Постанова 4855 № 580/4991/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4991/20 Головуючий у І інстанції - Рідзель О.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною відмови і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України України висновок та документи про призначення і виплату Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату Позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час призначення 1 групи інвалідності 26.02.2020, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; Позов мотивовано тим, що Відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, право на яку має за законом. Позивач наголошував, що Закон України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850), містять виключний перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, наявності яких у Позивача не встановлено. Тому, на думку Позивача він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII. Також зазначає, що 1998 році звільнений з підрозділів Державної пожежної охорони, які на той час входили до складу МВС. Отже, належить до осіб рядового і начальницького складу МВС, та з огляду на викладене просив задовольнити позов. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні, викладеним у позовній заяві. Відзиву Відповідачів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 01.10.1977 до 26.01.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до витягу з акту огляду МСЕК від 05.02.1998 серії МСЕ № 001197 Позивачу в становлено 3 групу інвалідності. Згідно з довідкою НАСК "Оранта" від 17.06.2020 №02-05/73 Позивач у 1998 році отримав страхову виплату за обов`язковим державним обов`язковим особистим страхуванням у розмірі 8067,60 грн. за встановлення 3 групи інвалідності у період проходження служби. З 27.05.2011 Позивачу встановлено 2 групу інвалідності (виписка з акту огляду МСЕК від 31.05.2011 серії 10 ААА № 355759). 05.02.2020 Черкаською обласною МСЕК № 1 Позивачу встановлена 1 група інвалідності безтерміново у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (виписка з акта огляду МСЕК від 26.02.2020 серії 12 ААБ № 768062), та визначено 90% втрати працездатності (довідка від 26.05.2020 серії 12 ААА № 033981). У зв`язку з цим, Позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою від 23.06.2020 (вх.№1/П-269) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 1 групи інвалідності. До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП; довідок МСЕК; довідки з НАСК "Оранта"; постанови ВЛК; експертного висновку; свідоцтва про хворобу; довідки Управління соціального захисту населення; довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідного посвідчення; посвідчення інваліда війни; індивідуальної програми реабілітації. 07.09.2020 УМВС України в Черкаській області складено висновок про призначення Позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку №850. Висновок підписано головою ліквідаційної комісії Р.В. Ражевим та членом ліквідаційної комісії О.В. Лихенко. Вказаний висновок разом з поданими Позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. За наслідками розгляду цих документів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 08.10.2020 №34055/15-2020 повернув матеріали до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, як такі, що не відповідають вимогам законодавства. Зокрема зазначено, що за результатами опрацювання матеріалів встановлено медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), відповідно до якого МСЕК колишніх працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Однак, при проведення МСЕК Позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались. Також вказано, що Позивач проходив службу та звільнений 26.01.1998 з посади заступника начальника 13-ї СДЧП з охорони м. Золотоноша та Золотоніського р-ну та мав звання майора внутрішньої служби. Отже, Позивач належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони та не був працівником міліції. Тому норми Закону № 565-XII та Порядку № 850 на нього не розповсюджуються. Про вказані обставини Позивача повідомлено листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 19.10.2020 № П-234. Вважаючи висновки Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повторний огляд, за наслідками якого Позивачу було встановлено І групу інвалідності, відбувся 26.02.2020, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 05.02.1998, тобто між цими подіями минуло понад два роки, то Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першої статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". На виконання пункту 2 розділу II "Прикінцевих положень" Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 850, що набрав чинності з 31.10.2015. Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи). Разом з цим, відповідно до п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Суд першої інстанції при розгляді даного спору обґрунтовано зазначив, що Верховний Суд розглядав справу № 711/1837/18 з подібними правовідносинами, прийнявши постанову від 22 жовтня 2020 року. У вказаній справі Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов наступних висновків щодо застосування положень ст. 23 Закону № 565-XII та п. 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах: - із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850; - Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми; - положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; - передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком; - зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після. У зазначеній справі Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійщов висновку, що оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи викладене та те, що Позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у 1998 році, надалі у 2011 році Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, а І група інвалідності встановлена у 2020 році, суд першої інстанції вірно зазначив, що між первинним оглядом (1998 рік) та встановленням І групи інвалідності (2020 рік) минуло понад два роки, то Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновками Черкаського окружного адміністративного суду за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, позаяк апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Позивача не містить. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко