Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/7355/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 28 грудня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/7355/20 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1425/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. секретар: Позняк О.М. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради Особа, яка подала апеляційну скаргу: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди (суддя Супрун О.П.), ухвалене о 10 год. 57 хв. у м. Чернігів, повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з виконавчого комітету Чернігівської міської ради моральної шкоди у розмірі 23 615 грн. Позов мотивовано тим, що позивачка звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м.Чернігова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит; зобов`язано відповідача надіслати відповідь на запит від 30.03.2020, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. ОСОБА_1 посилається, що протиправними діями виконавчого комітету Чернігівської міської ради їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких позивачка зазнала внаслідок протиправних дій. За доводами позивачки, розмір моральної шкоди підтверджується тим, що їй спричинено негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання за майбутній стан здоров`я. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що 2 000 грн моральної шкоди буде достатньою та справедливою сатисфакцією в даному конкретному випадку, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Також суд дійшов висновку, що із наданих позивачкою документів не вбачається, що психічний розлад та інвалідність у неї сталися внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, проте сама по собі наявність такої хвороби та інвалідності безумовно вплинула на характер та обсяг страждань позивачки, що враховується судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі виконавчий комітет Чернігівської міської ради просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Чернігівським окружним адміністративним судом не встановлено факту ненадання відповіді ОСОБА_1 , а відповідач вжив усіх заходів щодо направлення відповіді на запит, у зв`язку з чим відповідач вважає, що тривалість правопорушення в 5 місяців позивачкою не доведена. Виконавчий комітет Чернігівської міської ради посилається, що судом не взято до уваги роздруківки з сайту АТ «Укрпошта», як єдиного національного оператора поштового зв`язку, в якій зазначено, що з 02.06.2020 року по 23.07.2020 року поштою вживалися заходи щодо вручення позивачці відповіді на її запит, але лист так і не прийнятий ОСОБА_1 і по даний час, що свідчить про навмисні дії позивачки для подальшого звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди. Відповідач вважає, що документи, які позивачка надала до позовної заяви, не підтверджують факт завдання моральної шкоди саме протиправними діями виконавчого комітету міської ради, оскільки запит на публічну інформацію було направлено позивачкою 31.03.2020 року, а документи, які вказують на наявність інвалідності та психічного розладу ОСОБА_1 , встановлені та видані задовго до звернення із публічним запитом. Також відповідач зазначає, що позивачка не конкретизувала та не підтвердила, у чому саме полягає приниження її честі, гідності та ділової репутації, не зазначила, яким чином дії, бездіяльність відповідача вплинули на її психоемоційний стан. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 просить врахувати при вирішенні справи, що вона є інвалідом 2 групи та за рівнем обмеження життєдіяльності має обмеження: самообслуговування, здатності до спілкування, здатності контролювати свою поведінку, що значно перешкоджало їй як у подачі запиту на отримання інформації, так і у підготовці позову, його поданні та взагалі емоційно сприймати як відмову у наданні відповіді на запит, так і часу, протягом якого йшов судовий процес. Позивачка вказує, що порушення її права на інформацію завдало їй душевних страждань, приниження честі та гідності з тих підстав, що їй довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Чернігівської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, а саме щодо наявності на території м.Чернігова земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.35). Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» вказаний лист отримано адресатом 03 квітня 2020 року (а.с.36). Відповідь виконавчого комітету Чернігівської міської ради на запит ОСОБА_1 датований 09 квітня 2020 року (а.с.37). За доводами відповідача, відповідь позивачці була відправлена 10 квітня 2020 року простим поштовим відправленням. Однак рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; зобов`язано виконавчий комітет Чернігівської міської ради надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 30.03.2020, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду; в решті вимог відмовлено; вирішено питання прос удові витрати; рішення звернуто до негайного виконання (а.с.15-19). Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року встановлено, що надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачці не підтверджують факт направлення та отримання вказаної відповіді позивачкою, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі. Після ухвалення вказаного рішення виконавчий комітет Чернігівської міської ради направив відповідь ОСОБА_1 02 червня 2020 року, що підтверджується описом вкладення до листа, квитанцією та відомістю (а.с.41-42). Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. Визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди 2000 грн відповідає принципам розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги, що Чернігівським окружним адміністративним судом не встановлено факту ненадання відповіді ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку для часткового задоволення її позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності визначальним був факт несвоєчасності надання відповіді на запит і відсутності належних доказів на підтвердження факту направлення відповіді у квітні 2020 року. Посилання відповідача, що виконавчий комітет Чернігівської міської ради вжив усіх заходів щодо направлення відповіді на запит, не грунтуються на матеріалах справи і суперечать висновкам Чернігівського окружного адміністративного суду, викладеним у рішенні від 25 травня 2020 року, які є преюдиційними при розгляді даної справи, у якій фактично розглядаються наслідки протиправної бездіяльності відповідача. Також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи виконавчого комітету Чернігівської міської ради про неврахування судом першої інстанції роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» про те, що з 02.06.2020 року та по 23.07.2020 року поштою вживалися заходи щодо вручення позивачці відповіді на її запит, враховуючи, що таке направлення відповіді відбулося вже поза межами встановленого законодавством строку та після ухвалення рішення про визнання бездіяльності протиправною. Крім того, судом першої інстанції враховану добросовісну поведінку відповідача, який до набрання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 законної сили вчиняв дії, спрямовані на вручення відповіді на запит. Той факт, що психічний розлад та інвалідність позивачки були встановлені до протиправної бездіяльності відповідача, було враховано судом першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо врахування при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди наявності такої хвороби та інвалідності, які безумовно вплинули на характер та обсяг страждань позивачки. Посилання відповідача, що ОСОБА_1 не конкретизувала та не підтвердила, у чому саме полягає приниження її честі, гідності та ділової репутації, не зазначила, яким чином бездіяльність відповідача вплинули на її психоемоційний стан, не можуть бути прийняті судом до уваги, враховуючи, що позивачка зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, необхідністістю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду її звернення. Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: