Постанова 4855 № 580/239/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/239/21 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність відповідача при розгляді скарги позивача від 25.09.2020; зобов`язання відповідача надати позивачу відповідь про результат розгляду скарги від 25.09.2020; стягнення з відповідача 2270 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача при розгляді скарги позивача від 25.09.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність про розгляді його скарги, оскільки не повідомив його у місячний строк про результати їх розгляду. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру із запитом, в якому просив надати копію заяви та наказу №61-УБД від 23.07.2020, прийнятого за результатами розгляду цієї заяви. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача від 14.09.2020 листом №ПІ-165/0-179/0/63-20 повідомило позивача, що наказ №61-УБД від 23.07.2020 стосується фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 , тому поширення персональних даних стосовно останнього може бути здійснено лише за його згодою. Позивач звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою від 25.09.2020 на відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні інформації. Відповідачем за скаргою позивача від 25.09.2020 було проведено перевірку та встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача від 14.09.2020 листом №ПІ-165/0-179/0/63-20 надало позивачу відповідь. Листом №Д-15924/695вих.-20 від 29.10.2020 відповідач надав позивачу відповідь на скаргу від 25.09.2020, в якій повідомив про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Факт направлення на адресу позивача вказаного листа підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Книги вихідної кореспонденції. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача при розгляді скарги позивача від 25.09.2020 позивач звернувся до суду. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закон № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно зі ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті. Згідно статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Судом встановлено, що відповідачем за скаргою позивача від 25.09.2020 було проведено перевірку та встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача від 14.09.2020 листом №ПІ-165/0-179/0/63-20 надало позивачу відповідь. Листом №Д-15924/695вих.-20 від 29.10.2020 відповідач надав позивачу відповідь на скаргу від 25.09.2020, в якій повідомив про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Факт вчасного направлення на адресу позивача листа №Д-15924/695вих.-20 від 29.10.2020 підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Книги вихідної кореспонденції. Доводи позивача про те, що відповідач не надав йому відповідь на скаргу судом першої інстанції правильно визнано необгрунтованими, з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає обов`язок посадових осіб відслідковувати факт отримання стороною кореспонденції, направленої на їх звернення. Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідачем було розглянуто звернення останнього та надано відповідь у строки та у порядку визначених Законом України "Про звернення громадян", а саме у термін не більше одного місяця від дня надходження запиту. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких