Постанова 4855 № 580/3861/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3861/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) , інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок № 850); зобов`язання ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства Внутрішніх справ України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 850; зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 30.10.2019, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №

850. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ Черкаської області з 01.07.1976 року до 15.02.1999 року. В період з 4 до 10 травня 1986 року (під час служби в органах внутрішніх справ), виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2019 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 04.12.2019, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, першої категорії. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 1-4К № 012807 від 01.04.1999 позивачу було встановлено третю ІІІ групу інвалідності. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 467641 від 30.10.2019 позивачу з 29.10.2019 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки серії 12ААА № 033587 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 30.10.2019 року ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 80% . Після встановлення ІІ групи інвалідності позивач звернувся до Ліквідаційної комісії із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно статті 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року. Листом № П-332 від 17.12.2019 Ліквідаційною комісія відмовила позивачу у виплаті. Позивач звернувся із заявою до Ліквідаційної комісії, в якій наполягав на направленні документів для прийняття рішення до Міністерства внутрішніх справ України. Ліквідаційною комісією було підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-Х1І від 20 грудня 1990 року, та направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення. Листами Міністерства внутрішніх справ України № 10412/15-2020 від 31.03.2020 та ліквідаційної комісії № П-92 від 22.04.2020 позивача повідомлено про те, що документи розглянуті та повернуті на доопрацювання. Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із позовом. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 580/1833/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; - зобов`язано МВС України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850; - у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду Ліквідаційною комісією підготовлено висновок від 24.02.2021 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року, який складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 на підставі п. 3.2. Порядку № 850 та нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 401400,00 грн. 02.04.2021розглянувши документи директором ДФОП МВС України було відмовлено у погодженні висновку Ліквідаційної комісії. Листом № П-74 від 11.05.2021 Ліквідаційна комісія повідомила позивача, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги прийнято рішення про відмову. Підставою для прийняття такого рішення зазначено наступне: при первинному огляді медико-соціальної експертної комісії 01.04.1999 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, при повторних оглядах МСЕК, які проводилися 01.04.2002 та 14.04.2005 підтверджено ІІІ групу інвалідності, а з 30.10.2019 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. Тобто, між оглядами МСЕК пройшло понад два роки, що суперечить умовам пункту 4 Порядку, що унеможливлює затвердження Міністерством висновку про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків. Ключовим правовим питанням у справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності після спливу дворічного строку. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно. Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,-у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Уряд ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Саме застосування цієї норми, яку позивач і відповідачі тлумачать по різному, стало причиною спору. Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховний Суд було розглянуто справу з подібними правовідносинами (№ 711/1837/18). У постанові від 22.10.2020 Верховний Суд дійшов наступного висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах (п. 41): (1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850; (2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми; (3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; (4)передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком; (5)зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після. Верховний Суд звернув увагу, що між первинним встановлення особі ІІІ групи інвалідності у 2003 році та повторним оглядом у 2016 році та встановленням І групи інвалідності (вищої групи) минуло понад два роки, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності є правомірною. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. В даному випадку, суд першої інстанції правильно зазначив, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся у жовтні 2019 року, а первинно втрату працездатності встановлено у 01.04.1999. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відмова МВС України у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності є правомірною. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова І.В. Федотов