моральної шкоди, позивачем не надано будь-яких інших, окрім рішення Запорізького окружного адміністративного суду, доказів. Також, матеріали справи не містять доказів щодо визначення глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , тому, на думку відповідача, розмір моральної шкоди, зазначений у позовній заяві є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Так, встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 04 липня 2019 року Управлінням захисту населення Бориспільської міської ради (а.с. 27). За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від у справі № 280/3405/20 встановлено, що 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 складено та направлено на адресу виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради запит на отримання публічної інформації, в якому ОСОБА_1 просив надати інформацію про наявність на території м. Гуляйполе вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний запит отримано відповідачем 23 квітня 2020 року. Відповідь на зазначений запит виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради, фактично надано 10 червня 2020 року, а отримано ОСОБА_1 15 червня 2020 року (а.с. 8-10). Вищезазначеним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 16 квітня 2020 року, у порядку та строки визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 16 квітня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Гуляйполе вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Згідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Стаття 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Звертаючись в суд із вказаним позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування вимог вказував, що протиправними діями виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача. Позивач посилалась, що оскільки судовим рішенням від 06 липня 2020 року Запорізького окружного адміністративного суду встановлена наявність неправомірних дій відповідача, то вказане є підставою для вирішення питання стягнення моральної шкоди з відповідача. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України). Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду по справі №180/1560/16-а від 08 квітня 2020 року, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції, прийнявши до уваги вказане вище рішення суду від 06 липня 2020 року, яким визнано неправомірні дії відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Разом з цим, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із розміром, який визначено судом першої інстанції як відшкодування моральної шкоди. Так, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги розрахунок позивача, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовано співмірність заподіяної йому моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, позивач виходив лише із розміру мінімальної заробітної плати, що не дає підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі. Колегія суддів акцентує увагу, що прив`язка моральної шкоди до мінімального розміру заробітної плати передбачена ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та підлягає застосуванню в спеціальних випадках, передбачених цим Законом. В даному випадку вказана норма не підлягає застосуванню, тому мінімальний розмір заробітної плати не може бути прийнятий для визначення розміру моральної шкоди. Таким чином, доводи скаржника, що моральна шкода у даному випадку повинна визначатись відповідно наданого позивачем розрахунку, виходячи із мінімального розміру заробітної плати, як одиниці соціальної гарантії, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Слід вказати, що на разі відсутній законодавчо встановлений алгоритм визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому розмір моральної шкоди має бути визначений з урахуванням конкретних обставин справи, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, беззаперечно слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, що враховує апеляційний суд. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідь на запит про надання публічної інформації органом місцевого самоврядування позивачу надана була, проте з порушенням строків, встановлених ст. 20 ЗУ «Про доступн до публічної інформації». Вказане встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради, станом на серпень 2020 року виконано не було. Також, колегія суддів зазначає, що відшкодування моральної шкоди має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер, що не може бути спростовано посиланням на рішення судів першої інстанції, які не мають для суду апеляційної інстанції узагальнюючого значення. При цьому, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів зазначає, що оскільки компенсація моральної шкоди відбувається на емоційному рівні людської свідомості, то розмір такої компенсації повинен бути достатнім, щоб викликати у потерпілого, або дозволити йому отримати у майбутньому позитивні емоції такої глибини і сили, які здатні у повному обсязі компенсувати, врівноважити ті негативні відчуття і переживання, в яких полягає моральна шкода, в межах її доведеності перед судом. Враховуючи викладене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, виходячи з підстав пред`явленого позову,з урахуванням характеру і обсягу душевних страждань позивача, колегія суддів вважає, що виникли події, в результаті ненадання в установлений законодавством строк відповіді на запит, спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, а також враховуючи положення ст. 23 ЦК України, роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди», колегія суддів вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 грн. Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, оскільки суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі збільшенням суми моральної шкоди до 3000 грн. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині збільшення моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судові витрати, які підлягають стягненню з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь держави, також підлягають збільшенню пропорційно до задоволених позовних вимог. Крім того, розподілу також підлягають витрати за перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (12,70%), сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави складає 267,03 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги (10,42% із оскаржуваних 97,45%) сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави за апеляційний перегляд складає 320,43 грн., а всього з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 587,46 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року у цій справі змінити, шляхом збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь ОСОБА_1 з 600 грн. до 3000 (трьох тисяч) гривень. Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року у цій справі в частині розподілу судових витрат - змінити, стягнути з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) гривень 46 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: