Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6366/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6366/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №7580707. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що в ході проведення перевірки вона присутня не була, відповідно господарської діяльності не здійснювала, так як перебувала на лікарняному. Апелянт зазначила, що дійсно дві пляшки горілки об`ємом 0,5 л були придбані нею. Проте, на вказаних пляшках були однакові марки акцизного податку відповідного зразка, які залишались до дня проведення фактичної перевірки. Апелянт зазначила, що нею було сплачено акцизний податок, а тому в неї не було підстав вважати, що придбаний нею товар з марками акцизного податку не відповідає встановленим вимогам. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи, 25.11.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірку кафе-бару, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Результати перевірки оформлені актом від 03.12.2020 №477/23/23/07/ 2092804220 , у висновках якого зафіксовано факт зберігання за місцем фактичного провадження діяльності позивача алкогольного напою горілки у скляній пляшці об`ємом 0,5 л, виробництва ПП «Олександрія Преміум», що маркована маркою акцизного податку з ознаками ймовірної фальсифікації за реквізитами АВ ЛГП 11 АААШ 078385 06/19 ставка 25,392 грн. Під час перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області було знято залишки товарних запасів, зокрема, горілки у скляній пляшці об`ємом 0,5 л, виробництва ПП «Олександрія Преміум», що маркована маркою акцизного податку з ознаками ймовірної фальсифікації за реквізитами АВ ЛГП 11 АААШ 078385 06/19 ставка 25,392 грн. про що складено акт від 25.11.2020. Супровідним листом від 11.12.2020 №32157/23-00-07-0714 направлено, зокрема, марку акцизного податку з ознаками ймовірної фальсифікації за реквізитами АВ ЛГП 11 АААШ 078385 06/19 ставка 25,392 грн., на експертизу на предмет встановлення автентичності до Управління державної політики у сфері пробірного контролю, документів суворої звітності Міністерства фінансів України. Актом експертизи марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 14.01.2021 №005-01-21 Управління державної політики у сфері пробірного контролю, документів суворої звітності Міністерства фінансів України встановлено, що надана на дослідження марка акцизного податку для маркування алкогольних напоїв з реквізитами: АВ ЛГП 11 АААШ 078385 06/19 ставка 25,392 грн., не відповідає наданим Поліграфкомбінатом «Україна» контрольним примірникам. 02.02.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №№7580707, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за факт зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку. Не погодившись із рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом. Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, за якою фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1). Підстави її проведення визначені у пункту 80.2 статті 80 ПК України. Згідно п. 80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України). При цьому, за правилами п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. У свою чергу, відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки. копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Як свідчать матеріали справи, перевірка позивача проводилась відповідно до наказу від 23.11.2020 № 2133-п ГУ ДПС у Черкаській області та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 1033, № 1034 від 23.11.2020. Так, в матеріалах справи наявні копії вищевказаних направлень та наказу, які вручені під підпис особі, що здійснювала розрахункові операції. Вказані обставини свідчать про те, що у контролюючого органу виникли повноваження із проведення фактичної перевірки здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 . Наведене вище спростовує доводи апелянта про те, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом із порушенням законодавчих вимог щодо порядку проведення останньої. Щодо суті встановленого порушення, колегія суддів зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом № 481/95-ВР. Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. Відповідно до положень цієї статті у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Підпунктом 14.1.107 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Отже марками відповідного зразка є марки, які відповідають сумі акцизного податку на дату розливу продукції. Приписами підпункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. У відповідності до пункту 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. За змістом пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Як зазначено в пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251), вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Згідно з пунктом 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абзац 16 частини другої статті 17 Закону № 481/95). Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, дотримуватися вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251 щодо їх належного маркування. Разом з тим, невиконання або неналежне виконання зазначеного обов`язку, зокрема зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку (що фактично є відсутністю марок акцизного податку встановленого зразка) тягне відповідальність суб`єктів господарювання, передбачену частиною другою статті 17 Закону № 481-95/ВР. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами перевірки, проведеної контролюючим органом та, зокрема, експертним висновком, підтверджується факт зберігання позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, тобто підтверджується факт вчинення позивачем порушення, за яке її було притягнуто до відповідальності оспорюваним у цій справі податковим повідомленням-рішення. Доводи апелянта щодо відсутності її вини у правопорушенні, за яке її притягнуто до відповідальності, апеляційний суд відхиляє, оскільки, як зазначено вище, законодавством обов`язок щодо дотримання режиму легальності обігу алкогольних напоїв покладено, зокрема на суб`єктів господарювання, якими здійснюється їх зберігання, у тому числі для наступного продажу, і в межах цього обов`язку суб`єкти господарювання зобов`язані дбати про маркування таких товарів марками акцизного податку встановленого зразка. При цьому, колегія суддів зазначає, що серед усієї сукупності наявних у позивача алкогольних напоїв контролюючим органом було виявлено лише 1 одиницю такої, що містила підроблену марку акцизного податку, яка за своїми зовнішніми реквізитами та атрибутами відрізнялася від інших марок акцизного податку встановленого зразка, тобто могла бути виявлена та поставлена під сумнів і самою позивачкою у разі належного виконання нею вищевказаного обов`язку. Тож, доводи апелянта щодо відсутності її вини у вчиненні виявленого контролюючим органом порушення та відсутності у неї можливості при придбанні відповідного алкогольного напою перевірити наявну на ньому марку акцизного податку, колегія суддів відхиляє. Також суд першої інстанції вірно відхилив твердження позивачки про те, що фактичну перевірку господарської одиниці кафе-бар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведено 25.11.2020, тобто у період з 24.11.2020 по 07.12.2020 коли позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні, з огляду на те, що вищевказана обставина не спростовує факт зберігання позивачем у вказаному кафе-барі алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку. Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких