Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1833/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1833/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаврилюк В.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Відповідачі, МВС України, Ліквідаційна комісія) в якому просив: - визнати протиправною відмову МВС України, яка оформлена листом № 10412/15/2020 від 31.03.2020 року, в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року; - зобов`язати Ліквідаційну комісію повторно надіслати до МВС України висновок та документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року; - зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 29.10.2019 року, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ Черкаської області, починаючи з 01.07.1976 року до 15.02.1999 року. У період з 4 до 10 травня 1986 року, тобто під час служби в органах внутрішніх справ, виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2019, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.12). Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 04.12.2019, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, 1 категорії (а.с.11). У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 1-4К № 012807 01.04.1999 року позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності. Як вбачається з матеріалів справи та наголошено позивачем, протягом 2002-2019 років останньому неодноразово повторно встановлювалася ІІІ групу інвалідності з підвищенням відсотка втрати працездатності. Зазначене підтверджується довідками до акту огляду МСЕК, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції (а.с.12-22). У подальшому, в зв`язку погіршенням стану здоров`я, у відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 467641 від 30.10.2019 року, ОСОБА_1 , починаючи з 29.10.2019 року, встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки серії 12ААА № 033587 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 30.10.2019 року ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 80% . З огляду на вказані обставини, а саме: встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно норм чинного законодавства, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно статті 23 Закону України Про міліцію та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року. Листом № П-332 від 17.12.2019 року Ліквідаційна комісія відмовила позивачу у виплаті вказаної одноразової грошової допомоги. Згодом, позивач звернувся із заявою в якій наполягав на направленні документів для прийняття рішення до МВС України. Ліквідаційною комісією підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про міліцію» № 565-Х1І від 20 грудня 1990 року, та направлено до МВС України для прийняття відповідного рішення. Листами № 10412/15-2020 від 31.03.2020 МВС України та № П-92 від 22.04.2020 Ліквідаційної комісії позивача повідомлено про те, що документи розглянуті та повернуті на доопрацювання. Не погоджуючись з вказаними діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що МВС України не дотримано порядок розгляду питання про призначення виплати або відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу та не прийнято відповідне рішення, як це передбачено нормами чинного законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-XII та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок № 850)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», що набрала чинності 31.10.2015. Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно п. 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи, зокрема довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу, витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Згідно пункту 9 вказаного Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Під час дослідження письмових доказів в даній справі, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України при розгляді матеріалів позивача щодо призначення одноразової допомоги не прийнято рішення, а мотиви відмови зазначені лише у листі № 10412/15-2020 від 31.03.2020 (невідповідність медичних документів між собою). Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано пункт 9 Порядку № 850 та не зазначено підстави відмові, передбачені п. 14 Порядку №

850. Так, п. 14 Порядку № 850 передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Надаючи оцінку діям МВС України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, колегія суддів звертає увагу, що всупереч Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги не було прийнято вмотивованого відповідного рішення, у зв`язку з чим, відмова відповідача, оформлена у вигляді листа, у призначенні позивачу грошової допомоги є протиправною. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на зазначене, позовні вимоги про зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають, адже повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є зобов`язання МВС України прийняти відповідне рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи МВС України, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про міліцію», не беруться колегією суддів до уваги, оскільки пунктом 15 розділу ХІ Закону № 580 передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону №

580. При цьому, доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про необхідність змінити оскаржуване рішення, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки останнім не доведено, що судом першої інстанції порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 12.01.2021 року